Новини сайту Зворотній зв`язок Рекламодавцям Реферати Бібліотека Портфель Замовлення Net пошук Працевлаштування Форум Новини Події Куплю/продам Каталог сайтів Кlubніка МегаДОСТУП Детальна інформація Тема: Етика ділового спілкування Тип документу: Бібліотека Предмет: Інше Автор: Т. К. Чмут, Г. Л. Чайка,М. П. Лукашевич, І. Б. Осечинська Розмір: 445.7 Скачувань: 3936 МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ Т. К. Чмут, Г. Л. Чайка, М. П. Лукашевич, І. Б. Осечинська ЕТИКА ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ Курс лекцій 2-ге видання, стереотипне Київ 2003 ББК 87.715я7 Е88 Рецензенти: О. А. Донченко, д-р соціол. наук О. С. Токовенко, д-р філос. наук, проф. Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом (протокол № 6 від 30.09.02) Етика ділового спілкування: Курс лекцій / Т. К. Чмут, Е88 Г. Л. Чайка, М. П. Лукашевич, І. Б. Осечинська. — 2-ге вид., сте- реотип. — К.: МАУП, 2003.— 208 с.: іл.—Бібліогр. у кінці розділів. ISBN 966-608-319-1 У пропонованому курсі лекцій розглянуто моральні й психологічні заса- ди культури ділового спілкування та його техніку. Розкрито поняття етики, моралі, спілкування, моральної та психологічної культури ділового спілкуван- ня. Проаналізовано етико-психологічні проблеми ділового спілкування в на- шому суспільстві з урахуванням науково-практичних висновків як вітчизня- них, так і зарубіжних етиків та психологів, зокрема представників гуманістич- ної етики і гуманістичної психології. Висвітлено шляхи підвищення мораль- ної та психологічної культури спілкування. Для студентів, викладачів і всіх, хто цікавиться проблемами менеджмен- ту, бізнесу, психології та права. ББК 87.715я7 © Т. К. Чмут, Г. Л. Чайка, М. П. Лукашевич, І. Б. Осечинська, 1999 © Т. К. Чмут, Г. Л. Чайка, М. П. Лукашевич, І. Б. Осечинська, 2003, стереотип. © Міжрегіональна Академія управління ISBN 966-608-319-1 персоналом (МАУП), 2003 Вступ Хто я? Це питання час од часу постає перед кожним із нас. Ми запитуємо як себе, так і інших, зокрема студентів на заняттях з психо- логії та етики. Найчастіше даються відповіді двох типів: “Я — лю- дина” та “Я — студент”. У першому випадку чітко постає наша людська сутність, у другому — соціальна роль, ділова функція. Бути людиною в нашому розумінні — це передусім мислити, щоб фізично і духовно вижити в складних умовах, що склалися в країні й світі. Для індивідів, у яких основна орієнтація “бути людиною”, цінними є міжособистісні та ділові зв’язки, спілкування з іншими, за- доволення емоційних потреб, зокрема в любові, радості, солідарності. Як зазначали етики України у своєму зверненні до народу в листопаді 1990 року, останнім часом чи не найбільшим дефіцитом у нас стають доброта, звичайне людське тепло. “Ми втрачаємо навіть ті крихти здорової людської моральності, котрі витримали іспит ми- нулого трагічного сімдесятиріччя. Вивітрюються здавна притаманні нашому народові душевність, співчутливість, натомість пишно розро- стаються ненависть і жорстокість, звірячий потяг до індивідуально- го і групового самоствердження за рахунок інших...”*. Тому сьо- годні особливо гостро постає перед нами питання дотримання етич- них норм, зокрема у діловому спілкуванні. Молодь як найменш консервативний прошарок суспільства вва- жає себе сьогодні не об’єктом, а суб’єктом свого життя, своєї життє- творчості. Молодь, зокрема студентська, готується активно включа- тися в різні сфери ділового життя. Але треба докласти чимало зу- силь, щоб засвоїти норми гуманістичної етики, упровадити їх у ділові стосунки, спілкування, щоб можна було жити гідно, радісно. Хотіло- ся б допомогти молоді, яка починає самостійну діяльність * Див.: Зелений світ.— 1990.— № 14 (у бізнесі, політиці, сфері обслуговування, науці та ін.) у розв’язанні проблем спілкування з іншими й ставлення до інших з повагою. Це важливо для розвитку особистості, її самореалізації як суб’єкта життя. У більшості західних країн ділову етику включено до програм інститутів і університетів, коледжів і шкіл бізнесу. Це пов’язано з тим, що будь-яка діяльність людини, зокрема політична, підприєм- ницька, має етичні й правові критерії. У житті, зокрема в бізнесі, часто виникають ситуації, коли люди дотримуються закону, але по- рушують етичні норми й правила. Це має негативні наслідки як для бізнесу, так і для суспільства загалом. У пропонованому курсі лекцій проблема спілкування розглядаєть- ся в єдності етичних і психологічних підходів, оскільки саме в су- купності вони дають змогу адекватно зрозуміти реальність, обрати такі способи й засоби спілкування, які якнайбільше сприятимуть успіху в діяльності й житті. Курс лекцій складається з 13 розділів. Розділи 1–7, 9–12 напи- сані спільно Т. К. Чмут і Г. Л. Чайкою, розділ 8 — спільно І. Б. Осе- чинською, Т. К. Чмут і Г. Л. Чайкою, розділ 13 — М. П. Лукашевичем. Звичайно, у пропонованій праці розглянуто не всі етичні пробле- ми ділового спілкування, деякі подано неповно. Наша країна ще роз- вивається, змінюється, “хворіє”, а це впливає і на життя, зокрема ділове, кожного її громадянина. Якісь етичні норми й правила зникають, щось нове з’являється, апробовується. Однак загальнолюдські моральні цінності, які є вічними, не вмирають. Важливо, щоб вони були над- банням усіх і кожного. У пригоді нам стане і кращий світовий досвід. До його аналізу, зокрема здобутків гуманістичної етики та психо- логії в контексті ділового спілкування, звернулися автори при підго- товці пропонованого курсу лекцій. Крім того, вивчався досвід кра- щих спеціалістів з менеджменту як вітчизняного, так і світового рівня. Для аналізу використано літературні джерела з етики, психології та менеджменту, а також результати досліджень, які проводилися як авторами, так і іншими спеціалістами з цих проблем. Висока моральна та психологічна культура спілкування — запо- рука життєздатності суспільства і життєтворчості людини. Сподіває- мося, що наша праця сприятиме засвоєнню цієї культури, самовдоско- наленню особистості майбутніх спеціалістів і формуванню в них куль- тури жити і взаємодіяти з іншими. Лекція 1 ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ КУРСУ ь “Етика ділового спілку- вання” як навчальна дис- ципліна та її завдання ь Спілкування як основа життєдіяльності людей та їхньої взаємодії ь Ділове спілкування, його особливості ь Культура ділового спіл- кування ь Гуманістична спрямова- ність етики спілкування та її значення Об’єкт дисципліни — ділове “Етика ділового спілкування” спілкування, її предмет — його як навчальна дисципліна моральний та психологічний та її завдання аспекти, етичні й психологічні механізми. Етика ділового спілкування — це нова навчальна дисципліна, ста- новленню й розвитку якої сприяли різні галузі науки (етика, психо- логія, філософія, соціологія) та практики (управління, менеджмент та ін.). Проте найсуттєвіший вплив на неї, звичайно, справили етика і психологія — науки, що займаються людинознавством і вивчають одну й ту саму природу людської поведінки (але під різними ку- тами зору) і чинники, що впливають на життєдіяльність людей та їхню взаємодію. Етика — наука про мораль, її розвиток, принципи, норми й роль у суспільстві, іншими словами — про правильне (і неправильне) у поведінці. Отже, треба розрізняти етику як науку, а мораль — як реальне явище, яке вона вивчає. Мораль є формою суспільної свідо- мості, спрямованою на утвердження самоцінності людини, її прав на гідне та щасливе життя. Слід розрізняти поняття “мораль” і “моральність”. Мораль пе- редусім є певною формою свідомості — сукупністю усвідомлюваних людьми принципів, правил, норм поведінки. Що ж до моральності, то її здебільшого розуміють як втілення цих принципів, правил і норм у реальній поведінці людей та стосунках між ними. Природно, що таке втілення має дещо інший зміст, аніж сукупність абстрактних правил і приписів моралі [8, с. 15–16]. Цариною людської моральності один із сучасних українських етиків В. Малахов вважає спілкування. Він наголошує, що людська моральність реально виявляється не у свідомості й навіть не в діяльності людини, а саме в її спілкуванні з іншими. Оскільки у повноцінному спілкуванні людина постає саме як суб’єкт, то завжди актуальною є проблема мо- рального самовизначення партнерів один відносно одного. Залежно від цього вибору й самовизначення спілкування може виявитися для лю- дини найвищою, найжаданішою розкішшю (А. де Сент-Екзюпері) і справжнім пеклом (Ж.-П. Сартр) [8, с. 259]. Моральна свідомість, що лежить в основі такого спілкування, є відображенням моральної практики й моральних відносин. Вона випливає із сукупності певних норм, моральних принципів, мотивів і ціннісних орієнтирів. Під останніми найчастіше розуміють су- б’єктивну значущість певних явищ реальності для конкретної лю- дини й суспільства. Дослідження про ціннісні орієнтації молоді свідчать, що в їхній ієрархії за останні десять років відбулися помітні зміни. Якщо раніше на перше місце молодь висувала такі цінності, як чесність, дружба, любов, то останнім часом вона виок- ремлює ділові (кар’єра, бізнес, успіх). Отже, моральні цінності зне- цінилися і розміщуються на “нижніх щабелях” ієрархії, тобто ієрар- хічна піраміда цінностей останнім часом немовби перевернулася. Тому важливо, щоб молодий спеціаліст був не тільки підготовле- ний до майбутнього як знавець своєї спеціальності, а й розумів загальнолюдську моральність, закономірності як загальної, так і соціальної психології. Психологія — наука про закономірності розвитку та функціону- вання психіки. Під останньою традиційно розуміють суб’єктивний образ об’єктивного світу. Нині вітчизняні психологи уточнюють це по няття, доповнюючи його: “психологія — це наука про людину як суб’єкта психіки, психічної діяльності, що включає психічну діяльність самого суб’єкта” [12]. Закономірності взаємодії і діяльності людей, які об’єднані в групи, та психологічні особливості самих цих груп, вивчає така галузь психологічної науки, як соціальна психологія. Оскільки і етика, і психологія вивчають поведінку особистостей у взаємодії, у процесі їхньої спільної діяльності, то можна сказати, що етика ділового спілкування — дисципліна, що виникла на стику етики й психології. З огляду на це вона використовує основні категорії та поняття такої загалом філософської науки, як етика, і деяких важли- вих галузей психології. Спочатку етичне та психологічне у спілкуванні вивчали разом, потім ці підходи до спілкування відокремили з метою наукового поглибленого вивчення. Оскільки у практичній діяльності етична та психологічна культура спілкування постають у єдності, бо це відпо- відає реаліям життя, то у пропонованій монографії етику та психо- логію спілкування подано також у єдності. Саме такий підхід дає змогу говорити про культуру спілкування. Завдання курсу “Етика ділового спілкування” — допомогти сту- дентам: · здобути знання про філософські, етичні, психологічні основи ділового спілкування, його норми й правила, шляхи їх застосу- вання, особливості етикету в різних умовах трудової діяль- ності; · навчитись аналізувати конкретні ситуації, розпізнаючи типи людей, рівень їхньої моральності та інші індивідуальні особли- вості, що проявляються під час ділового спілкування; · оволодіти системою способів і засобів ділового спілкування, його стратегіями, навчитись їх обирати відповідно до психоло- гічних і соціокультурних особливостей співрозмовників, до норм і правил гуманістичної етики; · навчитися гнучко застосовувати обрані способи й засоби у процесі спілкування із співвітчизниками та іноземними парт- нерами під час індивідуальної бесіди й колективного обгово- рення проблем, у виступах перед різними аудиторіями, на пере- говорах, при розв’язанні конфліктів та ін.; · накреслити шляхи формування культури спілкування, станов- лення та самовдосконалення індивідуального стилю спілкуван- ня спеціалістів відповідно до етичних та психологічних норм і правил. Спілкування як основа Спiлкування є однiєю з централь- життєдіяльності людей них проблем, через призму якої та їхньої взаємодії вивчаються питання сприймання й розумiння людьми одне одного, лiдерство й керiвництво, згуртованiсть і конфлiктнiсть, мiжособистiснi взаємини та ін. Спiлкування допомагає глибше розглянути процес мiжособистiсної взаємодiї та міжособистісних взаємин. Інтерес до спiлкування виявляють представники різних наук, бо воно є багатовимiрним, багаторiвневим феноменом. Фiлософи, наприк- лад, аналiзують спiлкування як спосiб реалізації суспiльних вiдносин, розглядають його як вид дiяльностi, де фiксуються суб’єкт-суб’єктнi вiдносини, дослiджують вплив спiлкування на формування особистостi. Саме вони наголосили на необхiдності усвiдомлення значущості Іншого i цiнності звернення до нього як до рiвноправного та вiдповi- дального суб’єкта. Дослiдження проблем спiлкування в загально- фiлософському планi є методологiчною основою, на якiй базується вивчення цього феномена в iнших наукових дисциплiнах, наприклад в етиці, психології, соцiологiї, медицинi, педагогiцi. Цiкаво, що в основному iз розумiння ролi й знання механiзмiв спiлкування виник менеджмент як функцiя з керiвництва людьми i галузь людського знання, що допомагає здiйснити цю функцiю [9, с. 5]. Менеджер, керiвник витрачають на спiлкування 50–90% робо- чого часу, аби реалiзувати свою роль у мiжособистiсних взаєминах, iнформацiйному обмiнi та процесі прийняття рiшень і виконання управлiнських функцiй планування, органiзацiї та контролю. Тому спiлкування для них — процес, який пов’язує всi основнi види управлiння. 75% американських, 63% англiйських і 85% японських пiдприємцiв вважають, що неефективне спiлкування є основною пе- решкодою на шляху досягнення позитивного результату в їхній дiяльностi, тобто нерезультативне спiлкування — одна з основних причин виникнення проблем у їхній роботi [9, с. 5]. Спiлкування ста- ло основою маркетингу i його головним методом. Спеціалісти з мар- кетингу повинні знати запити та бажання споживачiв тільки з пер- ших рук, зустрічатися особисто з клiєнтами, кожний з яких має свої риси характеру, темперамент, звички тощо. Головне гасло маркетин- гу: “Споживачi вимагають вiд виробникiв спiлкування. Вони хо- чуть, щоб з Вами було легко спiлкуватися” [15, с. 158–159]. Щоб зрозумiти наукову природу спiлкування, можна скористати- ся підходами, в основi яких лежить роль, яку вiдiграє для нас Інший, з яким ми вступаємо в контакт: моносуб’єктивний, полiiндивiдний, iнтерiндивiдний та суб’єкт-суб’єктний [4]. Згiдно з моносуб’єктним пiдходом людина в цьому свiтi майже самітня. Спiлкування для неї — епізод з її життя, в якому інша людина не вiдiграє помiтної ролi. Полiiндивiдний пiдхiд до спiлкування грунтується на уявленнi, що iндивiд не просто один, а один з-поміж iнших. Особистостями ста- ють лише окремi люди — “вожаки”, “герої”, “керiвники”. Тут вплив однiєї людини передбачає врахування психiки iнших. На визнаннi цього чинника побудована, наприклад, прикладна дисциплiна “iмiджелогiя”. В основi iнтерiндивiдного пiдходу лежить згода, тоб- то однакове розумiння людьми ситуацiї. Під час такого спiлкування люди поступаються одне одному, пристосовуються одне до одного. Проте якщо роль Іншого не відповідає сподіванням людини, то для неї основною буде власна позицiя, а Інший стане об’єктом, а не су- б’єктом спiлкування. Якщо ж Інший залишається для співрозмовни- ка значущою, унiкальною, неповторною особистiстю, то спiлкування матиме характер суб’єкт-суб’єктного. Цей пiдхiд можна визначити як дiалогiчний. Жодний з описаних пiдходiв не є “позитивним” або “негативним”. Усi вони допомагають пiзнати механiзми спiлкування, розширюють спектр наукових даних. Автори, використовуючи все цiнне, що притаманне рiзним пiдходам, при розглядi того, що стано- вить найвищий рiвень спiлкування, спираються насамперед на суб’єкт- суб’єктний пiдхiд. Саме вiн є найближчим до гуманiстичної орiєнтацiї в етиці та психології, а отже, i у спiлкуваннi. Спiлкуючись, люди обмiнюються iнформацiєю, узагальненнями, думками, почуттями. Тому спiлкування можна охарактеризувати так: · комунiкацiя, приймання i передання iнформацiї (зрозумiло, що iнформацiю можна отримати також завдяки спостереженню); · взаємодiя, взаємовплив, обмiн думками, цiнностями, дiями; · сприймання та розумiння одне одного, тобто пізнання себе та iншого. Отже, спілкування — це мiжособистісна та мiжгрупова взаємодiя, основу якої становить пiзнання одне одного i обмiн певними ре- зультатами психiчної дiяльностi (iнформацiєю, думками, почуттями, оцiнками тощо) [1]. Іншими словами, спілкування — це взаємодiя двох або бiльше людей, спрямована на узгодження та об’єднання зусиль з метою налагодження взаємин і досягнення загального результату. Зауважимо, що в англiйськiй мовi немає слова “спiлкування”, є лише слово Communication, яке тлумачать набагато ширше, нiж “кому- нiкацiя” в нашiй лiтературi. Без спiлкування неможливе існування людського суспiльства. Особливо це вiдчувають ті, хто тривалий час живе один. Наприклад, дослiдник Р. Бард, який протягом шести мiсяцiв перебував один серед снiгiв Антарктиди, писав, що людина не може обiйтися без звукiв, голосiв, без спiлкування з iншими, як не може жити без фосфору або кальцiю. У самітностi вiн шукав спокою та духовного збагачен- ня, а знайшов лише розчарування й безвихiдь. Вiдомо, що найтяжчим покаранням у Стародавнiй Грецiї був остракiзм, тобто заборона спiлкуватись із засудженим. Звичайно, iнодi людинi треба побути наодинцi. Таке перебування сам-на-сам зі своїми думками М. Монтень, наприклад, вiдносить до одного з видiв спiлкування [11, с. 33]. Цей погляд подiляють не всi вченi, однак і вiн має право на iснування. Люди, як правило, починають спілку- Ділове спілкування, ватися з якогось приводу. При цьо- його особливості му їхні дії спрямовані на предмет спіл- кування, який визначає його сутність, дає змогу визначити спрямованість спілкування. Існує, наприклад, спілкування інтимне, професійне, ділове та ін. Предметом нашого ана- лізу є ділове спілкування. Змістом ділового спілкування є “діло”, з приводу якого виникає й розвивається взаємодія. У літературі є різні описи його специфі- ки. Виокремлюються такі характеристики ділового спілкування: співрозмовники є особистостями, значущими одне для одного, вони взаємодіють з приводу конкретного діла, а основне завдання такого спілкування — продуктивна співпраця [3]. На думку деяких учених, спілкування слід вважати діловим, якщо його визначальним змістом є соціально значуща спільна діяльність [7]. Інші вважають, що діло- ве спілкування — це усний контакт між співрозмовниками, які ма- ють необхідні для цього повноваження і ставлять перед собою зав- дання розв’язати конкретні проблеми [10]. Під час дiлового спiлкування легше встановлюється контакт мiж людьми, якщо вони говорять “однiєю мовою” й прагнуть до продук- тивного спiвробiтництва. При цьому засадами культури їхнього спiлкування є етичні норми та ритуальнi правила дiлових взаємо- вiдносин, знання й умiння, пов’язані з обмiном iнформацiєю, викори- станням способiв і засобiв взаємовпливу, взаєморозумiння. Велике значення має моральний аспект ділового спілкування. У професійній діяльності люди намагаються досягти не лише загальних, а й особи- сто значущих цілей. Але в який саме спосіб? Завдяки власним знан- ням і вмінням чи використанням Іншого? Егоїзм у стосунках між людьми може їх порушити. Етика ділового спілкування базується на таких правилах і нор- мах поведінки партнерів, які сприяють розвиткові співпраці. Пере- дусім ідеться про зміцнення взаємодовіри, постійне інформування партнера щодо своїх намірів і дій, запобігання обману та невиконан- ню взятих зобов’язань. У деяких зарубіжних корпораціях і фірмах розроблено кодекси честі для службовців. Доведено, що бізнес, який має моральну основу, є вигіднішим і прогресивнішим. Професiйне спілкування формується в умовах конкретної дiяльностi, а тому певною мiрою вбирає в себе її особливостi, є важ- ливою її частиною, засобом цiєї дiяльностi. У професiйнiй культурi спiлкування можна виокремити загальнi норми спiлкування, що зу- мовлюються характером суспiльного ладу і грунтуються на здобут- ках минулого i сучасного. Водночас ця культура має iндивiдуальний характер і проявляється у способах спiлкування, що їх обирає суб’єкт у певних дiлових ситуацiях щодо конкретних людей. Під час проведеного опитування сту- Культура ділового денти iнститутiв, коледжiв, учнi стар- спілкування ших класiв м. Києва на запитання “Що таке культура спiлкування?” дали такі відповіді: це сукупнiсть вмiнь людини аналiзувати вчинки iнших людей, поважати їх; складова культури мовлення; вмiння поводити- ся культурно, мати добру вимову; вмiння в будь-якій життєвій ситуацiї знайти правильний та делiкатний пiдхiд; вмiння спiлкуватися, поводитися в товариствi; бажання бути культурним і приємним спiв- розмовником та ін. Як бачимо, опитувані не диференціюють культу- ру мовлення, поведінки та спілкування. Про що ж свiдчить аналiз трактувань, наведених у лiтературi? Так, культура поведiнки, культура мовлення й культура спiлкування в життi найчаcтiше постають у єдностi. Проте людина, ввiчливо та доброзичливо звертаючись до iнших, може вживати слова, порушу- ючи граматичні правила. Iнодi її дiї начебто вiдповiдають нормам поведiнки, прийнятим у суспiльствi, однак успiшно спiлкуватися вона не може, тому що не розбирається у психологiї, психiчному станi людей, особливостях їхнього темпераменту, характеру тощо. Тому вона й не може знайти такi способи i засоби спiлкування, якi б найбiльшою мiрою вiдповiдали ситуацiї. Культуру спiлкування най- частiше плутають з культурою мовлення. Дослiдження генезису спiлкування показали, що воно передує мовленню [5], тобто з науко- вого погляду це, безсумнiвно, рiзнi феномени. Культура мовлен- ня — це здатнiсть використовувати оптимальнi для конкретної ситуацiї мовнi засоби. Система ритуалiв i вiдповiдних словесних формул, які вживаються з метою встановлення контакту та пiдтримання доброзичливої тональностi спiлкування, становить мовний етикет. Вод- ночас етикет — це сукупнiсть правил поведiнки, що регулюють зовнiшнiй вияв людських взаємин, їхню поведiнку в громадських мiсцях, манери та стиль одягу [18]. У словниках етикет ототожнюється з культурою поведiнки. Слово “етикет” (як порядок і форма ввічли- вості при дворах монархів) увійшло до лексикону за часів правлін- ня французького короля Людовика ХIV. Культура спiлкування є складовою культури людини загалом. Вона, як i будь-яка iнша культура, мiстить певну суму знань, у цьому кон- тексті — про спiлкування. Для культури спiлкування характерною є також нормативнiсть. Вона визначає, як мають спiлкуватися люди в певному суспiльствi, у конк- ретній ситуацiї. Зазвичай норми визначаються станом суспiльства, його iсторiєю, традицiями, нацiональною своєрiднiстю, загальнолюдськими цiнностями. Для кожної епохи розвитку людства характерна певна своєрідна культура спiлкування, що вiдповiдає загальнолюдським цiнностям. Тому саме тепер важливо закласти засади такої культу- ри спiлкування в нашому суспiльстві, яка вiдповiдала б часовi, нашiй iсторiї та духовно-творчому потенцiалу українського народу. Безумовно, лише знання не забезпечать культури спiлкування, якщо ними не скористатися. Для того щоб спiлкування було успiшним, потрібні вмiння, а їх набувають з досвiдом, психологiчними засоба- ми, за допомогою певних вправ. Отже, культура спiлкування у вузь- кому розумінні слова — це сума набутих людиною знань і вмiнь та навичок спiлкування, якi створенi й прийнятi в конкретному суспiльствi на певному етапi його розвитку Чи достатньо лише знань і вмiнь, щоб одна людина зрозумiла iншу i щоб спiлкування стало успiшним? Багато в чому культура спiл- кування залежить вiд особистостi, її якостей. Один поводиться пихато, як всезнайко, його не цiкавить думка спiврозмовника. Інший говорить тiльки сам i не дає змоги iншим вставити навiть слово. Третiй пре- зирливо ставиться до чужої думки. Четвертий є людиною спокiйною й терплячою, завжди має що сказати. Отже, спiлкування — це своєрiдний театр, де є п’єса певного змiсту, актор, що виконує конкретну роль, i глядач, який сприймає цю п’єсу й цю роль. А потiм глядач виступає як актор i хоче, щоб його також сприйняли як особистiсть. До того ж глядач в обох випадках є активною стороною. Для того щоб контакт був справдi глибоким, особистiсть окрiм знань про спiлкування, певних навичок і вмiнь повинна мати ще й вiдповiдну комунiкативну установку на спiлкування. Причому уста- новку не просто на встановлення контакту, а на людину як загаль- нолюдську цiннiсть. Тодi цей контакт стане олюдненим, i спiлкування відбуватиметься на високому рiвнi. Підбиваючи підсумки, виокремимо компоненти, що створюють ви- сокий рiвень культури спiлкування: · комунiкативнi установки, якi “включають” механiзми спiлку- вання; · знання етичних норм спiлкування, прийнятих у конкретному суспiльствi, психологiї спiлкування (категорiй, закономiрностей, механiзмiв і психологiї сприймання й розумiння одне одного); · вмiння застосовувати цi знання з урахуванням ситуацiї, відпо- відно до норм моралi конкретного суспiльства та загально- людських цiнностей. Схематично культуру спілкування в широкому розумінні можна зобразити так: КС = КУ+З+В, де КУ — моральні та комунiкативнi установки; З — знання з ети- ки та психології; В — вмiння застосовувати ці знання на практиці. Іншими словами, культура спiлкування — це цiлiсна система, що складається iз взаємопов’язаних моральних і психологічних культур, кожна з яких вносить своє в характеристику цiлого. Проте важливо пам’ятати, що ця система реалiзується в певних умовах. Відомо, що поведінка людини змінюється залежно від ситу- ації. Змiнюються навiть такi основнi риси, як чеснiсть і здатнiсть викликати довiру. Людина буває чесною в однiй ситуацiї та нечес- ною в iншiй. Багато в чому це залежить вiд зовнiшнього середови- ща, його впливу на людину. У кожної людини є особисте безпосе- реднє оточення, тобто люди, з якими вона живе, вчиться, вiдпочиває, працює. Усiх їх людина вiддзеркалює у психіці, на кожного емоцiйно вiдгукується. Залежно вiд того, як найближче оточення задовольняє потреби людини, проявляється її реагування на близьких. Іноді ввiчлива, доброзичлива та терпляча на роботi людина в домашньому оточеннi є тираном. Трапляється i навпаки. Справжнiй рiвень куль- тури спiлкування такої людини низький. Людину можна вважати тим бiльшою мірою внутрiшньо культурною, чим частіше в неї спостерi- гається “ставлення на Ви” до близьких людей. Пристосуватися до оточення, в якому доводиться працювати, не завжди легко. Тоді людина вiдчуває себе не досить комфортно, продуктивнiсть її працi набагато знижується. Якщо це розумiють керiвники пiдприємства, де вона працює, то вони допоможуть їй швидше пристосуватися до нового оточення. Деякі західні компанiї, добре розумiючи необхiднiсть адаптацiї нової людини, створюють спецiальнi програми профорiєнтацiї та iнформацiї, де йдеться про те, як службовцi мають спiлкуватися мiж собою та з клiєнтами, щоб пiдтримувати високий iмiдж корпорацiї. У деяких зарубіжних фiрмах навiть створено спеціальну службу людських стосункiв. Крiм того, на культуру поведiнки й спiлкування людини впли- ває те, з чим вона начебто безпосередньо не стикається, але водночас залежить вiд нього. Її, безумовно, хвилює те, що дiється у свiтi, якi закони ухвалює парламент, як підвищуються цiни на товари й про- дукти харчування i т. ін. Від цього залежить поведінка людини під час спілкування з іншими. Загальнолюдські цінності, в Гуманістична спрямованість основі яких лежить загально- етики спілкування людська мораль, не є чимось та її значення сталим, незмінним. Вони на- повнюються новим змістом, можуть мати інший рівень значущості. Однак упродовж усієї історії людства цінувалися такі чесноти, як правдивість, співпереживання, ввічливість, підтримка інших, передусім слабких і молодших, повага до старших за віком і статусом та ін. Водночас засуджувалися брех- ливість, брутальність, нечесність, жорстокість, байдужість до інших, агресивність, нетерпимість. Великі гуманісти минулого були філософами й психологами вод- ночас. Вони усвідомлювали, що природу людини можна зрозуміти, лише виявивши норми й цінності її життя [17, с. 24]. Оскільки людина є мірою всіх речей, вона є найвищою цінністю й головним багатством суспільства. Розвиток цього спрямування в етиці та пси- хології сприяв становленню гуманістичної етики та психології. Гуманістична етика — напрямок у філософії, що поширився у США з 20-х років ХХ століття (І. Файт, К. Гарпет, І. Левін та ін.). Автори цієї теорії тісно пов’язують моральність з психологією ок- ремої особистості, певною мірою виокремлюючись від загальних прин- ципів моралі. У сучасній інтерпретації ідеї гуманістичної етики об- грунтували Ж.-П. Сартр і Е. Фромм. Так, останній зазначав, що лю- бов до себе, яка неможлива без любові до інших, є вищою цінністю. Якщо в авторитарній етиці норми, що встановлені авторитетом або владою, завжди превалюють над індивідуальними, то в гуманістичній “сама людина може визначити критерій доброчесності та пороку” [17, с. 35]. За Е. Фроммом, характерна особливість людини — мож- ливість реалізуватись і знайти своє щастя тільки у зв’язку з інши- ми людьми, у солідарності з ними. Вітчизняні етики й зарубіжні вчені стверджують, що науці треба перемістити увагу з вивчення людини як об’єкта, речі серед речей до вивчення її як суб’єкта, як міри всіх речей [12]. Послідовники гуманістичної етики дотриму- ються тези, що людина може реалізуватися й стати щасливою лише в єдності з іншими, у взаємодії та спілкуванні з ними. Любов до ближнього, повага до нього — це сила людини, що об’єднує її зі світом, який є і її власним світом. Добро в цьому контексті — роз- криття та реалізація можливостей людини, зло — безвідповідальність, передусім, щодо себе. Тому, щоб зрозуміти суть добра і зла, треба звернутися до природи людини, яку вивчає психологія. Гуманістична психологія — напрямок у психології, представни- ки якого визнають головним предметом цієї науки особистість як унікальну цілісну систему, для якої характерною є відкрита мож- ливість самоактуалізації та самореалізації. Цей напрямок зародився в 50–60-ті роки в Каліфорнії (США). Назву йому дав А. Маслоу, а значний внесок у його розвиток зробив К. Роджерс [2]. Основним у цій орієнтації є віра у можливість особистісного зростання кож- ної людини, яка може самостійно обирати свою долю. Людина народ- жується доброю (або нейтральною), а суспільство робить її злою, агресивною. Згідно з положеннями, введеними К. Роджерсом, у кож- ній людині закладено прагнення до добра, до самореалізації, і вона здатна їх досягти. Проте виховання та норми поведінки, запропоно- вані суспільством, змушують людину знехтувати власними почуття- ми та потребами і пристати на цінності, нав’язані іншими. А. Мас- лоу вважає, що в людини замало можливостей для задоволення своїх основних потреб, а це врешті-решт гальмує задоволення таких ви- щих потреб, як самоповага та самореалізація. Отже, гуманістична етика грунтується на сучасній психології, яка сприяє розвиткові етики. Як стверджує Е.Фромм, вищі цінності гу- маністичної етики та психології — це не егоїзм, а любов до себе, не відкидання індивідуальності, а ствердження людської самості. Щоб бути впевненою у своїх цінностях, особистість має знати й розумі- ти себе, свою здатність до добра та самовіддачі [17, с. 29]. Автори дотримуються положень гуманістичної етики та психології в сучас- ному її розумінні. ! ВИСНОВКИ · Спiлкування є важливою формою людського буття, умовою життєдiяльностi людей, способом їх об’єднання. · Культура спiлкування охоплює етичну та психологічну культуру, відповідні знання, необхiднi для взаємодiї, вмiння застосовувати їх у конкретних ситуацiях. · Високий рiвень культури спiлкування характеризується гуманiстичними установками, в основі яких лежать гумані- стична етика та гуманістична психологія. · Гуманістична етика та гуманістична психологія орієнтують на те, що людина є мірою всіх речей. · Для успішного спілкування треба створювати умови, які сприяли б самоактуалізації та самореалізації співрозмов- ників, їхній продуктивній співпраці. ? ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ 1. Що таке спiлкування i в чому полягає його гуманiстична при- рода? 2. Чому iнодi людина, навiть та, яка вмiє спiлкуватися, раптово пе- ретворюється на несвiдому, навіть дику iстоту? 3. Чому на сучасному етапі важливо втілювати норми й правила гуманістичної етики в наше життя? 4. Чому в багатьох іноземних фiрмах велику увагу придiляють саме етиці спiлкування? 5. Антуан де Сент-Екзюперi сказав, що “спiлкування — це роз- кiш”. У чому ж полягає цiннiсть спiлкування? 6. Який рiвень культури спiлкування можна назвати високим? 7. Що дають знання з етики та психології спiлкування для май- бутньої професiйної дiяльностi та особистого життя? ТЕМА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ “Спiлкування в життi людей (аналiз ситуацiй)” СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Андреева Г. М. Социальная психология.— 2-е изд.— М., 1988. 2. Гриншпун И. Б. Введение в психологию.— М., 1994. 3. Добрович А. Б. Воспитателю о психологии и психогигиене об- щения.— М., 1987. 4. Конева Е. В. Психология общения: Учеб. пособие.— Ярос- лавль, 1992. 5. Лисина М. И. Проблема онтогенеза общения.— М., 1986.— С. 11–14. 6. Лозниця В. С. Психологія менеджменту: Навч. посібник.— К., 1997. 7. Лунева О. В., Хорошилова Е. А. Психология делового обще- ния.— М., 1980 8. Малахов В. А. Етика: Курс лекцій.— К., 1996. 9. Мескон М. Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ.— М., 1992. 10. Мицич П. Как проводить деловые беседы: Пер. с серб.-хорв.— М., 1987. 11. Монтень М. Опыты.— Кн. 3.— М., 1979. 12. Основи психології / За ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця.— К., 1995. 13. Психология и этика делового общения / Под ред. В. Н. Лаври- ненко.— М., 1997. 14. Словарь по этике / Под ред. А. А. Гусейнова, И. С. Кона.— М., 1989. 15. Современный маркетинг / Под ред. В. Е. Хруцкого.— М., 1991. 16. Человек в системе наук / Отв. ред. И. Т. Фролов.— М., 1989. 17. Фромм Э. Психоанализ и этика.— М., 1998. 18. Шеломенцев В. Н. Этикет и культура общения.— К., 1995 Лекція 2 СПІЛКУВАННЯ ЯК НАУКОВО-ПРАКТИЧНА ПРОБЛЕМА ь Етика й культура спілкуван- ня в пам’ятках історії та літе- ратури ь Початок формування в Ук- раїні наукової думки про спілкування ь Дослідження етики й культу- ри спілкування на сучасно- му етапі ь Напрямки вивчення культу- ри та етики спілкування в Україні Спiлкування як процес i продукт Етика й культура життєдiяльностi людей має багате спілкування в пам’ятках минуле, а як результат наукових історії та літератури дослiджень — коротку iсторiю. Багато цінного й цікавого про ети- ку та етикет, культуру спілкування та поведінки знаходимо в пам’ят- ках історії й літератури, зокрема в українських джерелах. Одним із перших описав спілкування на території нинішньої Ук- раїни ще у V ст. до н. е. Геродот. Він розповідав, як нашi пращури спiлкувалися при свiтлi вогнища, “казали казку”, “баяли байку”. Цікаві свідчення того, як у далекі часи жили люди, як вони захи- щали свою землю, як розвивали ремесла i, звичайно, як спiлкувалися, дає Велесова книга, або “Скрижалi буття українського народу”, — збiрка полiських пам’яток V–IX ст. Люди вміли спілкуватися, бо правили п’ятнадцять вiкiв через вiче, де будь-хто мiг слово сказа- ти — i то було благом. Узагалi слово для людей було вагомою час- тиною життя, через нього вони доходили згоди й розв’язували свої життєві проблеми. Уже тоді встановилися певні звичаї та традиції, що регулювали життя членів громади. Повага до старших, взаємодопомога, хоробрість, чесність стали загальноприйнятими нормами моралі. Проте перехід до моральних відносин здійснювався поступово від найпростіших форм моральності (групових) до вироблення особистістю власних моральних орієнтирів. Дещо пiзнiше, коли на територiї Київської Русi вiдкрилися першi бiблiотеки, школи, набуло розвитку мистецтво, тобто закладалася культура слов’янських народiв, з’являються пам’ятки, що пiдтвер- джують прагнення тодiшнього суспiльства вплинути на людину, на її думки та почуття, дати їй християнськi правила, норми поведiнки й спiлкування. Такими найвiдомiшими пам’ятками є твори першого митрополита Київської Русi Iларiона та оратора й мислителя Кирила Туровського. Один iз тогочасних видатних мислителiв-гуманiстiв Ва- силь Великий виклав справжню програму культури й етики спiлку- вання та поведiнки, а також правила етикету: “Будь добрим з дру- гом, ласкавим зi слугою, незлопам’ятним до зухвалих, людинолюбним до смиренних, утiшай нещасних, вiдвiдуй хворих, зовсiм нi до кого не стався презирливо, вiтай з приємнiстю, вiдповiдай зi свiтлим об- личчям, до всiх будь прихильним, доступним, не хвалися сам, не зму- шуй iнших говорити про тебе, приховуй, скiльки можеш, свої пере- ваги, а в грiхах сам себе звинувачуй та не чекай звинувачень вiд iнших. Не будь тяжким у виговорiннях, звинувачуй не скоро i не з пристрасним рухом, бо це — ознака зарозумiлостi, не засуджуй за малозначуще, нiби сам ти суворий праведник...” [17, с. 194]. Мудрi настанови щодо етики та етикету, спілкування й поведін- ки дав своєму та прийдешнiм поколiнням Володимир Мономах. У його “Повчаннi” знаходимо: “...мати душу чисту та непорочну, тiло худе, бесiду лагiдну i дотримуватись слова Господнього... при стар- ших мовчати, мудрих слухати, старшим коритися, з рiвними собi i молодшими в любовi перебувати, без лукавого умислу бесiдуючи, а бiльше вдумуватися, не шаленiти словом, не засуджувати мовою, небагато смiятися, соромитися старших; ...поводитися благочестиво, навчити... очима управлiнню, язику утриманню, розуму упокорюван- ню, тiлу пiдкорянню, думцi чистоту дотримувати, спонукаючи себе до добрих справ...; не забувайте того доброго, що ви вмiєте, а чого не вмiєте, тому навчайтесь... жодної людини не пропустiть, не привiтавши її i не подарувавши їй добре слово...” [17, с. 194]. Во- лодимир Мономах підкреслював, що “правильне життя” людини досягається її “добрими ділами”. Як бачимо, етика та етикет, культу- ра спiлкування, поведiнки i мовлення в цих джерелах подаються в єдностi. Це саме простежується i в подальших пам’ятках iсторiї та культури України. У ті часи чи не найбiльший вплив на людину, на її взаємини з iншими, на формування етики та культури спiлкування мали центри духовної культури та духовнi особи — мислителi. У ХVII ст. в Українi, коли вже чiтко окреслились ознаки української народностi (територiя, мова, економiчна й культурна спiльнiсть, психiчний склад), з’являються й першi центри освiти та культури (наприклад, Львiвська братська школа та Острозька греко-слов’яно-латинська школа). У них виклада- ли граматику, арифметику, астрономiю, риторику, дiалектику, логiку, мистецтво. Ці заклади мали не лише освітню мету, а й формували культуру поведiнки, мовлення та спiлкування учнiв. Справжнiм центром формування Початок формування культурної, фiлософської та психо- в Україні наукової думки логiчної думки й утвердження про спілкування етики та етикету, культури спіл- кування в Українi стала Києво- Могилянська академія. Тут працювали видатнi вихователi й мислителi, якi зробили певний внесок в теоретичне висвiтлення етики спiлку- вання. Викладачі академії наставляли своїх учнів, що поведінка та культура спілкування кожної людини мають вiдповiдати загально- прийнятим нормам і правилам. Вони вважали, що людина йде до себе, “вiдштовхуючись” вiд iншого, а вiд себе йде до iншого, пiзнаючи в собi та в iншому все людське єство (єдину психологiчну структуру, долю, мету). Вони висловлювали iдею про те, що шлях до успіху у спiлкуванні пролягає через пiзнання себе та iншого, через вико- ристання етичних норм і правил, що притаманні лише гуманному суспiльству. Серед викладачiв Києво-Могилянської академiї працював учений, письменник, оратор, громадський дiяч Феофан Прокопович. Він на- писав “Духовний регламент”, де критикував “князів церкви” за їхні зловживання та порушення моральних основ ритуалу. У курсі лекцiй він доводив, як за допомогою етики, мистецтва слова й мистецтва спiлкування можна впливати на людей i переконувати їх. Цiкавим є роздiл “Про почуття” з його книги “Риторика”, де йдеться про не- обхідність застосування етичних правил і норм поведінки в поєднанні з вимогами психології та риторики, розкривається вплив на вiдносини між людьми таких почуттiв, як любов, радiсть, гнiв, сум, страх, обу- рення та iн. Ф. Прокопович залишив нам учення про три стилi монологiчного мовлення та спiлкування: · високий стиль має хвилювати людей, для чого треба викорис- товувати сильнi емоцiї, величавi способи викладу своїх по- чуттів; · квiтчастий стиль має приносити насолоду, для чого необхідно вживати красивi способи викладу думки; · низький стиль cлужить для повчання. Один з учнiв академiї, фiлософ і поет Григорiй Сковорода, який увійшов до історії як людинознавець, підготував та прочитав курс “християнської доброчинності”, який можна назвати “християнським етикетом”. Він наголошував, що ритуальні норми та правила прино- сять користь суспільству та людині тоді, коли вони спираються на доброчесність. Він вважав, що суспiльство, де кожен, спiлкуючись з іншими, реалiзує свої природнi обдарування, можна побудувати тiльки за допомогою освiти i самопiзнання. Саме цьому мають слугувати, на його погляд, наука й культура. Для цього, як стверджував Г. Сково- рода, головне — пiзнати в собi “справжню людину”. Це принесе щастя, бо корiнь нещастя людини — у неправильному пiзнаннi своїх здiбностей. Отже, самопiзнання філософ проголошував як унiвер- сальний засіб моральної перебудови свiту. Г. Сковорода написав два фiлософських i водночас психологiчних твори “Наркис, або пiзнай самого себе” та “Асхань, або пiзнай самого себе”, де накреслив шля- хи становлення культури в Українi через олюднення людини [16]. Цікавий приклад про моральні цінності, яких дотримувались тоді в Україні, наводить Георгій Кониський у книзі “Історія Русів”. Зу- стрівшись з послами різних народів, володарі яких пропонували свою протекцію, Богдан Хмельницький їм сказав рішуче: “Союз і дружбу я готовий тримати зі всіма народами і ніколи їх не знехтую, яко дару Божественного і всьому людству пристойного; вибирання ж народом протекції, коли вона йому потрібна буде, залежить від його доброї волі, спільної поради та вирішення; а від спадкового воло- діння народом сим моєю фамілією в якості Гетьманів я рішуче од- мовляюся і того вічно уникати буду, яко противного правам і зви- чаям народним, за якими вони керовані бути повинні вибраним з-поміж себе всіма урядниками і самим Гетьманом. І я, відновивши в них права тії з пожертвуванням великого числа воїнів, од них же вибраних і кровію своєю права ті скріпивших, вельми совіщусь і со- ромлюсь помислити навіть про їх порушення” [5, с. 141]. Видатний український учений М. Драгоманов у своїх спогадах “Два учителі” розповідає про етикет у школі, де він навчався, пра- вила поведінки та спілкування учнів між собою та з учителем. Із вдячністю згадував він учителя, який вмів гуманно й тепло жити з учнями і піднімати їх інтелект і мораль. Спілкування з таким учи- телем сприяло формуванню у М. Драгоманова (як він сам про це пише) вміння спілкуватися з людьми, любові до книги, жадоби до знань, творчого мислення, аналітичного підходу до явищ і, зрештою, національної самосвідомості. Це дало йому змогу “зложити очерк історії цивілізації на Україні” [1, с. 575]. У цій частині автори розглядають не історію становлення й роз- витку моралі та психології (бо це інша проблема), а користуючись пам’ятками історії та культури, прослідковують, що спілкування було складовою розвитку культури людини й суспільства загалом, а етичні норми та психологічні механізми цьому сприяли. Вивченням спілкування до почат- Дослідження етики ку XX cт. наука не займалаcя, й культури спілкування розглядалиcя i дослiджувалися на сучасному етапі лише окремi складовi цього фе- номена. Проте на початку ХХ ст. до цих проблем починають звертатися вiтчизнянi та зарубiжнi вченi. Багатовимірну стимулюючу роль спілкування в житті людини на- лежним чином почали усвідомлювати вчені різних галузей наук — теоретики та спеціалісти-практики. Популярними стали поради аме- риканського спецiалiста Д. Карнегі про те, як полiпшувати спiлкування та завойовувати собi друзiв. Проте ці рекомендацiї мають не науко- ву, а переважно практичну цінність. Вони стосуються технологiї спiлкування i не розкривають його етичної та психологічної струк- тури й закономiрностей. Водночас вони певною мірою допомагають дiловим людям i всiм, кого хвилює процес спiлкування, хто вiдчуває у цьому труднощi [4]. Однак, як вважає Е. Шостром, нерiдко пора- ди Д. Карнегі призводять до манiпулювання людьми, а це супере- чить вимогам гуманістичної етики та психології. На жаль, лише небагато людей, на думку Е. Шострома, насправдi спiлкуються на ви- сокому рiвнi культури. Він описує актуалiзатора — людину, яка має гуманнi мотиви спiлкування й ставиться до партнера як до рiвної собi особистостi [23]. До спiлкування як наукової проблеми активно підійшли спе- ціалісти з етики, психології, філософії та інших галузей науки у 20–30-ті роки нинішнього століття. У їхніх працях зазначалося, що моральні цінності та норми формуються під впливом вищих, зокре- ма релігійних, цінностей або відповідають традиціям, звичаям і риту- алам свого суспільства. На Заході у 30-ті роки зародилася школа “людських відносин”. Її прибічники, розроблюючи складні економічні, фінансові питання, почали звертатися до етики, психології та соціології — наук про людську поведінку. На жаль, у радянській теорії й практиці нічого, крім жорсткого опору “підступам буржуазної ідеології” в галузі становлення “людських відносин”, не було напрацьовано, а намаган- ня деяких провідних учених апелювати до істини, до розуму при- звели до розгрому соціології та недооцінювання психології в нашо- му суспільстві, що завдало чималої шкоди. Після 30-х років інтерес до проблем спілкування дещо зменшив- ся. Однак за останнi десятирiччя вони знову притягли до себе ува- гу. Завдяки інтеграції економіки, зростанню політичної залежності одних народів від інших, розвитку засобів комунікації посилюється загальнолюдське начало в моралі. Добро, честь, обов’язок, провина, сором тощо — слова, які є в мовах усіх народів. Перед загрозою загальнолюдського знищення людина стала більше відчувати себе абсолютною цінністю. Це зумовило розвиток наук про людину, про її відносини з іншими. Зокрема, проблеми спiлкування перетворилися на “логiчний центр” усiєї системи психологiчної проблематики [8], що було пов’язано також з розвитком соцiальної психологiї, поси- ленням її впливу на iншi психологiчнi дисциплiни. З розвитком капіталізму відношення між етичними нормами та практичною діяльністю людей поступово змінюються. Якщо на пер- ших етапах зародження виробничих відносин до своєї професійної діяльності люди ставилися відповідно до прийнятих етичних норм (відповідальності, обов’язку, чесності), то з розвитком ринкових відно- син виникають “ножиці” між етичними нормами та поведінкою людей на виробництві, між обов’язком людини та її ставленням до діла. А це позначилося також на культурі поведінки та спілкування [13]. Останні 30 років характеризуються появою низки праць, де спілку- вання розглядається з різних точок зору. Нерідко в них по-рiзному розкривається змiст основних характеристик феномена спiлкування, іноді неоднозначно трактуються категорiї. У 1969 р. американський психо- лог Д. Депс нарахував 96 дефiнiцiй спiлкування [9]. Поряд з пiдручниками, науковими розробками про спілкування написано багато науково-популярної лiтератури. Варто вiдзначити доробок зарубiжних авторiв, присвячений проблемi сiм’ї, попередженню й розв’язанню конфлiктiв, проведенню переговорiв і полiпшенню мiжособистiсних взаємин. Спiлкування тепер вивчають у взаємо- зв’язку з рiзними видами дiяльностi. У дослiдженнях як вітчизня- них, так і зарубіжних учених найбiльш детально описано дiлове, зок- рема педагогічне, спiлкування. Спрямованiсть цих досліджень прак- тична — досягти ефективності у професiйнiй дiяльностi. Несподіваним для багатьох відкриттям “організаційної культу- ри” як важливого інструмента управління господарством ознамену- валися 80-ті роки. Багато зарубіжних теоретиків назвали культуру, і передусім культуру спілкування, важливою складовою в боротьбі за успіх у бізнесі. Відомий американський спеціаліст у галузі управлін- ня Лі Якокка в монографії “Кар’єра менеджера” зазначає, що пси- хологія була для нього найціннішою з усіх університетських дис- циплін. Працюючи у сфері управління, він у спілкуванні з різними людьми частіше використовував знання з психології та етики, особ- ливо етики спілкування, аніж інженерні та економічні знання. Спілку- вання він вважає найкращим способом спрямувати енергію людей на досягнення поставленої мети [25, с. 48–49, 78–79]. У різні часи підходи до вивчення спiлкування були не однако- вими. Якщо, наприклад, у психології в 20–60-ті роки його дослiджували в контекстi масових процесiв, а потім — в онтогенезi, у взаємозв’язку з мовленням i вищими психiчними функцiями, то наприкінці 60-х — на початку 70-х рокiв наука вивчала, як змiнюється поведiнка людей в різних ситуацiях безпосереднього спiлкування, аналiзувала рiзнi засоби, зокрема невербальнi характеристики та їхнє значення для сприймання однієї людини іншою, розглядала прикладнi аспекти спiлкування як цiлеспрямований вплив. Розвиток виробничих відносин стимулював учених і практиків до вивчення спілкування у зв’язку із становленням і розвитком осо- бистості. Саме на цьому шляху плідно об’єдналися позиції етиків і психологів. У науці відбувся так званий комунікативний поворот. Суть його — у переході від суб’єкта, який віддає перевагу моноло- гові, до суб’єкта, котрий прагне діалога у спілкуванні та взаємодії з іншими людьми [11]. Основну увагу зосереджували на засобах комунiкацiї, особливостях контакту, комунiкативних дiях, видах взаємодiї, зокрема, у конфлiктних ситуацiях і під час переговорiв. Iншими словами, у процесі цих дослiджень частiше вивчали питан- ня, як спiлкуються та взаємодiють суб’єкти, а не те, з приводу чого вони спiлкуються. У рiзних концептуальних системах (бiхевiоризм, гештальтпсихологiя, неофрейдизм) спiлкування аналiзували за допо- могою основних положень цих систем. А тому складові спілкування часто вивчали окремо: або обмiн iнформацiєю, або взаємодiя, або процес сприймання одне одного. Так само нерідко етика і психоло- гія спілкування досліджуються окремо, хоча в діловому житті вони проявляються в єдності. З розширенням мережі наукових Напрямки вивчення центрiв в Україні збільшилась культури та етики кiлькiсть науковців i підвищилась спілкування в Україні їхня квалiфiкацiя, розширився фронт дослiджень у галузi спiл- кування. За останні десятиріччя було зроблено помiтний крок упе- ред у його науковому осмисленнi, а також проведено дослiдження, якi допомогли вченим поглибити наукове розумiння феномена спiлкування загалом i різних його аспектів зокрема. Спілкування розглядається як система, а отже, його вивчення має системний характер. Можна виокремити два напрямки його вивчення: · теоретичні дослiдження спiлкування; · практичне навчання формам i методам пiдвищення рiвня куль- тури спiлкування. Учені не залишають поза увагою вивчення етичних і психологіч- них компонентiв спiлкування, їх впливу на розвиток психіки й фор- мування особистостi, труднощiв, що заважають людям розумiти одне одного, дiяти спiльно і т. ін. Досліджується вплив прийнятих у суспільстві моральних норм і правил на спілкування та поведінку людей. Вивчаються засоби спiлкування, способи впливу людей як під час спiльної дiяльностi, так i в мiжособистiсних взаєминах, особливостi монологiчного й дiалогiчного спiлкування. Українські вчені-етики також вивчають спілкування та його етичні норми. Вони зазначають, що різноманітний світ людських відносин є сферою безпосередньої реалізації моральності, насамперед у тому аспекті, в якому він розкривається як спілкування, тобто як між- суб’єктна взаємодія між людьми. Спілкування через це є справж- ньою цариною людської моральності [8]. У серединi 70-х рокiв з’являються першi праці з проблеми діло- вого спілкування в Україні. Цей феномен виокремлюється й формалiзується як наукова категорiя, описуються типи та стилi спiлкування, особливостi оптимального спiлкування. У науковiй лiтературi зазначається, що спілкування сприяє створенню умов для розвитку мотивацiї тих, хто займається професійною діяльністю, надає їй творчого характеру, розвиває особистостi суб’єктiв спiлкування, попереджує виникнення психологiчних бар’єрiв [9]. Певний внесок у вивчення проблеми ділового спілкування зробили спеціалісти з менеджменту. Процес комунікації вони описують як засіб підви- щення ефективності управління, виділяють бар’єри в діловому та міжособистісному спілкуванні й пропонують способи і засоби їх подолання. Термiн “культура спiлкування” вперше з’явився в наукових пра- цях у 80-тi роки. Загальноприйнятого визначення цього поняття немає ще й досі. Схарактеризовано лише окремі види культури спiлкування, описано культуру професiйного, зокрема педагогiчного, спiлкування, виокремлено компоненти цього феномена. Автори свого часу зро- били спробу визначити поняття “культура спiлкування” й описати його як феномен [21]. Розвиток гуманістичної психології та гуманістичної етики на Заході сприяв гуманістичному осмисленню спілкування. У нашiй країнi на той час підходи до спiлкування, як зазначалося, були класово зорiєнтовані, стереотипiзовані, мали формальний i конформний ха- рактер. Проте останнім часом ідеї гуманістичної етики та гумані- стичної психології почали поширюватись і в Україні. ВИСНОВКИ · Культура спiлкування формується багатьма поколiннями людей. Суспiльство загалом i кожний його член зокрема мають прагнути не тiльки зберегти, а й примножити спад- щину предкiв. · Характер етики та культури спiлкування в суспiльствi по- мітно впливає на стан економiчного та політичного розвит- ку країни, духовність її громадян і їхню нацiональну самоcвiдомiсть. · Культура спiлкування останнiми роками плідно осмислю- ється наукою. Привласнення результатів наукових дослiд- жень через освіту i самоосвiту сприяє пiдвищенню загаль- ного рівня культури особистостi, її самопiзнанню, само- реалiзацiї та самовдосконаленню. · Культура спілкування не має меж і кордонів. Усе краще, що мають свiтова наука i практика, має стати надбанням кожно- го, якщо вiн критично оцiнює рiвень своєї культури i праг- не його підвищити. · Теоретичнi й практичнi аспекти проблеми формування куль- тури спiлкування потребують подальшого вивчення, а резуль- тати дослiджень — активного впровадження в життя з ура- хуванням рекомендацiй гуманiстичної етики і психологiї. ? ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ 1. Що Ви знаєте з iсторiї нашого минулого про спiлкування, його етику та культуру? 2. Києво-Могилянська академiя та братськi школи були навчаль- ними закладами, якi давали не лише знання, а й формували у вихованцiв моральну та психологічну культуру спiлкування. Чи робиться це в сучасних навчальних закладах? 3. Яку лiтературу з етики, етикету та культури спiлкування Ви знаєте? Що з цiєї скарбницi, з iдей вчених, на Ваш погляд, необхiдно насамперед упроваджувати в нашому суспiльствi? 4. Що таке “гуманiстична етика” та “гуманістична психологiя”? Наскільки їхні iдеї близькi нашому суспiльству й кожному з нас? ТЕМА ДЛЯ ДИСКУСІЇ “Чому нашi прадiди вмiли спiлкуватися i правити через вiче, а ми досягти цього не можемо?” СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Драгоманов М. П. Два учителі // Вибрані тв.— К., 1991. 2. Зеленкова И. М., Беляева Е. В. Этика: Учеб. пособие и прак- тикум.— Минск, 1997. 3. Каган М. С. Мир общения.— М., 1998. 4. Карнеги Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей: Пер. с англ.— М., 1989. 5. Кониський Г. Історія Русів / Укр. переклад І. Драча.— К., 1991. 6. Костюк Г. С. Навчально-виховний процес i психiчний розви- ток особистостi / За ред. Л. М. Проколiєнко.— К., 1989. 7. Лозниця В. С. Психологія менеджменту: Навч. посібник.— К., 1997. 8. Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии.— М., 1984. 9. Леонтьев А. А. Педагогическое общение.— М., 1979. 10. Леонтьев А. А. Психология общения.— Тарту, 1973. 11. Малахов В. А. Этика: Курс лекций.— К., 1996. 12. Мескон М. Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ.— М., 1992. 13. Московичи С. Машина, творящая богов.— М., 1998. 14. Практическая психология для менеджеров.— М., 1996. 15. Психология и этика делового общения: Учебник.— М., 1997. 16. Роменец В. А. “Познай самого себя”. Психология на Украине в XVII–XVIII вв. // Психол. журн.— 1989.— № 6. 17. Сагач Г. М. Золотослів.— К., 1993. 18. Трейси Д. Менеджмент с точки зрения здравого смысла: Пер. с англ.— М., 1993. 19. Фромм Э. Искусство любить.— М., 1990. 20. Фромм Э. Психоанализ и этика.— М., 1998. 21. Чайка Г. Л., Чмут Т. К. Культура общения.— К.,1991. 22. Чмут Т. К. Культура спілкування.— Хмельницький, 1996. 23. Шостром Э. Анти-Карнеги, или Человек-манипулятор: Пер. с англ.— Минск,1992. 24. Щёкин Г. В. Практическая психология менеджмента. Как де- лать карьеру. Как строить организацию.— К., 1994. 25. Якокка Ли. Карьера менеджера.— М., 1991 Лекція 3 МОРАЛЬНІ ПЕРЕДУМОВИ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ ь Мораль  і  моральність  у суспільстві ь Моральні цінності як основа гуманістичного спілкування ь Моральні норми та принци- пи, їх значення для досягнен- ня високого рівня культури спілкування ь Основні поняття гуманістич- ної етики Розглядаючи діяльність людини, її Мораль і моральність спілкування з іншими крізь при- у суспільстві зму етичних норм і цінностей, можна зрозуміти природу етики ділового спілкування. До процесу спільної діяльності, до ділового спілкування долучається багато людей. Кожна людина є особистістю з позитивними та негативними рисами. До того ж кожна сфера життя та діяльності людини має певну специфіку. Тому постає питання про визначення моральних передумов, що впливають на ділові сто- сунки між людьми. У процесі спільної діяльності та ділового спілку- вання формується етика ділового спілкування як сукупність ціннос- тей та норм, що орієнтують і регулюють дії людей. Мораль — це форма громадської свідомості та вид громадських відносин, спрямованих на утвердження самоцінності особистості, рівноправності всіх людей у їхньому прагненні до щасливого та гідно- го життя. У моралі оцінюються не лише практичні дії людей, а й їхні мотиви, прагнення та наміри. Моральні вимоги до людини відпо- відають загальним нормам і принципам поведінки. Мораль належить до основних сфер нормативної регуляції дій людини, таких як право, звичаї, традиції та ін., переплітається з ними і водночас істотно відрізняється від них. Вимоги моральності фор- муються у практиці масової поведінки, у процесі взаємного спілку- вання людей, відбивають життєво-практичний та історичний досвід. Мораль і моральність не існують поза суспільством, без взаємодії людей. Вони значною мірою залежать від особливостей розвитку суспільства, насамперед від соціально-економічного ладу, що панує в ньому. Ще в давньоруському літописанні “Повість временних літ”, скла- деному монахом Києво-Печерського монастиря Нестором, подано своєрідний образ “колективної моралі” або, точніше, колективної моральної відповідальності. Логіка цієї відповідальності така, що всі люди, які живуть і страждають разом, мають змогу жити праведно. З часів християнізації Русі церква почала розмежовувати такі по- няття, як “злочин” і “гріх”. Якщо гріх — це моральна несправед- ливість або порушення божого закону, то злочин — це порушення закону загальнолюдського [6, с. 219]. Своєрідним моральним кодек- сом є “Повчання” князя Володимира Мономаха. До етичних норм належать його вимоги: “Не лінуйтеся”, “Стережіться брехні і пияц- тва, і блуду”, “До старшого ставитися треба як до батька, а до моло- дих як до братів” та ін. [6]. Тривалий час у Європі, зокрема в епоху Відродження, етичним нормам і правилам належала першість під час розв’язання економічних проблем порівняно, скажімо, з прагненням до вигоди, до наживи. Етич- ний підхід, зокрема, прослідковується у працях французьких моралістів ХVI–ХVIII ст. М. Монтеня, Ф. Ларошфуко, Б. Паскаля та ін. [8]. Поки в Європі було суспільство “механічної солідарності”, що грунтувало- ся на колективних уявленнях та міфологічній свідомості (за тверд- женням відомого соціолога Е. Дюркгейма), суспільне життя в ньому було нічим іншим, як моральною сферою [5, с. 120]. За часів раннього капіталізму виникла суперечність між ставлен- ням до діла та етичними нормами. Встановлюється така особливість мислення, коли характерним є систематичне прагнення отримати за- конний прибуток у межах своєї професії [1, с. 85]. У суспільстві формується органічна солідарність людей, що грунтується на взаємо- доповненості ролей і професій, а також ідея професійної відданості, певного аскетизму в поведінці та спілкуванні людей. Взаємини між людьми і при вирішенні економічних питань певною мірою регулю- валися вищими цінностями, зокрема релігійними (це особливо ха- рактерно для протестантської етики). З розвитком ринкових відно- син людина дедалі більше стає самотньою, віддаляється від суспіль- ства, від собі подібних, від тих, хто знаходиться поруч. Людина стає прагматичною, а суспільство під впливом грошей стає дедалі раціо- нальнішим. Гроші починають бути засобом будь-якого обміну, зокре- ма в економіці, мистецтві, науці, практиці. Їх вплив поширюється, зви- чайно, на ділові стосунки між людьми та на спілкування. У такому суспільстві зростають корумпованість, жорстокість, егоїзм, індивіду- алізм та ін. Отже, суспільство, яке стоїть на шляху “гроші заради грошей”, “виробництво заради виробництва”, “дія заради дії”, приречене до морального занепаду. Щоб цьому запобігти, суспільство має повер- нутися до обов’язкової первинності етичних норм над прагненням досягти економічних результатів будь-якою ціною. Йдеться про мо- ральну відповідальність кожного за себе та за інших, за життя за- галом. І тут люди мають усвідомити, що індивідуальної відпові- дальності для розв’язання цієї проблеми явно замало. Потрібні спілкування, діалог індивідів, дискусія, хоча лише прагнення до цього не досить. Дискусія про майбутні цінності, їх ієрархію, реальні зміни в суспільстві буде тим досконалішою, чим незалежнішими будуть індивіди, які беруть у ній участь, чим більше вони прагнутимуть використати раціональні аргументи, не надаючи жодному з них аб- солютного чи остаточного змісту, чим більше спілкування між людь- ми буде спрямоване на досягнення вільного консенсусу між ними [5, с. 511]. Однією з форм прояву мораль- Моральні цінності них відносин у суспільстві є мо- як основа гуманістичного ральні цінності. Цінність — це спілкування поняття, що використовується у філософії та соціології для позна- чення об’єктів, явищ та їх властивостей, а також абстрактних ідей, які втілюють у собі узагальнені ідеали і постають завдяки цьому як еталон належного. У сучасній філософії та етиці — це не лише суб’єктивна значущість певних явищ реальності, пов’язана із задово- ленням потреб суб’єкта, у духовному відношенні цінності відроджу- ють його самого з усіма його потребами [3]. Обираючи певні мо- ральні цінності, тим самим людина підтверджує свідоме ставлення до норм і принципів моралі, дієвість своїх мотивів, цілісність мо- ральної свідомості загалом. Моральні цінності добра, обов’язку, відповідальності, справедли- вості, честі й гідності людини, совісті тощо помітно впливають на спільну діяльність людей, на характер і ефективність спілкування. Якщо співрозмовники, наприклад, під час розв’язання конфлікту де- монструють свою відповідальність за стан справи, вміння бути спра- ведливими щодо опонента, бажають не лише собі, а й співрозмовни- ку добра, то є багато шансів, що вони досягнуть злагоди, а спілку- вання відбуватиметься на високому моральному рівні. Як зазначалося, на сучасному етапі розвитку нашого суспільства, коли рівень духовності у країні загалом падає, моральні цінності не- рідко знецінюються. Тому наше суспільство має якомога більше ува- ги приділяти саме моральним цінностям, орієнтуватися на них в усіх сферах життя — економічній, політичній, соціальній, законодавчій та ін. Загроза дегуманізації виникає там, де людина звикає ототожнюва- ти себе зі своєю функцією, своєю соціальною роллю. Образ такої са- мовідчуженої людини-функціонера, людини-рольовика став так би мовити “кошмаром” технічної цивілізації останніх століть [3, с. 258]. Систему моральних цінностей, яку доцільно впроваджувати в суспільстві ринкових відносин, детально описав відомий американсь- кий психолог і філософ Е. Фромм. Змальовуючи ринковий соціаль- ний характер у праці “Психоаналіз і етика”, він зазначає, що у діло- вому спілкуванні проявляється ставлення до себе та інших як до товару, який можна якнайвигідніше продати й купити. Отже, на жаль, цінність людини полягає в тому, що вона є товаром [13]. Події, що відбуваються в окремій країні й у всьому світі, змушу- ють людей переглянути систему цінностей як суспільства, так і окре- мої особистості. Керівники організацій, які успіх економічної діяль- ності пов’язують безпосередньо з людьми, уважно слідкують за цими процесами і своєчасно реагують на них. Вони враховують будь-які зміни у ставленні людей до звичаїв, традицій, релігії, праці, освіти тощо. Якщо ці зміни орієнтацій на певні цінності своєчасно не по- мітити, виникнуть додаткові труднощі. Саме зміна цінностей була од- нією з причин зниження темпів зростання промислового виробництва у США в 1965 р. Підприємці, які не усвідомили характер подій, що відбулися, почали скорочувати кадри і втрачати клієнтів. Тим з них, хто продовжував поважати особистість, задовольняти потреби клієнтів та орієнтуватися на високу професійну майстерність праців- ників, падіння виробництва майже не загрожувало. Звичайно, люди мають добре заробляти, аби жити в добрих умо- вах. Однак якщо весь час людина присвячує себе тільки роботі, ігно- руючи власні інтереси та інтереси сім’ї, вона врешті-решт рано втра- чає здоров’я, не здатна народжувати нові ідеї, перестає бути цікавою у спілкуванні. Щоб цього не сталося, зазначає Е. Фромм, людина по- винна орієнтуватися не на принцип “мати”, а на принцип “бути” [11, с. 35–55]. Це означає, що людина може й хоче жити повним життям. Вона хоче здобувати знання та віддавати їх, обирати заняття до впо- доби, поєднувати продуктивну виробничу діяльність із власними інте- ресами в інших сферах. Розумні керівники поділяють такі орієнтації своїх підлеглих, не заважають їхнім прагненням до самореалізації, і не тільки при виконанні ними своїх професійних обов’язків. Як свідчить досвід кращих корпорацій світу, від цього виграють всі: кожна окре- ма людина і організація загалом. Моральні цінності в усіх сфе- Моральні норми рах життя людини регламенту- та принципи, їх значення для ються моральними нормами й досягнення високого рівня принципами. Моральні норми і культури спілкування принципи — це певні вимоги та заборони, що регулюють діяль- ність, поведінку людей, їхню взаємодію та спілкування. Ці норми та принципи, встановлені людьми в суспільстві на певному етапі його розвитку, є певним взірцем поведінки та обов’язкові для виконання. Принципи моралі мають загальне соціальне значення і поширю- ються на всіх людей, уособлюючи те загальне, основне та первинне, що уможливлює ці вимоги та становить ціннісний базис суспіль- ства, взаємовідносин людей. Моральні принципи підтримують і санкціонують в узагальненій формі суспільні підвалини життя, соціальний устрій, спілкування. Вони претендують на абсолютність, не допускають винятків. Будучи узагальненими, моральні принци- пи відбивають соціально-історичні умови буття людини, її сутнісні потреби. Поряд з іншими сферами життєдіяльності людини моральні прин- ципи та норми регулюють процес спілкування людей, бо саме під час спілкування люди погоджують власні та суспільні інтереси. Більше того, спілкування людей має відбуватися за цими моральними прин- ципами та нормами. Проте для індивідуального життя та поведінки людини вони є лише передумовою формування гуманістичних уста- новок спілкування [14, с. 95]. Гуманізація спілкування — це насампе- ред розвиток і зростання потреби людини в такому спілкуванні. Воно передбачає здатність людини відчувати та співчувати, переживати і співпереживати, вміння розрізняти добро та зло, справедливість і не- справедливість, вияв таких її якостей, як милосердя, порядність, доб- родійність і совість, а також морально-естетичні потреби, оцінки, смаки, ідеали, мотиви, вчинки. Тому не менше значення у процесі спілкуван- ня людей відіграють також моральні знання, здатність до раціональ- ного осмислення моральних ситуацій та дій. Відомо, що зовні доброчинні вчинки можуть спиратися на моти- ви, які явно суперечать принципам і нормам моралі: користолюбство, нажива, властолюбство та ін. І, навпаки, вчинок, який зашкодив іншим, може мати в основі доброчинні наміри. Наприклад, людина, яка лише прагне до влади, у спілкуванні з іншими демонструє свою “демокра- тичність”, гуманність. Досягши жаданої влади, вона швидко забуває про свої обіцянки і часто не виявляє доброти, чесності, відповідаль- ності тощо. Таку поведінку в етиці називають легальною, а тип по- ведінки — легалізмом. Відомий китайський філософ Конфуцій показав, що різні люди у своїй поведінці та спілкуванні дотримуються різних моральних норм і правил. На його думку, розумна людина: “коли дивиться, то думає, чи добре вона роздивилася, а слухає — думає, чи вірно вона почула; думає, чи ласкавий у неї вираз обличчя, чи шанобливі її манери, чи щире мовлення, чи пристойне ставлення до справи; при сумнівах думає про те, щоб порадитися; коли ж у гніві, то думає про наслідки; і перед тим як щось придбати, думає про справед- ливість”. Нерозумна людина робить три помилки: говорить, коли не час говорити (це нерозважливість), не говорить, коли настає час говорити (це потайливість), і говорить, не помічаючи міміки (це сліпота) [2]. Нині у складних умовах ринкових відносин людям доводиться ро- бити вибір щодо орієнтації на справедливе ставлення до інших і вра- хування їхніх інтересів чи на егоїзм; на активність чи пасивність; на агресію чи альтруїзм; на любов до людей чи байдужість до них і т. ін. Цей вибір проявляється в поведінці людини та в її спілку ванні з іншими. Під час такого вибору людина звертається або до прийнятих суспільством, або до особистих моральних норм і принципів. В умовах жорсткої конкуренції та зниження життєвого рівня людей зростає значення таких рис характеру людини, як стійкість, лояльність, вірність, милосердя та ін. Ідеться про мораль співвідне- сення, дилема якої грунтується на тому, що не варто слухати ані друзів, ані ворогів, коли совість підказує “вчини так”. Під час спілку- вання — це вміння говорити так, щоб не принижувати гідності людей, вступати з ними в переговори, йти на компроміси, витрачаючи мит- тєву власну вигоду, але зберігаючи доброзичливі стосунки. Кожен, хто знайомий з історією створення та розвитку відомої американсь- кої компанії “ІBM”, погодиться з тим, що своїм успіхом вона знач- ною мірою зобов’язана морально-етичним ідеям її засновника Томаса Дж. Уотсона-старшого (1914 р.), аніж технічним нововведенням або фінансовим ресурсам. Він як честолюбивий підприємець, безумовно, хотів бачити свою компанію такою, що досягла успіху. Але маючи власні моральні цінності, він не хотів це робити в будь-який спосіб. На шляху до успіху Т. Уотсон хотів об’єднати людей єдиною ме- тою. Тому він розробив кодекс поведінки працівників компанії, прин- ципи якого дуже прості: 1) кожна людина заслуговує на повагу; 2) кожний клієнт фірми має право на особливу увагу та найкраще обслуговування; 3) усе, що робиться у фірмі, має постійно вдоско- налюватися. Цих принципів дотримуються й зараз всі працівники фірми — від адміністраторів найвищого рангу до підсобників. За- значені принципи становлять стрижень усієї діяльності компанії, до якої всі ставляться з повагою і довірою, що безпосередньо впливає на кожний крок і всю політику “ІBM”. Мабуть, тому за 34 роки нікого не звільнили через скорочення програм, штатів, асортименту продукції чи бюджету. Але незалежно від посади розлучалися з тією людиною, яка порушувала моральні норми компанії або припус- калася помилок у роботі і не бажала співпрацювати з іншими [9, с. 60–61, 66–67]. За правилами ділового спілкування, прийнятими в “ІBM”, усі її працівники у своїх діях мають керуватися високими нормами діло- вого спілкування [9, с. 263–268]. “Кожний, з ким ви маєте справу, повинен розраховувати на справедливе і неупереджене ставлення до себе з вашого боку. Чесність є невід’ємною частиною моральної поведінки, а довіра необхідна для встановлення добрих та міцних стосунків” [9, с. 263–268]. Щоб зрозуміти моральність спіл- Основні поняття кування, потрібно знати основні гуманістичної етики поняття етики, об’єднані в цілісну систему з єдиним принципом її побудови. Конкретний зміст цих понять, їх логічна форма й місце кожного з них у загальній системі змінювались в історії етичної думки залежно від розуміння природи моральності. Однак у всі часи в історії етики основними категоріями вважалися насамперед добро та обов’язок, а також доброчинність, совість та ін. Розглядаючи етику спілкування, крім зазначених понять треба враховувати й поняття етики соціального характеру, підвалини якої були закладені Е. Фроммом. Він детально описав етичні зміни, що відбуваються в соціальному характері людей на різних етапах роз- витку капіталізму. Ці зміни яскраво проявляються в поведінці лю- дей, насамперед у їхній моральності [13]. Людина народжується доброю, як стверджує більшість представ- ників гуманістичної етики. Усе, що в неї є доброго, слугує збережен- ню й розвитку життя, саморозвитку та використанню творчого по- тенціалу, а зло призводить до її руйнації. Отже, якщо людина у спілку- ванні відстоює свої позиції, впевнена в собі, виявляє наполегливість у досягненні мети, не принижуючи іншого, визнаючи його право на власну думку, то вона не чинить зла. Для неї добро — це йти шляхом, який вона обрала, але не жертвуючи собою, щоб догодити іншому. Сьогодні такі вміння, що називаються асертивними, форму- ють у людей за допомогою різних підходів. У людини є лише один спосіб бути в єдності зі світом і водночас у злагоді із собою — реалізувати свої здібності. Це буде добром і для неї, і для суспіль- ства, тобто для інших. У противному разі перед людиною постають моральні проблеми, а неможливість їх розв’язання часто призводить до неврозу. Щоб цих проблем не виникало, зокрема під час спілку- вання, слід дотримуватись основних принципів етики: “не роби іншому того, чого б ти не хотів, щоб він робив тобі”; “що ти робиш іншим, те робиш і собі”. Іншими словами, якщо людина в діловому спілку- ванні, маніпулюючи іншим, хоче досягти вигоди лише собі, особли- во через хитрощі, махінації, нечесну гру, то порушується перший із зазначених принципів етики. Якщо ж під час розв’язання конфлік- ту перемога досягається за рахунок поразки опонентів, можна прид- бати ворогів. При цьому порушується другий із названих принципів етики. Відбитком нашого “я” є совість. Вона уособлює суть власного морального досвіду. Це наш вплив на себе самого. Гуманістична совість протестує проти утиску, приниження себе, проти загрози стати інстру- ментом у руках тих, хто прагне свідомо чи несвідомо занизити нашу самоцінність і обмежити самостійність. Поряд з гуманістичною співіснує і совість авторитарна. У них однаковий зміст етичних норм, але мотиви їх використання різні. Авторитарна совість вимагає від людини підкорятися авторитетам, які виробили, скажімо, певні етичні норми, догоджати їм. Якщо вона цього не чинить і проявляє са- мостійність, у неї пробуджуватиметься “нечиста” совість, вона відчу- ватиме безсилля, дискомфорт, провину [1, с. 174, 175]. Кожна людина, як стверджує Е. Фромм, має ці два різновиди совісті. Проблема в тому, яке співвідношення між ними. Існує чимало етичних критеріїв цивілізованого спілкування, зокре- ма чесність, порядність, справедливість. У розвинених країнах, наприк- лад, без цих критеріїв у діловому спілкуванні між фірмами, банками й окремими людьми сучасне підприємництво було б неможливим. Нафта та нафтопродукти, акції та інші цінні папери на мільйони до- ларів щодня продаються на основі усних переговорів без свідків. Так само на великі суми щороку продаються товари солідними торгови- ми фірмами без попереднього оформлення контрактів. Така практика сучасного підприємництва є наслідком довготривалого процесу роз- витку бізнесу, під час якого сформувалися найоптимальніші моральні принципи та правила, яких ці підприємці дотримуються. Для досягнення ефективності в діловому спілкуванні необхідно також керуватися такими етичними поняттями, як повага, співчуття, справедливість та ін. Основою гуманістичних комунікативних установок є повага. Це таке ставлення до людини, коли враховується людська гідність. Повага доповнюється пошаною, тобто визнанням особистих чеснот індивіда та його приналежності до певної спільності. Якщо ми ставимося ша- нобливо до іншої країни або до якоїсь фірми, то поважатимемо та- кож їхніх представників і виявимо це у своєму ставленні до них, що сприятиме встановленню контакту, взаємодії. Спілкування буде відкри- тим і націленим на продуктивний діалог, на співробітництво і злагоду, грунтуватиметься на врахуванні моральних норм і принципів справед- ливості, рівноправності, доброзичливості, ввічливості та ін. Повага до співрозмовників, опонентів по спілкуванню, толерантність тісно пов’язані із самоповагою. Як би не ставилися до нас інші люди під час спілкування, у ділових взаєминах, самоповага буде тим мораль- ним механізмом, який допоможе нам не допустити приниження, глузу- вання тощо. Людина з розвиненою самоповагою чинитиме опір цьому, виявить волю, відстоюючи свою гідність, честь. Християнська мораль вчить бути терплячим, але це не означає, що слід миритися зі злом, агресією, брутальністю, безчестям. Кожен із нас має робити все, що може, в межах норм моралі, щоб не допускати цього, щоб попереджати такі прояви у процесі спілкування з іншими людьми. Людям, які чинять зло, ображають інших, можна часом поспівчу- вати, бо вони не розуміють, що роблять, і як це може негативно вплинути на них. Поспівчувати, а можливо, і допомогти. Замість того, що б “схрещувати мечі”, можна спробувати доброзичливо запропо- нувати інший вихід із ситуації, що склалася. Повага та увага до клієнтів є безперечно основою довготривалих відносин. Компанія, яка підходить до ділових відносин лише з по- зицій власної користі, не може розраховувати на лояльність іншої сторони. А будь-яке зроблене клієнтові добро потім, як правило, по- вертається назад. Коли виникають нові ринки збуту продукції, до них швидко линуть різні корпорації, компанії, фірми з інших країн. Багато компаній намагаються будь-що збути свою продукцію, навіть низької якості. Відчувається це зараз і в Україні. Але якщо такі компанії зорієнтовані тільки на отримання тимчасової користі, то зв’язки не будуть тривалими. Вони завжди відчуватимуть опір з боку тих, кого принижують. І, навпаки, компанії, які в таких умовах встановлюють ділові контакти, поважаючи слабких сьогодні парт- нерів, допомагають їм, створюють основу для співробітництва в май- бутньому. Егоїзму, самолюбству протистоїть любов до себе. Вона не ототож- нює егоїзм, не виключає любові до інших. Якщо людина піклується про себе, відповідальна, цінує і поважає себе, прагне до розвитку, само- реалізації, врешті-решт, до свободи, то вона любить себе. Якщо людина себе любить, то вона спокійна, доброзичлива, впевнена в собі, совісна, а тому іншим людям добре з нею спілкуватися й співпрацювати. Любов до людей є найкращим порадником для розв’язання більшості складних проблем, у тому числі проблем спілкування. Вона включає в себе і повагу, і співчуття, і готовність допомогти. Саме вона підкаже у складних ситуаціях, коли і як розпочати спілкуван- ня, як вступити в контакт і як з нього вийти, які аргументи навести, яке рішення прийняти та ін. Коли любиш людей, з якими спілкуєш- ся, то докладеш зусиль, щоб їх зрозуміти, щоб не зачепити їхню честь, гідність, не примусити їх зайве страждати, допоможеш їм зберегти та поповнити свою самоцінність. Апостол Павло у першому посланні до корінтян сказав: “Якби я говорив мовами людськими і ангельсь- кими, але не мав любові, я був би немов мідь бреняча або кимвал звучний. Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни і усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любові, я був би — ніщо. І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любові, то я не мав би жадної користі. Любов — довготерпелива, любов — лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить” [10, с. 218–219]. Спілкування — це форма творчості, яка допомагає виявити та розкрити найкращі сторони особистості. Водночас це процес вихо- вання і самовиховання, коли люди впливають одне на одного. Тому таким необхідним для досягнення успішної взаємодії у спілкуванні є знання ролі моральних цінностей, розумне використання мораль- них принципів і норм. ! ВИСНОВКИ · Мораль — це форма громадської свідомості та вид гро- мадських відносин, спрямованих на утвердження само- цінності особистості, рівноправності всіх людей в їхньому прагненні до щасливого та гідного життя. · Однією з форм прояву моральних відносин у суспільстві є моральні цінності. Вони становлять основу гуманістичного спілкування. · Моральні норми й принципи — це певні вимоги та заборо- ни, що регулюють діяльність, поведінку людей, їхню взаємо- дію та спілкування. Ці норми та принципи, що встановлені людьми в суспільстві на якомусь етапі його розвитку, є пев- ним взірцем поведінки та обов’язкові для виконання. · Гуманістична етика, якої треба дотримуватися під час спілку- вання, передбачає доброчинність, совісність, справедливість, повагу, співчуття, любов до людей та ін. ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ 1. Що таке мораль, як вона формується у суспільстві? 2. Чому мораль є відбиттям життєво-практичного та історичного досвіду людей? 3. Що таке моральні цінності? 4. Чому саме моральні цінності є основою гуманістичного спілку- вання? 5. Що таке моральні норми й принципи? 6. Чому необхідно дотримуватися в бізнесі моральних норм і принципів? 7. Які існують основні поняття гуманістичної етики? 8. Що є запорукою ефективності у діловому спілкуванні? ТЕМА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ “Чи не в любові до всього суттісного сенс нашого життя на Землі?” (обговорення проблеми) СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма // Избр. произведения.— М., 1990. 2. Конфуций. Лунь-юй. Древнекитайская философия // Собр. тек- стов: В 2 т.— М., 1972.— Т. 1. 3. Малахов В. Етика: Курс лекцій.— К., 1996. 4. Монтень М. Опыты.— М., 1979.— Кн. 3. 5. Московичи С. Машина, творящая богов.— М., 1998. 6. Прохоров Г. М. Памятники переводной и русской литерату- ры ХIV–ХV веков.— Л., 1987. 7. Психология и этика делового общения / Под ред. В. Н. Лаври- ненко.— М., 1997. 8. Размышления  и  афоризмы  французских  моралистов ХVI–ХVIII веков.— Л., 1987. 9. Роджерс Фрэнсис Дж. IBM. Взгляд изнутри. Человек, фирма, маркетинг: Пер. с англ.— М., 1990 10. Святе письмо старого та нового завіту: Пер. з євр., арам. та грец. // United Bible Societies.— 1990. 11. Фромм Э. Иметь или быть.— М., 1990. 12. Фромм Э. Искусство любить.— М., 1990. 13. Фромм Э. Психоанализ и этика.— М., 1998 14. Шеломенцев В. Н. Этикет и культура общения.— К., 1995 Лекція 4 ПСИХОЛОГІЧНА ПРИРОДА СПІЛКУВАННЯ ь Спілкування як одна з нагальних потреб людини ь Структура спілкування ь Функції спілкування ь Спілкування як обмін інформа- цією ь Спілкування як взаємодія ь Спілкування як сприймання та розуміння одне одного ь Роль міжособистісних взаємин у спілкуванні ь Види та рівні спілкування Спілкування Як зазначалося, спілкування в нашо- як одна з нагальних му житті відіграє дуже велику роль, потреб людини а його психологічна природа надто складна. Людині важко бути щасли- вою, успішно працювати, самовдосконалюватися, самостверджуватися не контактуючи з іншими. Спілкування, на думку вчених, є однією з нагальних потреб людини, яка живе в суспільстві. Воно потрібне їй для взаємодiї з iншими людьми, для впорядкування взаємовiдносин з ними, для самоствердження в суспiльствi. Більшість психологів, наприк- лад, називають таку потребу комунiкативною i вважають, що вона про- являється через прагнення людини до розумiння її іншими. Потреба у спiлкуваннi виникає в першi мiсяцi життя дитини, а на третьому роцi в неї вже виразно проглядає бажання спiлкуватися з iншими [6, с. 11–14]. У першi сiм рокiв у дiтей чiтко проявляється потреба в доброзичливiй увазi, у повазi до них з боку дорослих та у взаєморозумiннi та спiвчуванні. Ця потреба, як правило, залишається у людини найважливiшою на все життя. Потiм її потреби розвива- ються, вiдбувається перехiд вiд простих форм потреб в емоцiйному контактi до складнiших — у спiвпрацi, iнтимно-особистiсному, ділово- му спiлкуваннi та ін. Розглядаючи потреби як початок діяльності, деякі науковці дотримуються положення про єдність спілкування та діяльності. Одні з них вважають, що спілкування та діяльність — дві рівнозначні категорії буття людини, інші — що спілкування є однією зі сторін діяльності, і, нарешті, деякі — що спілкування є особливим видом діяльності [6]. У подальшому зазначені потреби розглядаються як один склад- ний психологічний механізм, де різні його компоненти виконують певні функції. Ураховуючи складнiсть природи Структура спілкування спiлкування, важливо розiбратись у його структурi. Завдяки дослiджен- ням учених виокремлено три взаємопов’язаних сторони спiлкування: · комунiкативну — обмiн iнформацiєю мiж iндивiдами та її уточнення, розвиток; · інтерактивну — органiзацiя взаємодiї суб’єктiв, які спiл- куються, тобто обмiн не тiльки знаннями, думками, iдеями, а й дiями, зокрема при побудові спiльної стратегiї взаємодiї; · перцептивну — процес взаємного сприймання й розумiння спiврозмовникiв, пізнання ними одне одного. У деяких дослiдженнях структура спiлкування розглядається, ви- ходячи з трьох рiвнів аналiзу (макро-, мезо- і мiкрорiвнi) [8, с. 271–272]. На першому з них спiлкування iндивiда з людьми аналiзується в iнтервалах, рiвних тривалостi його життя. На мезорiвнi вивчаються окремi форми спiлкування: бесiда, гра, колективне об- говорення та ін. І, нарештi, на мікрорівні — одиницями аналiзу ви- ступають взаємопов’язанi дiї суб’єктiв спiлкування: “запитання — вiдповідi”, “повiдомлення iнформацiї — ставлення до неї”, “спону- кання до дiї — дiя” та ін. Виходячи з цього в лiтературi описано рiзнi моделi спiлкування. Такої, яка б задовольнила всiх, ще не розроблено. Найпростiша мо- дель — це спiлкування в дiадi (парі). Функцiї спiлкування дуже рiзно- Функції спілкування манiтнi. Iснують рiзнi пiдходи до їх класифiкацiї. Так, за однiєю з них виокремлюють три основних класи таких функцiй: iнформацiйно-комунiкативний, регулятивно- комунiкативний та афективно-комунiкативний [8, с. 266]. Перший iз них охоплює все, що є передаванням і прийманням iнформацiї у психологiчному розуміннi цих слiв. Ідеться не лише про готову iнформацiю, а й про таку, що формується, розвивається. Психологи кажуть не просто про її передавання, а про передавання та приймання значень. Спiлкування забезпечує не лише пiзнання, а й регуляцiю поведiнки суб’єктiв та їхньої спiльної дiяльностi. З цим класом функцій пов’язані також способи впливу людей одне на одного: переконання, навiювання, наслiдування та ін. Це регулятив- но-комунiкативна функцiя. Афективно-комунiкативнi функцiї нале- жать до емоцiйної сфери людини. Річ у тім, що розмаїття людських емоцiй виникає й проявляється під час спiлкування. Якщо взяти iншу основу для класифiкацiї, то можна виокремити i такi функцiї спiлкування, як органiзацiя спiльної дiяльностi, пізнан- ня людьми одне одного, формування та розвиток мiжособистiсних взаємин. Використання цiєї класифiкацiї допомагає зрозумiти, що для культури саме ділового спiлкування важливо враховувати всiх суб’єктів спiльної дiяльностi. Вони повинні мати установку на пiзнання одне одного та бажання пiдтримувати доброзичливi взаємини. Усi функцiї спiлкування спостерігаються в житті й проявляють- ся, як правило, в єдностi, доповнюючи одна одну. Розглянемо характеристики різних Спілкування сторiн спiлкування. Обмiнюючись як обмін інформацією iнформацiєю, кожний iз партнерiв є активним суб’єктом у процесі спiль- ної дiяльностi. Важливу роль при цьому вiдiграє значущiсть iнфор- мацiї, завдяки чому партнери намагаються виробити загальний зміст, однакове розумiння ситуацiї [5, с. 291]. Це можливо лише за умови, що iнформацiя прийнята, зрозумiла та осмислена. Тому в комунi- кативному процесi поєднано дiяльнiсть, спiлкування й пiзнання. Загальну модель спiлкування взято з теорiї iнформацiї, де його розумiють як процес, за допомогою якого закодоване певним джере- лом (вiдправником) повiдомлення передається через канал зв’язку до призначеного пункту (адресата), де вiдбувається його декодуван- ня. При такiй моделi комунiкативний процес розглядається як обмiн iнформацiєю мiж людьми, а основна його мета — забезпечити розумiння iнформацiї, що є предметом обмiну. Обмiн iнформацiєю передбачає також психологiчний вплив одно- го партнера на поведiнку iншого з метою її змiни. А це можливо лише тодi, коли партнери користуються однiєю або близькими сис- темами кодифiкацiї й декодифiкацiї, тобто “спілкуються однiєю мо- вою”. Ефективнiсть комунiкацiї найчастiше визначається тим, чи вдалося вплинути суб’єктам спiлкування одне на одного, чи уточню- валась, змiнювалась, розвивалась iнформацiя, думка спiврозмовникiв. Саме в цьому проявляється специфiка людської комунiкацiї на вiдмiну вiд тiєї, що описується теорiєю iнформацiї. Доведено, що на першому рiвнi обмiну вирiвнюються вiдмiнності у вихiднiй iнформацiї, яка є в iндивiдiв, котрі вступили в контакт. На другому передаються та приймаються найважливіші значення (iнформування, навчання, iнструктаж тощо). I, нарештi, на третьому рiвнi iндивiди прагнуть зрозумiти погляди та установки одне одного (згода, незгода, зістав- лення поглядiв) [15, с. 57–65]. У соцiальнiй психологiї виокремлюють комунiкацiю вербальну (сло- весну) та невербальну. Засобом першої є мова, другої — оптико- кiнетичнi системи знакiв (жести, мiмiка, пантомiмiка), пара- та екстралiнгвiстична система (iнтонацiя, паузи тощо), система органiзацiї простору та часу комунiкацiї, а також система “контакту очима”. Спiлкування — це активна взаємо- Спілкування як взаємодія дiя його суб’єктiв. Вони по черзі дiють одне на одного, оцiнюють дiї, сприймають або не сприймають спрямованi на них думки, оцiнки, почуття. Якщо один iз суб’єктiв виявляє пасивність, спiлкування не вiдбувається. Iнодi бачимо таку картину: один iз спiвбесiдникiв щось розповiдає, інший як людина ввiчлива, начебто слухає, проте зацiкавленостi до змiсту розмови не проявляє, до переданої iнформацiї ставиться байдуже. Що ж вiдбувається в цьому разі? Той, хто говорить, не може “перенести” свої думки в голову iншого, залучити його до активного зацiкав- леного обговорення. Отже, взаємодiї мiж ними не вiдбулося. Як показують дослiдження, спiлкування сприяє фізичній взаємодiї, допомагає в разі потреби спланувати її, змiнити, дає змогу об’єдна- ти людей у групи з метою органiзацiї їх спiльної дiяльностi, в якiй формуються позитивнi мiжособистiснi взаємини. Особливостi останнiх певною мірою визначають взаємодiю у життєвих ситуацiях. Розрiзняють два основних види мiжособистiсної взаємодiї: спiвробiтництво, або кооперацiю (досягнення мети одним iз суб’єктiв сприяє або не заважає реалiзацiї цiлей решти суб’єктiв), i суперницт- во, або конкуренцiю (досягнення мети одним iз суб’єктiв ускладнює або взагалi виключає досягнення цiлей iншими суб’єктами) [11, с. 52]. Iнколи ці види взаємодiї позначаються iншими термiнами: згода та конфлiкт, пристосування та опозицiя, асоцiацiя та дисоцiацiя. В основу iншої класифiкацiї взаємодiї покладено кiлькiсть суб’єктiв. Це може бути взаємодiя мiж групами, мiж особистiстю та групою, мiж особистостями (дiада). Залежно вiд ролей це може бути взаємодiя, в якiй на групу впливає один з її лiдерiв, просто член групи. Це може бути взаємодiя, в якiй певна пiдгрупа її членiв (сукупний суб’єкт) впливає на одного з членiв. Пiдгрупа разом iз лiдером може дiяти на одного або на кiлькох членiв. Усi члени групи, у тому числi лiдер, впливають одне на одного і кожен сам на себе. Саме ця класифiкацiя, як показало наше дослiдження, сприяє побудовi концепцiї становлення культури спiлкування, особистiсному зростанню тих, хто продуктивно спiлкується, переходячи вiд простих видiв взаємодiї до складніших, зокрема до спiльної дiяльностi. Взаємодiя мiж учасниками спiлку- Спілкування вання, як правило, супроводжується як сприймання сприйманням і розумiнням одне од- та розуміння одне одного ного. Деякi психологи вважають, що відбувається пiзнання однiєї люди- ни iншою [3, с. 5]. У загальному планi можна сказати, що сприймання iншої людини означає вiдображення її зовнiшнiх ознак, спiввiднесення їх з особистiсними характеристиками iндивiда та iнтерпретацiю на цiй основi її вчинкiв. Під час пiзнання одна людина емоцiйно оцiнює іншу, намагається зрозумiти її вчинки, виробити стратегiю змiни її поведiнки та по- будувати власну. При цьому вiдбувається усвiдомлення себе через іншого за допомогою механiзмiв iдентифiкацiї та рефлексiї. Перший з них зводиться до уподiбнення, ототожнення себе з iншим. Це сприяє розумiнню партнера по спілкуванню, стимулює вiдповiдну поведiнку (альтруїстичну, гуманiстичну, емпатiйну тощо). Рефлексiя у спілкуван- нi — це усвiдомлення того, як суб’єкта сприймають i оцiнюють iншi. Вiдомо, що сприймання та розумiння одне одного залежить вiд ряду факторiв, зокрема вiд установок, обсягу iнформацiї про інших і рiзних ефектiв. Наприклад, якщо через певні обставини у нас ще до зустрiчi з незнайомою людиною вже було сформовано щодо неї позитивну установку, то, сприймаючи, ми надiлятимемо її образ пе- реважно позитивними ознаками. У противному разі iнтерпретацiя тих самих рис скорiше за все буде негативною. Інколи, якщо iнформацiї замало, під час сприймання людям при- писуються певнi характеристики, яких вони насправді не мають (каузальна атрибуцiя). У цьому разі негативними характеристиками найчастiше надiляються тi люди, яких ми не любимо, яким не симпа- тизуємо. Мiжособистiснi взаємини у спiлку- Роль міжособистісних ваннi — це такi взаємозв’язки мiж взаємин у спілкуванні людьми, якi суб’єктивно пережива- ються та об’єктивно проявляються в характерi та способах взаєм- ного впливу. Цi взаємини мають для людей не менше значення, нiж їжа та повiтря. Якщо цi стосунки поганi, то продуктивна взаємодiя людей, їхня спiльна дiяльнiсть стають неможливими. У людини псується настрiй, здоров’я, вона не вiдчуває радостi бут- тя. Нездоровi мiжособистiснi взаємини впливають також на харак- тер спiлкування. Інодi останнє зводиться до того, що розмови про iнших ведуться виключно в категорiях оцiнок, а то й за допомогою ярликiв, причому, як правило, усе “малюється” чорно-бiлими фар- бами. Для того щоб система мiжособистiсних взаємин була ефек- тивною, а суспiльство загалом здоровим, бажано вiдмовлятися вiд звички за всiма вчинками людей бачити злий намір [9, с. 13–25]. Отже, важливою рисою мiжособистiсних взаємин є їхня емоцiйна основа. Однi люди під час спiлкування нерiдко без особливих зу- силь можуть викликати в iнших позитивнi емоцiї, пiдтримувати гар- ний настрiй. Iншi вносять у взаємини напруженiсть, пробуджують негативнi емоцiї, тривогу. Тому для успішного спiлкування важли- вим є використання гуманiстичних орiєнтацiй у взаєминах, дотри- мання емпатiйного способу спiлкування. Останній передбачає бiльш- менш точне сприймання внутрiшнього свiту iншої людини iз збере- женням притаманних їй емоцiйних і змiстовних вiдтiнкiв. Саме ці орiєнтацiї та прояв емпатiї у взаєминах є результатом високого рiвня культури спiлкування. Водночас наявнiсть такого рiвня є основою, на якiй у майбутньому формуються гуманiстичнi комунiкативнi ус- тановки та способи й засоби їхньої реалiзацiї. Спiлкування — це багатовимiрний, полi- Види та рівні функцiональний, рiзновидовий процес. У спілкування психологiї iснує кiлька класифiкацiй видiв спiлкування. Вони подають цей феномен рiзнопланово, збагачуючи палiтру його характеристик. Найуживані- шими є тi, якi можна описати так: · залежно вiд специфiки суб’єктiв (особистiсть чи група) виок- ремлюють мiжособистiсне, мiжгрупове, мiжсоцiумне спiлкуван- ня, а також спiлкування мiж особистiстю та групою; · за кiлькiсними характеристиками суб’єктiв розрiзняють само- спiлкування, мiжособистiсне спiлкування та масовi комунiкацiї; · за характером спiлкування може бути опосередкованим і без- посереднiм, дiалогiчним і монологiчним; · за цiльовою спрямованiстю розрiзняють спiлкування анонiмне, рольове, неформальне, у тому числi iнтимно-сiмейне. Кожному з нас щодня доводиться контактувати з багатьма не- знайомими людьми. Це спiлкування є анонімним. Коли в людини багато контактів одночасно, їй хочеться час од часу зняти нервове напруження, трохи розслабитися, заспокоїтися. Тому нерідко люди намагаються уникнути контактiв у транспортi чи в черзi: заплющу- ють очi, гортають газети, дивляться у вiкно i т. п. Якщо ж спiлкування відбувається, воно здійснюється на ритуальному рiвнi. Спілкування проявляється вже з перших хвилин нашого став- лення до ролi, яку ми обрали. Скажiмо, хтось iз нас пiдлеглий, а хтось керiвник. Кожен має дiяти вiдповiдно до своїх функцiональних обов’язків, дотримуючись правил професiйної культури у спiлкуваннi. Нерiдко керiвник поводиться зверхньо, нехтує людською гiднiстю пiдлеглого, розмовляє з ним грубо та безцеремонно. А пiдлеглий розумiє, що керiвник тому вдається до таких дій, бо не впевнений у собi, боїться втратити своє місце, за такою формою поведiнки прагне приховати свою неспроможнiсть. Для функцiонально-рольового спiлкування дуже важливими є доброзичливiсть, повага до людей, вмiння бачити перед собою особистiсть. Про таке ставлення свiдчать, зокрема, посмiшка, а також умiння сказати людинi щось добре (наприклад, комплімент на фонi антикомплiменту собi: “У вас така пам’ять, що можна по-доброму позаздрити”, “Ви так добре працюєте на комп’ютері, я так не вмiю”). Нарештi, неформальне спiлкування (дуже умовно) передбачає обмiн духовними цінностями. Він динамiчний, у центрi його — увага до мiжособистiсних взаємин, а не до престижу чи меркантильних iнтересiв. Особливим рiзновидом неформального спiлкування є iнтимно-сiмейне. Воно стосується кожного з нас. Усi ми хочемо, щоб близька нам людина була у спiлкуваннi з нами культурною, чутли- вою, розумiла те, що вголос ми не сказали, могла читати по наших очах, за мiмiкою, жестами те, що нас хвилює. Але треба пам’ятати, що рiвень культури близької нам людини залежить від нас. Якщо вона не виправдала наших сподівань, це означає, що ми не змогли їй до- помогти, знайти вiдповiдні способи й засоби спiлкування, не пока- зали своїм прикладом, як потрiбно поводитись. Рольовi позицiї у спiлкуваннi iнколи описують як “прилашту- вання зверху”, “прилаштування знизу” i “прилаштування поруч”. Наприклад, люди сідають поруч у тролейбусi. Дiють вони, в основ- ному, несвiдомо. Один розміститься на сидiннi так, що iншому одра- зу стане незручно. Другий, навпаки, примоститься лише на кiнчику, щоб не потурбувати сусiда. I, нарештi, третiй, триматиметься вiльно, сяде зручно сам, не потурбувавши сусіда. У всiх випадках пасажи- ри начебто i не розмовляють мiж собою, але рольова позицiя, яку вони займають, дає iнформацiю iншим про кожного. Цiкавою є концепцiя Е. Берна. Він описує життєвi iгри людей, використовуючи позицiї, якi кожен проявляє в певних ситуацiях, — Батька, Дитини та Дорослого. На думку Е. Берна доцiльно виокре- мити шiсть рiвнiв спілкування: 1) “нуль спiлкування” або “замк- нення на себе”; 2) ритуали (норми спiлкування); 3) розваги; 4) iгри (людина думає одне, а демонструє iнше з тим, щоб завести другого в пастку); 5) близькiсть; 6) робота (дiлове спiлкування) [2]. На кож- ному з цих рівнів людина використовує різні способи і засоби спілкування, тому що його мета щоразу змінюється. Бачимо, що існують рiзнi пiдходи до класифiкацiї рiвнiв спiлкування. Проте аналіз свідчить, що всi вони, як правило, включають у тiй чи iншiй формi три основних рiвні: — манiпулювання (вiд грубого поводження з людиною до такої поведiнки, де зовнiшнi прояви мають іноді навiть приємний ха- рактер); — конкуренцiя, суперництво (вiд спiлкування, коли “людина людинi — вовк”, до такого, коли чесне суперництво сприяє певному руховi вперед); — спiвробiтництво (“людина людинi — людина”). На цьому останньому рiвнi можливе саме олюднення людини, тобто спiлкування, в якому проявляються гуманiстичнi установки, високий рiвень його культури. Описані функцiї, види, рiвнi спiлкування дають його рiзнобiчну характеристику. Але бiльшiсть людей зводять спiлкування до про- стого передавання i приймання iнформацiї, тобто до його iнформа- тивно-комунiкативної функцiї, не використовуючи дiалог для орга- нiзацiї спільної дiяльностi. Або ж, скажiмо, людина не вчиться роз- пізнавати інших, під час спiлкування користується лише стереотип- ним уявленням про них, не вміє вiдповiдно розшифровувати сукупнiсть засобiв спілкування (насамперед невербальних). Водно- час людина, яка володiє культурою спiлкування, швидко розбереться в ситуацiї, яку їй будуть нав’язувати, наприклад, “прилаштуванням зверху”. Вона зумiє підняти подальшу бесіду з партнером на рiвень, коли не принижуватимуться гiднiсть і честь обох співбесідників. Отже, знання про характерні особливості спiлкування для кож- ного, хто їх засвоїть i зумiє застосовувати на практицi, стануть “кер- мом і вiтрилом”, якi допоможуть гiдно жити та ефективно спiлкуватися, до того ж духовно зростати самим i допомагати в цьому iншим. Такi знання й умiння допоможуть позбутися багатьох ускладнень у взаєминах людей. ! ВИСНОВКИ · Спiлкування — важлива форма людського буття, умова життєдiяльностi людей, спосiб їхнього об’єднання. Воно є генетично первинною основою культури спiлкування. · Спiлкування — це мiжособистiсна i мiжгрупова взаємодiя, основу якої становить пiзнання одне одного i обмiн певни- ми результатами психiчної дiяльностi (iнформацiєю, думка- ми, почуттями, оцiнками тощо). · Потреба у спiлкуваннi розвивається вiд простих форм (потреба в емоцiйному контактi) до складніших (у спiв- робiтництвi, iнтимно-особистiсному спiлкуваннi i т. ін.). · Культуру спiлкування визначає свiдоме й розумне ставлен- ня до використання всiх його сторiн, функцiй та видiв у єдностi. · Вищий рівень моральної культури спілкування характеризу- ють гуманiстичнi орiєнтацiї у мiжособистiсних взаєминах та емпатiйний спосiб сприймання одне одного. ? ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ 1. Що таке спiлкування i в чому полягає його гуманiстична при- рода? 2. У чому специфiка людської комунiкацiї? Якi її особливостi? 3. Як пов’язані спiлкування та взаємодiя? 4. Яка залежнiсть мiж культурою спiлкування та пiзнанням себе та iншого? 5. Якi функцiї виконує спiлкування? 6. У чому особливостi культури спiлкування на кожному з його рiвнiв? 7. Що дають знання про спiлкування для майбутньої професiйної дiяльностi та особистого життя? ТЕМА СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ “Спілкування, його види та рівні” СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Андреева Г. М. Социальная психология.— 2-е изд.— М., 1988. 2. Берн Э. Игры, в которые играют люди: Пер. с англ.— М., 1988. 3. Бодалев А. А. Восприятие и понимание человека человеком.— М., 1982. 4. Леонтьев А. Н. Деятельность.Сознание. Личность.— М., 1975. 5. Леонтьев А. Н. Проблемы развития психики.— М., 1972. 6. Лисина М. И. Проблема онтогенеза общения.— М., 1986. 7. Лозниця В. С. Психологія менеджменту: Навч. посібник.— К., 1997. 8. Ломов Б. Ф. Психические процессы и общение // Методоло- гические и теоретические проблемы социальной психологии.— М., 1975. 9. Мелибруда Е. Я-Ты-Мы. Психологические возможности улуч- шения общения: Пер. с пол.— М., 1986. 10. Основы психологических знаний: Учеб. пособие / Авт.-сост. Г. В. Щёкин.— К., 1996. 11. Психология: Словарь / Под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского.— 2-е изд.— М., 1990. 12. Сухарев В. Искусство распознания людей.— Д., 1998. 13. Хараш А. У. Личность, сознание и общение: к обоснованию интерсубъективного подхода в исследовании коммуникативно- го воздействия // Психолого-педагогические проблемы обще- ния.— М., 1979. 14. Щёкин Г. В. Практическая психология менеджмента: Науч.- практ. пособие.— К., 1994. 15. Яноушек Я. Проблемы общения в условиях совместной дея- тельности // Вопр. психологии.— 1982.— № 6. Лекція 5 ВЗАЄМОДІЯ ТА ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ В КОНТЕКСТІ ЕТИКИ ТА КУЛЬТУРИ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ ь Визначення взаємодії ь Спільна діяльність і вплив на неї етичних норм і правил ь Мораль і особистісний вплив ь Взаєморозуміння та його рівні ь Бар’єри на шляху до взаєморо- зуміння, зокрема моральні ь Механізми взаєморозуміння, роль етики в їх застосуванні Нерідко можна спостерігати, як під час Визначення взаємодії зустрічі між людьми не встановлюєть- ся контакт, через що їхня бесіда не має позитивного продовження, хоча на обговорення проблеми було вит- рачено багато часу. Чому це так? Тому, що між ними не відбулася взаємодія. Взаємодія — це процес безпосереднього або опосередкованого впливу суб’єктів одне на одного, який породжує причинну обумов- леність їхніх дій і взаємозв’язок. Цей процес потребує активності та взаємної спрямованості дій тих людей, які беруть у ньому участь. Якщо кожний учасник виступає як особистість, а не як об’єкт, взаємодія може відбутися на високому рівні моральної культури спілкування. Особистість, спілкуючись, сподівається, що її вислуха ють, зрозуміють, відгукнуться на її почуття, дадуть відповідь на запи- тання. Для цього потрібні певні комунікативні, бажано гуманістичні, установки щодо інших людей. Без таких установок відповідної мо- тивації взаємодії у спілкуванні може і не відбутися. Існує багато видів взаємодії, а тому й кілька їх класифікацій. Одна з найвідоміших — поділ на кооперацію (співробітництво) та конку- ренцію (суперництво). Відома класифікація, де основою є кількість суб’єктів, що спілку- ються. Якщо суб’єктів двоє, то це взаємодія парна (у діаді). Якщо суб’єктів багато, то вони можуть взаємодіяти у групі (групова взає- модія), між групами (міжгрупова взаємодія) або суб’єкт може дія- ти з групою (суб’єктно-групова взаємодія). Цим суб’єктом може бути лідер або будь-який член групи. Спільна діяльність суб’єкта з гру- Спільна діяльність пою є тим важливим фактором, і вплив на неї який нерідко визначає ефек- етичних норм і правил тивність взаємодії, а отже, й куль- туру спілкування. Тому, бажаючи досягти позитивного результату у співробітництві з іншими, важливо продумати насамперед питання його організації. Спільна діяльність у соціальній психології — це організована система активності індивідів, що цілеспрямовано взаємодіють з ме- тою створення об’єктів матеріальної та духовної культури. Така діяльність неможлива без контактів між людьми і обміну інформа- цією, думками, оцінками, почуттями тощо. Її важливою рисою є спільна мета та передбачення результату, що відповідав би загальним інте- ресам і сприяв реалізації потреб кожного з індивідів, які починають взаємодіяти. При цьому важливо спланувати та врахувати “доро- бок” кожного в кінцевий результат. Наші дослідження свідчать, що не кожна діада і не кожна група готові до спільної діяльності, до діалогу. Ця готовність має три ком- поненти — мотиваційний, змістовний та операційний. По-перше, у людей може не виникнути бажання спільно працювати, думати або, скажімо, творити щось матеріальне чи духовне. По-друге, вони не знають, як разом працювати і спілкуватися, використовуючи діалог: обидва хочуть виконувати одну й ту саму частину роботи, кожен хоче, щоб діяльність відбувалася саме за його програмою, відповідно до його бачення ситуації і т. ін. І, по-третє, їхні знання, що потрібні в конкретній ситуації, помітно різняться як якісно, так і кількісно. Тому до спільної діяльності треба готуватись. І якщо група має лідера, то він має це враховувати. Готовність до спільної діяльності в різних групах різна. Одні мо- жуть бути готовими мотиваційно і не готовими операційно. Інші мають операційну й змістовну готовність, але не хочуть об’єднува- тись у групу для досягнення спільної мети, хочуть працювати інди- відуально або в іншій групі. Тому в кожному окремому випадку треба вирішувати, чи готові члени групи до спільної діяльності, й відповідно до цього добирати методи роботи. У менеджменті, на- приклад, вважається, якщо група погано справляється зі спільною роботою, то в цьому винен керівник, бо він не підготував її до цьо- го, не зміг спрямувати дії кожного і всіх разом. Взагалі, спільна діяльність лідера і всієї групи — необхідна умо- ва для встановлення взаєморозуміння, формування згуртованості групи та розвитку її членів. Наші дослідження показали, що це най- вищий рівень взаємодії. Але бажано, щоб цьому передувало встанов- лення взаємодії в підгрупах, спочатку як умовно спільної діяльності її членів. Саме тоді вони оволодівають необхідними діями та змістом, зокрема продуктивним діалогом. Це наче стартова сходинка для підйо- му до спільної діяльності лідера з усією групою. Для того щоб спільна діяльність дала позитивні результати, лідер має враховувати особливості поведінки людей у групі та етичні про- блеми, які при цьому виникають. Без цього навряд чи спілкування буде результативним і відповідатиме належному рівню культури. У країнах, де керівники фірм прагнуть підняти рівень культури ділового спілкування, розроблюють кодекси честі або норми пове- дінки працівників. Наприклад, до керівників висуваються такі вимо- ги: “ставитися до підлеглих з повагою”; “уважно вислуховувати підлеглих, особливо їхні пропозиції”, “не обговорювати дії інших людей”, “не просити підлеглих робити вам особисті послуги”, “не позичати гроші у підлеглих” і т. ін. Спілкування підлеглого з ке- рівником також визначається певними правилами: “до керівника треба ставитися з повагою, у міру демонструючи свою готовність до взає- модії та виконання доручень”, “не слід поводитись з керівником за- надто запопадливо”, “критичне зауваження керівника може мати сенс, а тому варто подумати, де і в чому припущено помилку”, “звертаю- чись до керівника, доцільно вживати ту форму, якою користується більшість співробітників”. Спілкування з колегами відповідно до встановлених правил регламентується, наприклад, так: “бути добро- зичливим, ввічливим, привітним”, “слухаючи уважно співрозмовни- ка, доцільно показувати йому (позою або мімікою) позитивну ре- акцію на нього”, “не обговорювати на роботі свої домашні та осо- бисті проблеми”, “не розмовляти голосно, щоб не заважати іншим” і т. ін. У групах, де норми та правила спілкування розроблено й прий- нято всіма її членами, поведінка кожного індивіда нерідко сприяє змінам у діях і почуттях інших, тобто має індивідуальний вплив. Мораль У психології вплив — це процес і ре- і особистісний вплив зультат зміни індивідом поведінки іншої людини (її установок, уявлень, думок, оцінок тощо) під час взаємодії з нею. Які якості, вміння допомагають підвищити особистісний вплив? Це, безумовно, компетентність, доброзичливість, енергія, цілеспрямо- ваність, ентузіазм, уміння володіти собою, користуватися різними способами й засобами спілкування. Це, безумовно, й ті моральні нор- ми та правила, які засвоїла особистість: чесність у спілкуванні, спра- ведливість, доброзичливість, щирість тощо (тобто йдеться про мо- ральність людини). Відомо, що нерідко люди в ділових стосунках віддають перевагу моральним чеснотам над професійними якостями. Тому часто більший особистісний вплив на інших має той керівник або навіть спеціаліст, для яких моральні норми поведінки є обо- в’язковими. Загалом, за даними психологів, найефективнішим у спілку- ванні буде керівник, який водночас є і компетентним спеціалістом, і моральною людиною. Якогось жорсткого набору якостей, чеснот не існує. Передусім має значення, якою є особистість взагалі, які має установки, само- оцінку та як вона ставиться до моральних цінностей. Виокремлюють навіть харизматичний вплив як такий, що йде від особистості, яка є взірцем для інших. Своєрідно проявляється, наприклад, у спілкуванні вплив однієї людини на інших через владу. 3 одного боку, влада — це можливість впливати на інших, з іншого — щоб впливати, треба мати владу. Коли одна людина або група людей користуються владою для того, щоб принизити інших, найчастіше кажуть: у них відсутня культура спілкування, і передусім моральна. Тим, хто прагне до високої культури спілкування, бажано знати, яка інформація підсилює вплив на інших людей, а яка, навпаки, змен- шує його. Так, не бажано казати “я — маленька людина”, “у мене не виходить”, “у мене мало досвіду”, “я не хочу забирати у вас час” і т. ін. Краще сказати: “я — ще молодий спеціаліст”, “мені слід де- тальніше розібратися в цьому”, “я лише розпочав роботу”, “мені хо- тілося б з вами обговорити це питання” і т. ін. У бесіді бажано замінювати фрази на зразок “я повинен” на фрази “я хочу”, “я вибираю”. У першому випадку людина діє, почуваючи себе при- неволеною. Це, звичайно, впливає на її настрій, їй хочеться чинити опір, а це викликає, у свою чергу, відчуття провини. Через це в кон- кретній ситуації бажано робити вільний вибір, ураховуючи всі об- ставини, а також настрій, можливості, наслідки і т. ін. Особистісний вплив підвищуватиметься, якщо бажання людини і дійсність збіга- тимуться. Це дасть змогу їй відчути себе сильною, такою, що хоче й може досягти того, чого бажає. Компетентне використання людиною різних видів психологічного впливу в діловому спілкуванні є важливою складовою її культури. Саме пра