МІЖРЕГІОНАЛЬНА
АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
К. В. Ізмайлова
ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ
Навчальний посібник
2-ге видання, стереотипне
Київ 2001
ББК 65.053я7
І-37
Рецензенти: В. О. Міхельс, д-р екон. наук, проф.
М. В. Грідчіна, канд. екон. наук, проф.
Відповідальний редактор І. В. Хронюк
Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління
персоналом (протокол № 6 від 30.08.01)
Ізмайлова К. В.
І-37
Фінансовий аналіз: Навч. посіб. — 2-ге вид., стереотип. —
К.: МАУП, 2001. — 152 с.: іл. — Бібліогр.: с. 142–144.
ISBN 966-608-112-1
У пропонованому посібнику подається система методичних і при-
кладних відомостей з фінансового аналізу як складової сучасного ме-
неджменту.
Посібник базується на чинних в Україні законодавчих і нормативних
актах, методичних та інструктивних документах з питань фінансового
аналізу.
Для студентів і слухачів системи підготовки, перепідготовки та під-
вищення кваліфікації за спеціальностями економічного напрямку, а та-
кож для працівників підприємств, які займаються фінансовим аналізом.
ББК 65.053я7
© К. В. Ізмайлова, 2000
© К. В. Ізмайлова, 2001, стереотип.
© Міжрегіональна Академія
ISBN 966-608-112-1
управління персоналом (МАУП), 2001
МЕТА, ЗМІСТ І ЗАВДАННЯ
ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ
1.1. Поняття і мета фінансового аналізу
Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостій-
ність підприємств та інших суб’єктів ринку в підготовці та прийнятті
управлінських рішень. Ефективність цих рішень багато в чому зале-
жить від об’єктивності, своєчасності та всебічності оцінювання існу-
ючого й очікуваного фінансового стану підприємства.
Оцінювання фінансового стану підприємства становить інтерес для
широкого кола суб’єктів ринку:
· підприємства, яке хоче знати неупереджену думку про свою
діяльність і розробити заходи щодо її поліпшення;
· інвесторів, заінтересованих в ефективності та прийнятній ризи-
ковості інвестування своїх коштів;
· кредиторів і постачальників, які бажають впевнитись у плато-
спроможності підприємства;
· партнерів по бізнесу, які прагнуть встановити з підприємством
стабільні й надійні ділові відносини (постачальники, споживачі,
транспортувальники, страхові компанії та ін.);
· сторонніх щодо підприємства структур (так, Державна податко-
ва адміністрація бажає впевнитись у спроможності підпри-
ємства сплачувати податки, профспілки — у стабільності зай-
нятості працівників і здатності своєчасно виплачувати заробіт-
ну плату, благодійні організації — у потенційній спроможності
підприємства допомагати).
Становлення ринкової економіки в Україні, поява фінансових
ринків, пріоритет фінансових ресурсів об’єктивно сприяли розвитку
такого важливого напрямку аналітичної роботи, як фінансовий аналіз.
Фінансовий аналіз (від грецьк. ЬхЬлнуйт — розклад, розчленуван-
ня) — це метод оцінювання і прогнозування фінансового стану підпри-
ємства. Як метод дослідження аналіз полягає в розчленуванні цілого
на складові. Протилежне поняття — синтез (від грецьк. уэхиеуйт —
з’єднання, складання) — це метод вивчення предмета в цілісності,
єдності та взаємозв’язку його частин. Зв’язок “аналіз — синтез” при-
таманний будь-якому науковому дослідженню. Особливе значення він
має в економічних дослідженнях як на макро-, так і на мікрорівні.
Мета фінансового аналізу — інформаційно забезпечувати прийнят-
тя рішень, на які істотно впливають фактичні або прогнозні дані про
фінансовий стан підприємства. Ідеться про отримання відносно невели-
кої кількості ключових, найінформативніших параметрів, що об’єк-
тивно, всебічно характеризують фінансовий стан підприємства (плато-
спроможність, фінансову стійкість, незалежність, рентабельність діяль-
ності, імовірність банкрутства тощо).
1.2. Зміст фінансового аналізу
Фінансовий аналіз — це складова загального, повного, всебічного
аналізу господарської діяльності, що охоплює два взаємопов’язаних
розділи: аналізи фінансовий та управлінський (рис. 1) [13; 42]. Такий
розподіл досить умовний і відповідає розподілу бухгалтерського об-
ліку на підприємстві на фінансовий та управлінський, що є об’єктив-
ною потребою під час діяльності підприємства в ринкових умовах [34].
Аналіз господарської
діяльності
Фінансовий
Управлінський
Внутрішньо-
господарський
Зовнішній
Внутрішній
(управлінський)
Рис. 1. Види аналізу господарської діяльності
Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу — надання інфор-
мації численним користувачам про прибутковість діяльності підприєм-
ства, його платоспроможність, фінансову незалежність, ділову ак-
тивність, ринкову стійкість тощо. Відповідні аналітичні показники роз-
раховують за даними публічної фінансової звітності підприємства
(дод. 1) із залученням даних ринку цінних паперів (див. розд. 7–10).
Основні аналітичні показники, які отримано на основі фінансової
звітності за новими міжнародними стандартами, наведено у дод. 2.
Стандарти обліку та звітності сприяють розробці регламентованих, ти-
пових методик аналізу. Так, Методика інтегральної оцінки привабли-
вості підприємств та організацій [11] та Методика поглибленого ана-
лізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств
та організацій [12], що розроблені Агентством України з питань запо-
бігання банкрутству, зорієнтовані на показники зовнішнього фінансо-
вого аналізу. Тест на ймовірність банкрутства (див. розд. 10) також
базується на даних зовнішнього аналізу. Оскільки зовнішній аналіз ба-
зується на обмеженій кількості інформації про діяльність підприємства,
він не дає змоги розкрити всі причини успіху або невдач підприємства.
Результати внутрішнього фінансового аналізу призначені для
керівництва підприємства. Основний зміст цього аналізу — факторний
аналіз прибутку (збитку), рентабельності, собівартості виробництва за
видами продукції та видами витрат, пошук точки збитковості (критич-
ного обсягу виробництва), фінансовий аналіз інвестиційних проектів.
Методичним рекомендаціям з аналізу фінансово-господарського стану
підприємств та організацій, що розроблені Державною податковою
адміністрацією України [9], властиві ознаки як зовнішнього, так і
внутрішньогосподарського фінансового аналізу.
Основні відмінності між зовнішнім та внутрішнім аналізами ілюс-
трує табл. 1.
Таблиця 1
Ознаки видів фінансового аналізу
Фінансовий аналіз
Ознака
зовнішній
внутрішній
Бухгалтерський управлін-
Фінансова звітність
Інформаційна база
ський облік та звітність
(публічна)
аналізу
Підприємство
Держава
Рівень регламентації
правил
Підприємство
Підприємство і його
Суб’єкти аналізу
прямі та непрямі ділові
(користувачі)
партнери
Комерційна таємниця
Відкриті
Відкритість
результатів аналізу
1.3. Завдання фінансового аналізу
Завдання фінансового аналізу зумовлені завданнями управління під-
приємством у трьох сферах діяльності — фінансовій, інвестиційній та
операційній (виробничій), що поєднані рухом фінансових ресурсів. Та-
кий поділ, що є традиційним для країн з розвиненою економікою [41],
нещодавно набрав чинності і в Україні [5].
Звідси завдання фінансового аналізу полягають в інформаційному
забезпеченні прийняття обгрунтованих рішень за такими напрямками
діяльності підприємства:
1) фінансовою — управління пасивами; забезпечення підприєм-
ства фінансовими ресурсами; визначення оптимального розмі-
ру, складу і структури джерел фінансування зі свідомим ризи-
ком за очікувані вигоди, що пов’язаний з використанням
зовнішніх позик;
2) інвестиційною — управління активами; розподіл фінансових
ресурсів, визначення оптимального розміру, складу і структури
активів підприємства, вибір і реалізація інвестиційних про-
ектів;
3) операційною — управління фінансовими результатами діяль-
ності; прибуткова поточна діяльність завдяки ефективному ви-
користанню наявних ресурсів.
Жодний фінансовий аналіз не вважається повним, якщо не охоп-
лює всіх сфер діяльності підприємства і складається лише з цифр [9].
Якісний аналіз має передувати кількісному, оскільки за його допомо-
гою можна встановити найактуальніші для підприємства проблеми
щодо показників його виробничої діяльності. Необхідно враховувати
істотний вплив зовнішніх чинників: зміни рівня цін на матеріально-
технічні ресурси, зокрема на енергоносії; зміни ставок процентів;
зміни в податковому законодавстві тощо. Важливо визначити місце
підприємства в галузі, його конкурентоспроможність. У процесі ана-
лізу слід ураховувати специфіку галузі, форму власності, розміри
підприємства.
За результатами аналізу розроблюють заходи поліпшення фінансо-
вого стану підприємства.
1.4. Організація аналітичної роботи
на підприємстві
Основні функціональні структури, які виконують фінансовий ана-
ліз, — фінансовий відділ і бухгалтерія підприємства. До цієї роботи
залучаються також інші економічні підрозділи (маркетингу, плану-
вання тощо). Основи методики фінансового аналізу повинні знати не
тільки фахівці в галузі фінансів, а й інший управлінський персонал,
від якого вимагається хоча б уміння читати баланс і звіт про фінансові
результати діяльності.
Контрольні питання
1. Роль фінансового аналізу у фінансовому менеджменті.
2. Види фінансового аналізу.
3. Організація аналітичної роботи на підприємстві.
Розділ 2
ІНФОРМАЦІЙНА БАЗА
ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ
Залежно від змісту і завдань аналізу використовують такі основні
інформаційні джерела: фінансову звітність; статистичну звітність; дані
внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського облі-
ку; дані з первинної облікової документації (вибіркові дані); експерт-
ні оцінки.
2.1. Фінансова звітність
З 1 січня 2000 р. на підприємствах України незалежно від форм влас-
ності (крім банків і бюджетних установ) запроваджені перелічені далі
форми фінансової звітності, що відповідають міжнародним стандар-
там [1; 2]:
· Форма 1 “Баланс” — звіт про фінансовий стан, що відображає
активи, зобов’язання і капітал підприємства на встановлену
дату [3].
· Форма 2 “Звіт про фінансові результати”, що містить дані про
доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства
за звітний та попередній періоди [4].
· Форма 3 “Звіт про рух грошових коштів”*, що відображає над-
ходження та витрачання коштів у звітному періоді за операцій-
ним, інвестиційним і фінансовим напрямками діяльності підпри-
ємства [5].
· Форма 4 “Звіт про власний капітал”, що відбиває зміни у складі
власного капіталу протягом звітного періоду [6].
“Примітки до звітів” — сукупність показників і пояснень, які забез-
печують деталізацію та обгрунтованість статей фінансових звітів, роз-
кривають іншу інформацію.
* Тут і далі у формах фінансової звітності зберігається дещо тавтологічний ру-
сифікований термін “грошові кошти”.
Форми фінансової звітності з вихідними даними для наскрізного
прикладу фінансового аналізу наведено в дод. 1.
Мета складання фінансової звітності — надати користувачам повну,
правдиву та неупереджену інформацію про фінансовий стан, результа-
ти діяльності та рух коштів підприємства для прийняття рішень [2].
Фінансова звітність забезпечує такі інформаційні потреби користу-
вачів:
· щодо придбання, продажу цінних паперів та володіння ними;
· участі в капіталі підприємства;
· оцінювання якості управління;
· оцінювання здатності підприємства своєчасно виконувати свої
зобов’язання;
· забезпеченості зобов’язань підприємства;
· визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;
· регулювання діяльності підприємства;
· прийняття інших рішень.
Фінансова звітність має задовольняти потреби користувачів, які не
можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних ін-
формаційних потреб.
Відбиття у фінансовій звітності підсумків діяльності підприємства
за основними напрямками ілюструє рис. 2 [41].
Разом з новими формами фінансової звітності впроваджуються но-
вий План рахунків бухгалтерського обліку [7] та Інструкція про за-
стосування Плану рахунків [8].
Основна мета Плану рахунків — надати інформацію, необхідну
для контролю за діяльністю підприємства, прийняття управлінських
рішень і складання фінансової звітності. Структура нового Плану ра-
хунків погоджена зі структурою “Балансу” і “Звіту про фінансові ре-
зультати” (табл. 2).
Аналітичний облік за рахунками запасів, витрат і доходів дає змо-
гу здійснювати калькулювання собівартості продукції, контроль вит-
рат і визначати результати діяльності за центрами відповідальності.
Таким чином, кожний клас рахунків має конкретне призначення і
тісно пов’язаний з потребами зовнішніх і внутрішніх користувачів.
Класифікацію користувачів фінансової звітності в Україні наведе-
но на рис. 3 [36].
За даними фінансової звітності розраховують сукупність аналітич-
них показників і на їх основі — узагальнюючі показники фінансового
стану підприємств (див. розд. 10).
УПРАВЛІНСЬКІ РІШЕННЯ ЩОДО ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ
Інвестиційна (ІД)
Операційна (ОД)
Фінансова (ФД)
БАЛАНС
Активи
Пасиви
(на встановлену дату)
Форма № 1
ЗВІТ ПРО
ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ
Необоротні активи
ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ
РЕЗУЛЬТАТИ
Форма № 4
Форма № 2
+
Виручка
Власний капітал
від реалізації
Оборотні активи
+
(поточні активи)
Операційні витрати
Довгострокові
зобов’язання
+
Прибуток від ОД
Бухгалтерські
+
списання
±
використаних
Доходи і витрати
Короткострокові
активів
від ІД і ФД
зобов’язання
Інші активи
=
Прибуток від
звичайної діяльності
–
=
=
Податок на прибуток
=
Чистий прибуток
Пасиви разом
Активи разом
ЗВІТ ПРО РУХ ГРОШОВИХ КОШТІВ (Форма № 3)
Операційна діяльність
Інвестиційна
Фінансова діяльність
Прибутки —
діяльність
Збільшення
надходження коштів;
Збільшення
власного капіталу
збитки — видатки
активів — видатки;
і зобов’язань —
коштів.
зменшення активів —
надходження коштів;
Коригування
надходження коштів
зменшення —
на амортизацію
витрачання коштів
Рис. 2. Взаємозв’язок видів діяльності підприємства
і форм фінансової звітності
Користувачі фінансової
звітності
Зовнішні
Внутрішні
Правління
З прямим фінансо-
З непрямим фінансо-
Без фінансового
Рада директорів
вим інтересом
вим інтересом
інтересу
Учасники
(власники)
Податкові органи
Органи
Діючі інвестори
Менеджери
організації
статистики
Фінансові органи
Потенційні
Керівники
Арбітраж
інвестори
підрозділів
Обслуговуючі
Банки, що надали
банки
Аудиторські фірми
Майстри
кредити
Урядові органи
Потенційні
Службовці
кредитори
Профспілки
Страхові компанії
Замовники
Рис. 3. Класифікація користувачів фінансової звітності [36]
Таблиця 2
Узгодженість Плану рахунків зі структурою фінансової звітності
План рахунків
Фінансова звітність
Клас
Назва класу
Розд. 1 активу
1
Позаоборотні активи
Б
Розд. 2 активу
2
Запаси
А
Розд. 2 і 3 активу
3
Кошти, розрахунки та інші активи
Л
Розд. 1 і 2 пасиву
4
Власний капітал і забезпечення
А
зобов’язань
Н
Розд. 3 пасиву
5
Довгострокові зобов’язання
С
Розд. 4 і 5 пасиву
6
Поточні зобов’язання
7
Доходи і результати діяльності
Звіт
8
Затрати за елементами
про фінансові
результати
9
Витрати діяльності
10
Позабалансові рахунки
Примітки
до фінансових звітів
Незважаючи на виняткову важливість фінансового аналізу на ос-
нові відносних показників (коефіцієнтів), оцінка діяльності за даними
фінансової звітності відбиває минулі дані і показує тогочасний стан
справ. Екстраполяція тенденцій у майбутнє пов’язана з великими труд-
нощами і потребує високого професіоналізму.
2.2. Статистична звітність
Дані зі стандартних обов’язкових форм державної статистичної
звітності, що затверджуються Держкомстатом України, можна викори-
стовувати для аналізу фінансового стану підприємств народного гос-
подарства, дослідження кількісних залежностей фінансових аналітич-
них показників на макрорівні.
Так, форма № 1 “Підприємство”, яка має назву “Обстеження діяль-
ності підприємства (організації) за рік”, містить такі необхідні для фі-
нансового аналізу дані: зміни складу і структури активів підпри-
ємства; обсяг виробленої і реалізованої продукції в поточних цінах;
витрати на виробництво продукції; структура запасів; валові інвес
тиції в основний капітал (кошти, спрямовані на придбання, створення
та відновлення основних фондів та матеріальних активів).
Форма № 1-Б містить дані про фінансові результати і дебіторську
та кредиторську заборгованість, форма №1-ПВ — дані про стан забор-
гованості з виплати заробітної плати.
Форма № 1-п “Річний звіт підприємства (об’єднання) по продукції”
містить інформацію про обсяг виробництва продукції (робіт, послуг) у
порівнянних і поточних оптових цінах за звітний і попередній роки;
про виробництво окремих видів промислової продукції в натуральних
одиницях вимірювання та за фактичною вартістю за звітний рік у по-
точних оптових цінах.
Форма № 22 “Зведена таблиця основних показників, які комп-
лексно характеризують господарську діяльність підприємства (об’єд-
нання)”, містить дані про основні фінансові результати діяльності під-
приємств: балансовий прибуток або збиток, виручку від реалізації і
собівартість виробленої продукції, додану вартість у поточних цінах
відповідного року, про виручку від реалізації продукції в далекому і
близькому зарубіжжі та про придбані сировину і матеріали в далеко-
му і близькому зарубіжжі, про іноземні кредити та інвестиції.
Форма № 5-с “Звіт про витрати на виробництво продукції (робіт,
послуг)” додатково до фінансової звітності форми № 2 містить роз-
шифровку матеріальних та інших витрат.
Дані форм № 1-п, 22, 5-с використовують для факторного аналізу
собівартості та прибутку від реалізації (див. розд. 5 і 6).
До аналізу майнового стану підприємства (див. розд. 7) залучають-
ся дані з форми № 1 статистичної звітності “Звіт про наявність та рух
основних фондів, амортизацію (знос)”; для аналізу структури джерел
фінансування майна підприємства використовують дані форми № 2-Б
“Звіт про випуск, реалізацію та обіг цінних паперів” за видами цінних
паперів про їх наявність та розміщення серед юридичних і фізичних
осіб, а також інвесторів інших країн.
2.3. Дані внутрішньогосподарського
(управлінського) бухгалтерського обліку
Дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського
обліку надаються керівництву підприємства для прийняття відпо-
відних рішень щодо витрат: за видами виробів (послуг, робіт); за
місцями виникнення (виробничі підрозділи); за класифікаційними озна-
ками (постійні та змінні); за калькуляційними статтями; за економічни-
ми елементами; за періодами тощо.
Структуру витрат підприємства за економічними елементами — ма-
теріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні
заходи, амортизацію, інші витрати — відбивають у розд. ІІ “Звіт про
фінансові результати” [4]. Ці дані використовують для порівняльного
аналізу структури витрат підприємств однієї галузі, а також для аналі-
зу динаміки матеріало- або трудомісткості власного виробництва.
Облік витрат за місцями виникнення дає можливість контролювати
формування затрат і відповідальність щодо їх доцільності (перше зав-
дання) та обгрунтовано розподіляти непрямі витрати за носіями витрат
(друге завдання) [32].
Дані обліку за носіями витрат (калькулювання собівартості оди-
ниці продукції, роботи чи послуги) використовують для порівняння
ціни продажу і собівартості. Облік за носіями тільки прямих витрат
(без розподілу постійних витрат) дає змогу визначити маржинальний
дохід на виріб як різницю між ціною реалізації та прямими витратами.
Розмір маржинального доходу — істотна інформація для керівництва
підприємства. Він показує “внесок” виробу в покриття постійних вит-
рат і, отже, у такому самому обсязі — у прибуток підприємства (див.
підрозд. 4.4).
2.4. Дані з первинної облікової
документації (вибіркові дані)
Невід’ємною умовою бухгалтерського обліку є документальне офор-
млення кожної господарської операції.
З метою поглибленого аналізу фінансового стану підприємства ви-
бірково, на запит, можна скористатися даними з первинних докумен-
тів оборотних відомостей за аналітичними та синтетичними рахунка-
ми, наприклад: про часткову або повну інвентаризацію основних
засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей,
коштів і розрахунків; про структуру дебіторської та кредиторської за-
боргованості за видами, термінами оплати та носіями; про виконання
кредитних угод; про непродуктивні видатки та розкрадання матері-
альних цінностей тощо. В Україні залучення первинних даних бух-
галтерського обліку передбачено методикою поглибленого аналізу
фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та
організацій [12].
2.5. Експертні оцінки
У попередніх підрозділах розглядались інформаційні джерела, які міс-
тять дані про те, що вже сталося, тобто про минуле. Аналізуючи фак-
тичний фінансовий стан підприємств, до експертних оцінок вдаються
насамперед з метою отримання даних про відносну значущість того чи
іншого аналітичного показника під час розгляду їх сукупності: на-
приклад, такі оцінки потрібні при визначенні узагальнюючого показ-
ника ліквідності балансу (див. розд. 9), класності підприємства як за-
мовника (див. підрозд. 10.5) та рейтингового узагальнюючого показ-
ника фінансового стану (див. підрозд. 10.3). Проте експертні оцінки
використовують переважно для прогнозування фінансового стану
підприємства, а також для фінансової експертизи інвестицій. Високо-
кваліфіковані досвідчені фахівці можуть оцінити ймовірність очікува-
них доходів і витрат, ступінь ризику реальних і фінансових інвес-
тицій, зміни в курсі національної валюти, у податковому законо-
давстві тощо.
Контрольні питання
1.
Інформаційні джерела фінансового аналізу.
2.
Форми фінансової звітності та їх взаємозв’язок.
3.
“Баланс” (форма № 1).
4.
“Звіт про фінансові результати” (форма № 2).
5.
“Звіт про рух грошових коштів” (форма № 3).
6.
“Звіт про власний капітал” (форма № 4).
7.
Зв’язок класів Плану рахунків бухгалтерської звітності з формами фінан-
сової звітності.
8.
Користувачі фінансової звітності.
9.
Показники статистичної звітності, які використовують у фінансовому
аналізі.
10.
Показники внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського
обліку, які використовують у фінансовому аналізі.
11.
Роль та місце вибіркових обстежень у фінансовому аналізі.
12.
Роль та місце експертних оцінок у фінансовому аналізі
Розділ 3
МЕТОДИ
ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ
Науковий апарат фінансового аналізу — це сукупність загальнонау-
кових засобів дослідження фінансової діяльності суб’єктів господарю-
вання. До принципів фінансового аналізу, що регулюють процедурний
аспект його методології і методики, належать системність, комплек-
сність, регулярність, послідовність, об’єктивність та ін. [23].
3.1. Методи економічних досліджень
У фінансовому аналізі застосовують різні методи економічних до-
сліджень. Класифікацію методів економічного аналізу наведено
на рис. 4 [23].
Методи економічного аналізу поділяються на формалізовані та не-
формалізовані*. До формалізованих методів належать такі:
1 . Класичні методи аналізу господарської діяльності та фінансового
аналізу — ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, ба-
лансовий, відсоткових чисел, диференціальний, логарифмічний,
інтегральний, простих та складних відсотків, дисконтування.
2 . Традиційні методи економічної статистики — середніх та від-
носних величин, групування, графічний, індексний, елементарні
методи обробки показників у динаміці.
3 . Методи математичної статистики вивчення зв’язків — аналізи ко-
реляційний, регресивний, дискримінантний, дисперсійний, фак-
торний, коваріаційний та ін.
4 . Економетричні методи — матричні, теорії міжгалузевого ба-
лансу.
5 . Методи економічної кібернетики і оптимального програмуван-
ня — системного аналізу, лінійного, нелінійного, динамічного
програмування та ін.
* Неформалізовані методи загальновідомі, тому не потребують комен-
тарів.
Методи економічного аналізу
Неформалізовані
Формалізовані
(опис аналітичних процедур
(опис аналітичних процедур на основі
на логічному рівні)
точних залежностей)
Рис. 4. Класифікація методів економічного аналізу
6 . Методи дослідження операцій і теорій прийняття рішень —
теорії графів, ігор, масового обслуговування, сітьового пла-
нування і управління.
3.2. Методи та прийоми фінансового аналізу
За ознакою предмета методи та прийоми фінансового аналізу тради-
ційно поділяють на такі: аналізи вертикальний, горизонтальний та
відносних показників (коефіцієнтів).
Вертикальний аналіз полягає у визначенні у відсотках структури
досліджуваного об’єкта, наприклад структури активів, пасивів, при-
бутку від звичайної діяльності, операційних витрат тощо.
За допомогою вертикального аналізу порівнюють відносні по-
казники за підприємствами, що істотно різняться за абсолютними
показниками обсягів виробництва і залучених фінансових ресурсів.
Вертикальний аналіз зменшує вплив на вартісні показники інфляцій-
ного фактора.
Горизонтальний аналіз має на меті дослідити зміни показників у
часі з розрахунками абсолютних і відносних відхилень (темпів).
Горизонтальний та вертикальний аналізи доповнюють один одно-
го. На практиці складають аналітичні таблиці, де одночасно вико-
ристовують прийоми вертикального та горизонтального аналізів
(див. розд. 5–7).
Аналіз відносних показників. Відомо понад 200 відносних аналі-
тичних показників, які можна розраховувати на основі фінансової
звітності. Фінансовий аналітик не повинен намагатися розрахувати
все, що можливо. Досвід свідчить, що кілька правильно вибраних ко-
ефіцієнтів містять потрібну інформацію. Користь кожного конкретно-
го коефіцієнта суворо визначена метою аналізу. Тому до здійснення
аналізу необхідно з’ясувати, з погляду якого користувача він вико-
нується, його мету та регламентовані або рекомендовані кількісні зна-
чення показників.
Класифікацію фінансових показників діяльності підприємства за
ознаками різних сфер діяльності з погляду різних користувачів інфор-
мації наведено в табл. 3. Ця класифікація відбиває досвід фінансово-
го аналізу у країнах Заходу [41].
Необхідність і доцільність застосування аналітичних коефіцієнтів
зумовлюються:
· стандартністю подання вихідних даних (форми фінансової
звітності);
· прагненням мінімізувати вплив інфляційного чинника;
· можливістю порівняння показників у часі та просторі, тобто
між підприємствами однієї галузі, а за деякими показниками і
за різними галузями (наприклад, за групою показників, що свід-
чать про становище підприємства на ринку цінних паперів);
· формалізацією розрахунків і можливістю застосування комп’ю-
терних програм;
· можливістю визначення узагальнюючого показника фінансо-
вого стану і за цим критерієм — рейтингу підприємств (див.
розд. 10).
У дод. 2 наведено основні показники фінансового стану підприєм-
ства, які найчастіше використовують фінансові аналітики. Показники
Таблиця 3
Класифікація фінансових показників
Фінансові показники за напрямками аналізу з погляду користувачів інформації
Аналіз
Фінансовий Обслугову-
Прибут-
Розподіл
Ринкові
Управління
Ліквідність
Дохідність
виробничої ресурсами
ліверидж вання боргу
ковість
прибутку
показники
діяльності
Менеджери
Власники
Позичальники
1. Ставка
1. Коефіці-
1. Оборот-
1. Дивіден- 1. Ціна
1. Коефі-
1. Частка
1. Коефі-
1. Ставка
дохідності
єнт прибут-
ність
ди на акцію і прибуток
цієнт
цієнт
боргу
дохідності
сукупного і
ковості за
активів
покриття
в активах
поточної
на акцію
активів
акціонерно-
балансовим
процентних
ліквідності
го капіталу
прибутком
виплат
2. Коефіцієнт
2. Співвідно- 2. Коефі-
2. Частка
2. Обгрун- 2. При-
2. Рівень
2. Обо-
2. Коефі-
покриття
шення ринко- цієнт
боргу
тування ін- буток
рентабель-
ротність
цієнт
вої і балансо- абсолютної в капіталі- боргових
вестиційних на акцію
ності
запасів
виплати
зобов’язань
вої вартості ліквідності зації
проектів
дивідендів
3. Грошо-
3. Аналіз
3. Характе-
3. Коефі-
3. Відносні 3. Ліквіда- 3. Співвід- 3. Аналіз
вий потік
виробничих ристика де-
цієнт
грошових
ційна вар- ношення
зміни цін
на акцію
витрат
біторської та
покриття
позикового потоків
тість під-
кредиторсь-
дивідендів
приємства і власного
кої забор-
капіталу
гованості
4. Характе-
4. Компро-
4. Загаль-
4. Опера-
4. Викорис-
4. Співвід-
ристика
міс між ри-
ний прибу-
ційний
тання
ношення
грошових
зиком та ви-
ток акціо-
важіль
трудових
дивідендів
потоків
нагородою
нера
ресурсів
і активів
5. Аналіз
вартості
підприєм-
ства
згруповані за змістовою ознакою, а саме: оцінювання майнового ста-
ну підприємства; оцінювання ділової активності (ресурсовіддачі, обо-
ротності капіталу); показники рентабельності; показники фінансової
стійкості; показники платоспроможності (ліквідності); оцінювання по-
зиції підприємства на ринку цінних паперів. Наведений у дод. 2 пе-
релік показників базується на чинних в Україні нормативних доку-
ментах [9; 11; 12], Системі показників оцінки фінансово-господарсь-
кої діяльності [23], а також на переліку показників інших джерел
[20–22]. Формули для розрахунку показників узгоджені з формами но-
вих стандартів фінансової звітності [3–6], що запроваджені в Україні
з 2000 р.
Докладніше про зміст, призначення, нормативне і критичне значен-
ня фінансових показників, про методику їх визначення йтиметься далі.
Контрольні питання
1.
Основні методи економічних досліджень.
2.
Методи математичної статистики, які використовують у фінансовому аналізі.
3.
Зміст і призначення вертикального аналізу.
4.
Зміст і призначення горизонтального аналізу.
5.
Використання у фінансовому аналізі відносних аналітичних показників.
Розділ 4
АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ
ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
4.1. Формування чистого прибутку
Різні напрямки основної діяльності підприємства, що пов’язані з вироб-
ництвом та реалізацією продукції — товарів, робіт, послуг (далі — про-
дукції), а також фінансової та інвестиційної діяльності дістають оста-
точну грошову оцінку в сукупності показників фінансових результатів.
Ці показники подаються в розд. І “Фінансові результати” “Звіту про
фінансові результати” (далі — Звіт). Першоджерело даних — клас 7
“Доходи і результати діяльності” діючого Плану рахунків [35].
Основним узагальнюючим показником Звіту є чистий прибуток,
який підприємство отримало за звітний період (або збитки, яких воно
зазнало).
Послідовність формування чистого прибутку (збитку) підприєм-
ства показано на рис. 5. У нижньому правому кутку прямокутників
містяться посилання на коди рядків форми № 2 (див. дод. 1.2).
В умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економіч-
ного та соціального розвитку підприємства. Постійне збільшення
чистого прибутку — це стале джерело фінансування розвитку вироб-
ництва (реінвестування прибутку), виплати дивідендів, створення ре-
зервних фондів, задоволення соціальних і матеріальних потреб пра-
цівників підприємства, благодійної діяльності. Чистий прибуток —
найважливіший показник для оцінювання виробничої та фінансової
діяльності підприємств, оскільки відбиває ступінь його активності та
фінансового благополуччя, а також ефективність менеджменту. За чи-
стим прибутком визначається прийнятний для інвестора рівень дохід-
ності активів підприємства для порівняння з альтернативними варіан-
тами напрямку інвестування (за умови порівнянного ризику). Чистий
прибуток є одним з основних джерел збільшення капіталу підприєм-
ства, що відбито у формі № 4 “Звіт про власний капітал” фінансової
звітності. Постійне збільшення прибутку за умов припустимого ризи-
ку, тобто в разі залучення додаткових позикових коштів чи додатко-
вого розміщення акцій, зміцнює конкурентні позиції підприємства на
ринку капіталу.
Дохід (виручка) від реалізації продукції
010
ПДВ, акцизний збір, інші відрахування з доходу
015; 020; 025
=
Чистий дохід (виручка) від реалізації
продукції
0.35
Собівартість реалізованої продукції
040
=
Валовий прибуток (збиток) від реалізації
продукції
0.50; 0.55
Адміністративні
Інші операційні
Витрати на збут
+
+ витрати
витрати
070
090
080
=
Прибуток (збиток) від операційної діяльності
100; 105
+
Доходи від участі в капіталі
Фінансові витрати, витрати
та інші фінансові доходи,
від участі в капіталі,
інші доходи
інші витрати
110; 120; 130
140; 150; 160
=
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності
до оподаткування
170; 175
Податок на прибуток від звичайної діяльності
180
+
Надзвичайні
Доходи
Витрати
Податок
200
205
210
=
Чистий прибуток (збиток)
220; 225
Рис. 5. Формування чистого прибутку (збитку) підприємства
Розглянемо, які саме чинники впливають на цей підсумковий по-
казник.
Основним чинником є дохід (виручка) від реалізації продукції, що
свідчить про ринковий попит на продукцію підприємства, повернення
вкладених у виробництво коштів і можливість розпочати новий ви-
робничий цикл. Розмір виручки від реалізації залежить від обсягів і
структури виробництва за видами продукції та ринкових цін кожного
виду. Відділи маркетингу підприємств зобов’язані постійно аналізува-
ти ринковий попит на продукцію підприємства і своєчасно на нього
реагувати. Економічне обгрунтування обсягів виробництва вико-
нується через пошук так званого критичного обсягу, критичної точки,
або точки беззбитковості (див. підрозд. 4.4).
Ще один чинник, який істотно впливає на розмір чистого прибут-
ку, — це сукупні витрати на виробництво і збут продукції: собі-
вартість реалізованої продукції, а також адміністративні витрати (за-
гальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслугову-
ванням підприємства) та витрати на збут (витрати на утримання
підрозділів, що займаються збутом продукції, рекламу, доставку про-
дукції споживачам тощо). Чинники, що впливають на структуру наве-
дених витрат, розглянемо в розд. 6.
Прибуток і собівартість є традиційними показниками у вітчизняній
практиці фінансового аналізу діяльності підприємств. У ринкових
умовах господарювання до основних показників поряд із зазначеними
належать грошовий потік як сума чистого прибутку і амортизаційні
відрахування [17; 31; 41]. На відміну від інших видів витрат нара-
ховані амортизаційні відрахування залишаються на рахунку підприє-
мства, поповнюючи залишок ліквідних коштів. Амортизаційні від-
рахування відіграють важливу роль у системі обліку та плануванні
діяльності підприємства. Вони є внутрішнім джерелом фінансування.
Розмір амортизаційних відрахувань зменшує прибуток, що оподатко-
вується. Таким чином, амортизаційні відрахування — істотний чинник
стимулювання інвестиційної діяльності підприємства.
Аналіз чистих грошових потоків є основою класичних методів
інвестиційного аналізу. У формі № 3 “Звіт про рух грошових коштів”
фінансової звітності [5] передбачається додавання амортизації необо-
ротних коштів до прибутку, що свідчить про орієнтацію українських
підприємств на “чистий грошовий потік”.
Першочерговими завданнями аналізу фінансових результатів є
оцінювання динаміки прибутку, виявлення і кількісне оцінювання
впливу різних чинників на його розмір, а також оцінювання резервів
збільшення прибутку.
4.2. Аналіз рівнів, динаміки і структури
фінансових результатів [42]
Розрізняють такі напрямки аналізу:
· зміни показників за розглядуваний період (горизонтальний ана-
ліз);
· структури показників та їх змін (вертикальний аналіз).
Приклад аналізу фінансових результатів з вихідними даними, узя-
тими з дод. 1.2, наведений у табл. 4, 5.
Таблиця 4
Аналіз фінансових результатів
Зміни за звітний
Період
Но-
період
Показник
мер
тис. грн. відсотки
ряд-
звіт-
поперед-
(гр. 1 – (гр. 3 :
ка
ний
ній
– гр. 2) : гр. 2)
а
б
1
2
3
4
1
Чистий дохід (виручка)
9,1
+833
9167
10000
від реалізації продукції
2
Собівартість реалізованої
6,2
+500
8000
8500
продукції
3
Валовий прибуток від реалізації
28,5
+333
1167
1500
(р. 1 – р. 2)
29,6
+80
270
350
4
Адміністративні витрати
25,0
+30
120
150
5
Витрати на збут
6
Собівартість реалізованої
продукції з урахуванням адміні-
стративних витрат і витрат на
7,3
+610
8390
9000
збут (р. 2 + р. 4 + р. 5)
7
Прибуток від реалізації
28,7
+223
777
1000
(р. 1 – р. 6)
25,0
+30
120
150
8
Інші операційні доходи
9
Прибуток від операційної
28,2
+253
897
1150
діяльності (р. 7 + р. 8)
Примітка. Тут і далі позначено: гр. — графа, р. — рядок
Закінчення табл. 4
а
б
1
2
3
4
Прибуток від участі в капіталі
10
30
–10
–25,0
40
Інші фінансові доходи
–33,0
11
20
30
–10
Прибуток від звичайної
12
+233
24,1
967
діяльності (р. 9 + р. 10 + р. 11)
1200
24,1
290
+70
Податок на прибуток
13
360
24,1
677
+163
Чистий прибуток (р. 12 – р. 13)
14
840
Грошовий потік
15
+213
25,8
827
(чистий прибуток + амортизація)
1040
Таблиця 5
Структура прибутку від звичайної діяльності
Зміни
Розмір, тис. грн.,
Частка, % ,
Но-
у структурі,
за період
за період
мер
Показник
пунктів
ряд-
звіт-
поперед-
звіт- поперед-
(гр. 4 – гр. 3)
ка
ний
ній
ний
ній
а
б
1
2
3
4
5
1
Прибуток від опера-
1150
897
95,8
92,8
ційної діяльності
–3,0
2
Прибуток від участі
40
2,5
4,1
30
в капіталі
+1,6
3
20
30
1,7
3,1
Інші фінансові доходи
+1,4
4
Прибуток від звичайної
1200
968
100,0
100,0
діяльності
0
Дані табл. 5 свідчать про збільшення у звітному періоді чистого
прибутку на 24,1 %. Цьому сприяло збільшення прибутку від опера-
ційної діяльності на 18,2 % за рахунок збільшення обсягів реалізації
та відносного зменшення витрат на виробництво і реалізацію про-
дукції. У звітному періоді на 1 грн чистого доходу від реалізації про-
8500 + 350 + 150
= 90 коп., а в поперед-
дукції підприємство витрачало
10000
8000 + 270 + 120
= 91,5 коп.
ньому періоді —
9167
Негативним є абсолютне та відносне (на 1 грн чистого доходу від
реалізації продукції) збільшення адміністративних витрат та витрат
на збут, зменшення прибутку від участі в капіталі, тобто від інвес-
тицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, а також змен-
шення інших фінансових доходів (дивіденди, відсотки та інші доходи,
одержані від фінансових інвестицій). Як наслідок цього відбулись
зміни у структурі прибутку від звичайної діяльності, а саме: збільши-
лась частка прибутку від операційної діяльності, зменшилась його ча-
стка за рахунок участі в капіталі, а також зменшились інші фінансові
доходи. Позитивним є збільшення грошового потоку на 25,8 %.
4.3. Факторний аналіз прибутку
від операційної діяльності [13; 42]
До чинників, що впливають на операційний прибуток, належать зміни:
· ціни на реалізовану продукцію;
· обсягів реалізації продукції;
· структури реалізованої продукції;
· собівартості одиниці продукції;
· собівартості продукції за рахунок структурних зрушень у
складі продукції.
Суть методики розрахунку впливу на операційний прибуток наве-
дених чинників полягає в послідовному аналізі кожного з них, тобто
припускається, що інші чинники у цей час на прибуток не впливають.
Виклад методики аналізу впливу наведених чинників супровод-
жується розв’язанням прикладів (вихідні дані наведені в табл. 6).
1 . Вплив на прибуток змін ціни на реалізовану продукцію
n
p
\x2206P = \x2211 Qi1( pi1 - pi0 ),
i =1
де Qi1 — обсяг реалізації і-го виду продукції у звітному періоді
(і = 1, п); pi1, pi0 — ціна реалізації і-го виду продукції у періоді відпо-
відно звітному та попередньому.
Для кожного і-го виду продукції встановлюється, скільки можна
одержати прибутку додатково завдяки реалізації обсягів виробниц-
тва у звітному періоді за цінами, що перевищують ціни в попередньо-
му періоді.
Приклад. Вплив на прибуток змін ціни на реалізовану продукцію
за видами виробів:
p
\x2206PA = 55 (20 -19) = 55 тис. грн;
Таблиця 6
Вихідні дані та розрахункові показники для аналізу операційного прибутку від реалізованої продукції за чинниками
Ціна реалізації
Собівартість
Виручка від
Собівартість
Прибуток від
одиниці
одиниці
реалізації
реалізованої
реалізованої
Обсяг
продукції,
продукції,
продукції,
продукції,
продукції,
реалізації, од.,
Зміни
тис. грн.,
тис. грн.,
тис. грн.,
тис. грн.,
тис. грн.,
за період
прибутку
Вид
за період
за період
за період
за період
за період
від реалізації
виро-
\x2206Р
звітний попе- звітний попе- звітний попе-
бів
(гр. 11 -
звітний попе- звітний попе- звітний попе-
редній
редній
редній
Pi1
Vi1
Si1
- гр. 12)
редній
редній
редній
Pi0
Si0
(гр. 1 Ч Vi0 (гр. 1 Ч
Q
p
s
(гр. 7 -
i1
i1
i1
Qi0
pi0
si0
Ч гр. 3) (гр. 2 Ч Ч гр. 5) (гр. 2 Ч - гр. 9) (гр. 8 -
- гр. 10)
Ч гр. 4)
Ч гр. 6)
а
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
18(13)*
–26
136
110
1384
990
1520
17,3
1100
А
55
80
20
19
Б
—
—
160
—
10
–212
212
—
1812
—
1600
11,32
—
30
39,9 47,7(30) 35,9
46
50
–114
70
184
1651
1430
1835
1500
В
286
–36
1639
250
1925
1500
30,0(24) 29,8
1750
Г
50
55
35
35
Д
55
23,5 22,1(20) 18,77
79
30
61
435
374
1215
1483
1650
1857
34
39,5(28) 42,1
10
41,2
43
9
48
421
57
430
1343
1400
Є
—
78
78
—
—
2600
—
2522
Ж
52
48,5(35)
—
50
—
Ра-
Ч
Ч
Ч
Ч
Ч
Ч
777
223
1000
9000
8390
10000
9167
зом
* У дужках — у тому числі змінні затрати
\x2206PВ = 30 (50 - 39,9) = 303 тис. грн;
\x2206PГp = 50 (35 - 35) = 0 (ціни не змінювались);
p
\x2206PД = 55 (30 - 23,5) = 357,5 тис. грн;
p
\x2206PЄ = 34 (41,2 - 43) = -61,2 тис. грн;
p
\x2206PЖ = 52 (50 -10*) = 2080 тис. грн.
(\x2217 Ціна виробу Б, що був замінений на виріб Ж.)
Сукупний вплив на прибуток змін ціни на всю реалізовану продукцію
\x2206P p = 55 + 303 + 357,5 - 61,2 + 2080 = 2734,3 тис. грн.
2 . Вплив на прибуток змін обсягів реалізації продукції
\xF8EB S1,0 \xF8F6
\x2206PQ = P0 \xF8EC
- 1\xF8F7 ,
\xF8ED S0
\xF8F8
де P0 — прибуток від реалізованої продукції за попередній період;
S1,0 — фактична собівартість реалізованої продукції у звітному пері-
оді, що розрахована в цінах і тарифах попереднього періоду,
n
S1,0 = \x2211 si0Qi1;
i=1
si0 — собівартість і-го виду продукції в попередньому періоді; Qi1 —
обсяг реалізації i-го виду продукції в попередньому періоді; S0 — фак-
тична собівартість реалізованої продукції в попередньому періоді,
n
S0 = \x2211 si0Qi0,
i =1
де Qi0 — обсяг реалізації i-го виду продукції в попередньому періоді.
З’ясовується, скільки додатково було отримано прибутку тільки
завдяки збільшенню обсягів виробництва окремих видів продукції.
Для зручності порівняння обсяги виражені через собівартість (з метою
уникнення впливу цінового чинника). Припускається, що пропорційно
до зміни обсягів виробництва змінюється прибуток.
Приклад. Фактична собівартість реалізованої продукції у звітному
періоді за видами виробів
SА1,0 = 55 \x22C517,3 = 951,5 тис. грн
SВ1,0 = 30 \x22C5 35,9 = 1077 тис. грн;
SГ1,0 = 50 \x22C5 29,8 = 1490 тис. грн;
SД1,0 = 55 \x22C518,77 = 1032,3 тис. грн;
SЄ1,0 = 34 \x22C5 42,1 = 1431,4 тис. грн;
SЖ1,0 = 52 \x22C511,32* = 588,6 тис. грн;
S1,0 = 6570,8 тис. грн.
(\x2217 Собівартість виробу Б за попередній період.)
Вплив на прибуток змін обсягів реалізації продукції
\xF8EB 6570,8 \xF8F6
\x2206PQ = 777 \xF8EC
-1\xF8F7 = -168,6 тис. грн.
\xF8ED 8390
\xF8F8
3 . Вплив на прибуток змін у структурі реалізованої продукції
\xF8EB V1,0 S1,0 \xF8F6
Q\x2032
\x2206P
= P0 \xF8EC
-
\xF8F7,
V0
S0 \xF8F8
\xF8ED
де V1,0 — обсяги реалізації продукції у звітному періоді за цінами по-
переднього періоду; V0 — виручка від реалізації продукції за попе-
редній період,
n
V1,0 = \x2211 Qi1 pi0 .
i =0
Приклад. Обсяги реалізації продукції за видами виробів у звітному
періоді за цінами попереднього періоду
VА1,0 = 55 \x22C519 = 1045 тис. грн;
VВ1,0 = 30 \x22C5 39,9 = 1197 тис. грн;
VГ1,0 = 50 \x22C5 35 = 1750 тис. грн;
VД1,0 = 55 \x22C5 23,5 = 1292,5 тис. грн;
VЄ1,0 = 34 \x22C5 43 = 1462 тис. грн;
VЖ1,0 = 52 \x22C510 = 520 тис. грн;
V1,0 = 7266,5 тис. грн.
Вплив на прибуток змін у структурі реалізованої продукції
\xF8EB 7266,5 6570,8 \xF8F6
\x2206PQ\x2032 = 777 \xF8EC
-
\xF8F7 = 7,38 тис. грн.
\xF8ED 9167
8390 \xF8F8
4 . Вплив на прибуток змін собівартості одиниці продукції
n
\x2211 (si1 - si0 )Qi1,
s
\x2206P =
i=1
де si1 — собівартість і-го виду продукції у звітному періоді.
Приклад. Вплив на прибуток змін собівартості продукції за видами
виробів
s
\x2206PA = 55 (18 - 17,3) = 38,5 тис. грн;
s
\x2206PВ = 30 (47,7 - 35,9) = 354,0 тис. грн;
s
\x2206PГ = 50 (30,0 - 29,8) = 10,0 тис. грн;
s
\x2206PД = 55 (22,1 - 18,77) = 183,1 тис. грн;
s
\x2206PЄ = 34 (39,5 - 42,1) = -88,4 тис. грн;
s
\x2206PЖ = 52 (48,5 - 11,32* ) = 1933,4 тис. грн.
(* Собівартість одиниці виробу Б за попередній період.)
Сукупне збільшення собівартості продукції (тобто зменшення при-
бутку) зумовлюється збільшенням собівартості одиниці продукції:
\x2206P s = 38,5 + 354,0 +10,0 +183,1 - 88,4 +1933,4 = 2430,6 тис. грн.
5 . Вплив на прибуток змін собівартості продукції за рахунок
структурних зрушень у складі продукції
V1,0
SQ
\x2206P
= S0
- S1,0 .
V0
Приклад. Вплив на прибуток змін собівартості продукції за раху-
нок структурних зрушень у складі продукції
7266,5
\x2206P SQ = 8390
- 6570,8 = 82,2 тис. грн.
9167
6 . Сукупний вплив чинників на прибуток від реалізації продукції
\x2206P \x03C4 = \x2206P p + \x2206PQ + \x2206PQ\x2032 + \x2206P s + \x2206P SQ =
= 2734 -169 + 7 - 2431 + 82 = 223 тис. грн.
7 . Загальне збільшення операційного прибутку
\x2206P = P - P0 = \x2206P \x03C4 + \x2206P O ,
1
де Р1 — операційний прибуток за звітний період; \x2206РО — збільшення
інших операційних доходів.
Приклад. Загальне збільшення операційного прибутку
\x2206Р = 1150 – 897 = 223 + 30 = 253 тис. грн.
Структуру змін операційного прибутку за чинниками з числовими
абсолютними показниками і у відсотках (відповідно до розглянутого
прикладу) наведено на рис. 6.
Збільшення операційного прибутку до 253 тис. грн пояснюється
збільшенням прибутку від реалізації продукції (88,1 %) та збільшен-
ням інших операційних доходів (11,9 %). Вирішальними чинниками
збільшення прибутку від реалізації продукції були такі:
· підвищення цін на реалізовану продукцію (за умови виключен-
ня впливу інших чинників цей чинник сприяв би збільшенню
операційного прибутку в 10,8 раза порівняно з фактичним
рівнем);
· збільшення собівартості реалізованої продукції (внаслідок дії
цього чинника за умови незмінності інших чинників операцій-
ний прибуток зменшився б майже в 10 разів порівняно з фактич-
ним рівнем).
Оскільки ціни на реалізовану продукцію підвищились більше,
ніж її собівартість, то прибуток у загальному підсумку збільшився.
У наведеному прикладі вплив чинника змін у структурі реалізова-
ної продукції виявився неістотним. Загалом у фактичному збільшен-
ні операційного прибутку частка цього чинника становить 2,8 %
Зміни операційного прибутку
\x2206Р
253 тис. грн
(100 %)
Зміни інших операційних доходів
Зміни прибутку від реалізації продукції
\x2206Р\x03C4
\x2206РО
223 тис. грн
30 тис. грн
+88,1 %
+11,9 %
Зміни цін
Структурні
Зміни обсягів
Зміни у структурі
Зміни
на реалізовану
зрушення у складі
реалізації
реалізованої
собівартості
продукцію
продукції
продукції
продукції
продукції
\x2206Рp
\x2206РSQ
\x2206РQ
\x2206РQ'
\x2206Р s
+2734 тис. грн
+82 тис. грн
–169 тис. грн
+7 тис. грн
–2431 тис. грн
+1080,6 %
+32,4 %
–66,8 %
+2,8 %
–960,9 %
Рис. 6. Структура змін операційного прибутку за чинниками
4.4. Аналіз взаємозв’язку обсягів виробництва,
собівартості та прибутку
В сучасних умовах у фінансовому аналізі слід ураховувати необ-
хідність орієнтації вітчизняних підприємств на маркетинг, виробниц-
тво продукції, на яку є постійний попит, за прийнятними для підпри-
ємства цінами.
Розглядуваний напрямок фінансового аналізу властивий системі
аналізу “директ-костінг” [32]. Такий аналіз дає змогу послідовно виз-
начити за критерієм беззбитковості критичні обсяги реалізації; кри-
тичний рівень цін реалізації; критичний рівень постійних витрат; кри-
тичний рівень змінних витрат на одиницю продукції. При визначенні
одного з наведених показників інші вважаються фіксованими.
Розглянемо методику відповідних розрахунків для одно- та багато-
номенклатурного виробництва, а також для умов, за яких ціна реалі-
зації продукції залежить від обсягів її реалізації (умови так званої не-
досконалої конкуренції).
Основою аналізу є поділ витрат підприємства на такі:
· постійні, або умовно постійні (Sпост), за певний період; вони за-
лишаються незмінними щодо змін обсягів виробництва або сту-
пеня завантаження виробничих потужностей; наприклад, амор-
тизаційні відрахування, орендна плата, відсотки за позиковий
капітал, заробітна плата управлінського персоналу, утримання
легкового транспорту, оплата послуг зв’язку і охорони та ін. Ці
витрати враховуються за місцем виникнення;
· змінні (Sзмін), тобто такі, що прямо залежать від зміни заванта-
ження виробничих потужностей або зміни обсягів виробництва:
витрати на сировину, матеріали, комплектуючі вироби, заробіт-
ну плату робітників-відрядників, технологічні енергоресурси
та ін. Носій цих витрат — продукт, виріб;
· сукупні, тобто повна собівартість (S) — сума постійних (Sпост)
та змінних (Sзмін) витрат:
S = Sпост + Sзмін ; Sзмін = Q sзмін; V = Qp,
де Q — обсяг виробництва (реалізації) у натуральних одиницях
вимірювання; sзмін — змінні витрати на одиницю продукції;
V — виручка від реалізації продукції; p — ціна реалізації оди-
ниці продукції
Припускається, що обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації
продукції.
Використовуючи наведені раніше рівняння, можна розрахувати
критичний обсяг виробництва (Qкрит), тобто обсяг, який забезпечує
беззбитковість діяльності підприємства. Це досягається тоді, коли ви-
ручка від реалізації продукції дорівнює повній собівартості, тобто
V = Sпост + Qкрит sзмін ,
якщо V = Qp, то
pQкрит = Sпост + Qкрит sзмін,
звідки
Sпост
Qкрит =
.
p - sзмін
Різниця між ціною реалізації виробу та змінними витратами на
один виріб (знаменник останнього рівняння) становить маржинальний
дохід на одиницю виробу.
Розрахувавши Qкрит, можна встановити, скільки одиниць про-
дукції потрібно реалізувати, щоб постійні витрати були покриті мар-
жинальним доходом, який дає кожна реалізована одиниця продукції.
Приклад. Постійні витрати Sпост = 2500 тис. грн; ціна реалізації
одиниці продукції p = 35 тис. грн; змінні витрати на одиницю про-
дукції sзмін = 22 тис. грн.
Критичний обсяг виробництва
2500
Qкрит =
= 192 од.
35 - 22
Припустимо, що служба маркетингу наполягає на збільшенні
витрат на рекламу; водночас підвищилась орендна плата і тарифи на
послуги зв’язку. Унаслідок цього постійні витрати збільшились до
2750 тис. грн. Визначимо, який обсяг продукції треба реалізувати в цих
умовах, щоб покрити новий розмір постійних витрат. Обчислюємо:
2750
Qкрит =
= 211 од.
35 - 22
Визначення критичного обсягу виробництва (точки беззбитковості)
ілюструє рис. 7. Суцільною лінією позначено перший варіант по-
стійних витрат, штриховою — другий.
Прибуток
10000
Виручка від реалізації
9000
Точки беззбитковості
8000
7000
6000
5000
4000
Збиток
3000
2000
Критичний обсяг
1000
0
50
100
150
200
250
300
350
400
Обсяг реалізації продукції, тис. од.
Рис. 7. Визначення критичного обсягу виробництва
Таким чином, за умови стабільності цін і змінних витрат на одини-
цю продукції і при збільшенні постійних витрат точка беззбитковості
зміщується вправо. Для того щоб покрити постійні витрати в розмірі
2500 тис. грн, достатньо реалізувати 192 одиниці продукції, а для по-
криття постійних витрат у розмірі 2750 тис. грн потрібно вже реалізу-
вати 211 одиниць продукції. Збільшення обсягу реалізації продукції
понад критичне значення забезпечує одержання прибутків (натомість
зменшення призводить до збитків).
У діяльності підприємства може постати потреба у визначенні по-
стійних витрат, прийнятних цін реалізації або змінних витрат на оди-
ницю продукції.
Приклад. Виходячи з заданого обсягу реалізації продукції Q = 180 од.
(контракти укладені саме на такий обсяг) з фіксованою ціною за оди-
ницю p = 35 тис. грн і заданим рівнем змінних витрат на одиницю про-
дукції sзмін = 22 тис. грн визначити критичний для підприємства
рівень постійних витрат
Sпостт = Q ( p - sзмін ) = 180 (35 - 22) = 2340 тис. грн.
кри
Такий рівень постійних витрат дає змогу підприємству уникнути
збитків.
Приклад. Критичний рівень ціни реалізації продукції
Sпост
Pкрит =
+ sзмін .
Q
Якщо Sпост = 2500 тис. грн; Q = 200 од.; sзмін = 22 тис. грн, то
2500
Pкрит =
+ 22 = 34,5 тис. грн.
200
У разі реалізації продукції за цінами, нижчими за критичні, під-
приємство зазнає збитків, а за цінами, що перевищують критичні, —
одержує прибуток.
Приклад. Визначити критичний рівень змінних затрат на одиницю
продукції, якщо Q = 200 од.; Sпост = 2500 тис. грн; p = 35 тис. грн:
V - Sпост Q p - Sпост 200 \x22C5 35 - 2500
sзміит =
кр
=
=
= 22,5 тис. грн.
н
Q
Q
200
Якщо змінні затрати перевищують критичний рівень, підприємство
зазнає збитків, а якщо вони нижчі за критичний рівень — одержує при-
буток.
У наведених розрахунках припускається, що підприємство вироб-
ляє один вид продукції (однономенклатурне виробництво). У фінансо-
вому аналізі існують певні прийоми для того, щоб не порушувати цю
вимогу в більш типових умовах багатономенклатурного виробництва.
Найчастіше вдаються до вираження обсягів виробництва в умовних,
або узагальнюючих, одиницях вимірювання; наприклад, умовні тонни
хлібопекарської продукції, умовні котушки прядива, умовні пари взут-
тя, верстато-години, відсоток використання потужностей та ін.
При виробництві та збуті водночас кількох видів продукції, уза-
гальнити які неможливо, необхідно враховувати, що вони мають різні
ціни і потребують різних змінних витрат, а отже, різняться й частки їх
внесків у покриття загальних постійних витрат. У цьому разі точка
беззбитковості залежить від частки кожного виробу у сукупному об-
сязі реалізації. Точку беззбитковості для багатономенклатурного ви-
робництва визначають у два етапи:
· обчислюють частку кожного виробу в обсязі реалізації;
· розраховують підсумковий зважений дохід.
Як обмеження припускається, що частки виробів у сукупному об-
сязі реалізації за розрахунковий період залишаються незмінними.
Розглянемо приклад розрахунку критичних обсягів реалізації для
багатономенклатурного виробництва.
Вихідні дані на основі наскрізного прикладу діяльності підприєм-
ства за звітний період (див. табл. 6), а також допоміжні розрахунки
наведені в табл. 7.
Таблиця 7
Вихідні дані для визначення критичного обсягу виробництва
Види виробів
Показник
А
В
Г
Д
Є
Ж
50
41,2
30
35
50
20
Ціна 1 шт., тис. грн.
Змінні витрати на 1 шт.,
35
28
20
24
30
13
тис. грн.
Маржинальний дохід
15
13,2
10
11
20
7
за 1 шт., тис. грн.
Частка виробу в сукупному
обсязі реалізації, %
26,0
14,0
16,5
17,5
15,0
11,0
(за даними гр. 7 табл. 6 )
Постійні витрати
2500
на 1 шт., тис. грн.
Узагальнений маржинальний дохід визначається як сума добутків
маржинального доходу за видами виробів на їх частку:
7 \x22C5 0,11 + 20 \x22C5 0,15 + 11\x22C5 0,175 + 10 \x22C5 0,165 + 13,2 \x22C5 0,14 + 15 \x22C5 0,26 = 13,1 тис. грн.
Критичний обсяг виробництва (точка беззбитковості)
2500
Qкрит =
= 191 од.,
13,1
у тому числі (з округленням результатів до цілих)
QАрит = 191\x22C5 0,11 = 21 од.;
к
QВрит = 191\x22C5 0,15 = 29 од.;
к
крит
QQДрит = 191\x22C5 0,165 = 32 од.;
к
QЄрит = 191\x22C5 0,14 = 26 од.;
к
QЖ ит = 191\x22C5 0,26 = 50 од.
кр
За такої структури обсягів виробництва підприємство матиме ви-
ручку, яка дорівнюватиме загальним витратам (постійним та змінним).
Розрахунки для перевірки одержаних результатів наведені в табл. 8.
Таблиця 8
Розрахунки критичного обсягу виробництва за видами виробів
Критич-
Змінні
Виручка від
Ціна за
Змінні
Постійні
Вид ний обсяг одиницю
затрати на
реалізації
затрати
витрати
виробів вироб- виробу p,
Q крит , Sзмін ,
Vкрит ,
Sзмін ,
Sпост ,
ництва
тис. грн.
тис. грн.
тис. грн.
тис. грн.
тис. грн.
(гр. 1 Ч гр. 3)
(гр. 1 Ч гр. 3)
Q крит
а
1
2
3
4
5
6
Ч
13
273
420
21
20
А
Ч
30
870
1450
В
29
50
Ч
24
792
1155
Г
33
35
Ч
960
20
640
Д
32
30
Ч
28
728
1071
Є
26
41,2
Ч
35
1750
2500
Ж
50
50
Ч
Ч
5053
2500
7553
Разом
191
Сукупні витрати становлять 5053 + 2500 = 7553 тис. грн.
Незначні розбіжності із сумою виручки (див. гр. 6 табл. 8) поясню-
ються округленням результатів розрахунків обсягів виробництва в
одиницях.
У розглядуваному прикладі (див. гр. 1 табл. 6) фактичні обсяги ре-
алізації за всіма видами виробів перевищували критичні. Це забезпе-
чило підприємству прибуток від реалізації продукції у звітному пері-
оді у розмірі 1000 тис. грн.
Якщо підприємство реалізує продукцію в умовах недосконалої
конкуренції, тобто коли зі збільшенням обсягів реалізації зменшується
ціна за одиницю продукції, пошук оптимальної позиції продукції
підприємства на ринку можна продемонструвати на прикладі, про-
ілюстрованому на рис. 8, вихідні дані для якого наведені в табл. 9.
= 191\x22C5 0,175 = 33 од.;
Таблиця 9
Вихідні та розрахункові дані для визначення оптимальних обсягів реалізації
продукції в умовах недосконалої конкуренції
Змінні затрати,
Повні
Ціна
Виручка
Прибу-
Обсяг
тис. грн.
витрати
за оди-
від реалі-
ток (+),
реалі-
збиток (-)
S,
ницю
зації V,
на обсяг
на
зації
одиницю реалізації тис. грн.
продук- продукції
тис. грн.
P,
(гр. 1 Ч
(Sпост Ч
р,
тис. грн.
Sзмін
продукції
ції Q, од.
(гр. 1 Ч гр. 4) Ч гр. 5) (гр. 3 - гр. 6)
Ч гр. 2)
тис. грн.
sзмін
1
2
3
4
5
6
7
5
10
50
5,6
28
66
–16
10
10
100
3,7
37
75
+25
15
8
120
3,3
50
88
+32
20
7,3
146
2,8
56
94
+52
25
6,2
155
2,5
62
100
+55
30
5
150
2,9
87
125
+25
35
4,1
143
3,6
125
163
–20
Примітка. Постійні витрати Sпост = 38 тис. грн.
Водночас у цьому прикладі змінні витрати на одиницю продукції
не залишаються однаковими при різних обсягах виробництва. Так, зі
збільшенням обсягів виробництва вони зменшуються (наприклад, завдя-
ки знижкам при купівлі сировини у великих обсягах), а в подальшому
можуть збільшуватись (наприклад, за рахунок залучення більш віддале-
них постачальників чи сплати надбавок за понаднормову роботу).
Як випливає з даних табл. 9, максимальний прибуток підприємство
отримає при обсязі реалізації 25 одиниць продукції. Прибуткова зона
діяльності обмежена обсягами від 6 до 33 одиниць продукції. За її ме-
жами маржинального доходу недостатньо, щоб покрити постійні ви-
трати підприємства, отже, підприємство зазнає збитків. Таким чином,
якщо еластичність попиту перевищує одиницю, є дві точки критич-
ного обсягу, де сукупні витрати дорівнюють виручці від реалізації.
У наведеному прикладі — це 6 та 33 одиниці реалізованої продукції
(див. рис. 8).
За заданими рівнями виручки та змінних затрат можна обчислити
рівень постійних витрат, який відповідатиме максимальному прибут-
ку. Аналогічно, виходячи із заданих рівнів інших взаємопов’язаних
Виручка від реалізації
175
150
Прибуток
125
100
Повні
75
витрати
50
25
Постійні витрати
0
30
40
10
20
0
Рис. 8. Пошук оптимальних обсягів реалізації
чинників, можна послідовно розрахувати оптимальні рівні цін на про-
дукцію та змінних затрат.
Підприємству слід уникати “ножиць”, тобто коли попит на його
продукцію еластичний, а попит підприємства на споживані ресурси,
наприклад на енергоносії, нееластичний.
4.5. Аналіз грошових потоків за напрямками
діяльності підприємства
Будь-яке підприємництво можна вважати сукупністю фінансової, ін-
вестиційної та операційної діяльності. Кожному із зазначених видів
діяльності, які пов’язані між собою рухом коштів, властиві певні дже-
рела надходження і напрямки витрачання цих коштів. Завдання фінан-
сового аналітика — визначити структуру грошового потоку залежно
від видів діяльності.
Приклад. Дані дод. 1.3 свідчать, що у звітному періоді найбільшу
частку в надходженні коштів підприємство отримало від операційної
діяльності, а у витрачанні — від інвестиційної. За цим видом діяль-
ності витрачання в 5,5 раза перевищувало надходження коштів, що
було спричинено одночасним збільшенням реальних і фінансових інве-
стицій. Аналізуючи наведені показники за період, що перевищує рік
(3–5 років), слід порівняти темпи витрачання коштів на інвестиційну
діяльність \x2206 ІД з темпами чистого руху коштів від операційної діяль-
ності \x2206ЧОД. Якщо \x2206ЧОД > \x2206 ІД, інвестиційна політика підприємства
ефективна, якщо \x2206ЧОД < \x2206 ІД — неефективна. Аналогічно можна по-
рівняти темпи витрачання коштів на фінансову діяльність з \x2206ЧОД.
Постійне збільшення грошових потоків свідчить про розвиток
підприємства та його стабільний фінансово-економічний стан.
Контрольні питання
1. Основні показники, що характеризують фінансові результати діяльності
підприємства.
2. Складові чистого прибутку і послідовність їх формування.
3. Грошовий потік і аналіз його структури.
4. Призначення і зміст аналізу структури та динаміки показників прибутку.
5. Чинники прибутку від реалізації продукції і методика їх кількісного визна-
чення.
6. Визначення критичного обсягу реалізації за умов одно- та багатономен-
клатурного виробництва.
7. Пошук оптимальної позиції підприємства на ринку в умовах недосконалої
конкуренції
Розділ 5
АНАЛІЗ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ
5.1. Показники рентабельності
У фінансовому аналізі використовують різні показники рентабель-
ності. Усі вони відносні й показують, скільки одиниць прибутку (ба-
лансового, чистого, операційного, оподаткованого тощо) отримують
на одиницю реалізованої продукції (активів, виробничих фондів,
власного капіталу тощо).
Інакше кажучи, при визначенні показників рентабельності в чи-
сельнику завжди буде прибуток. Сукупність показників рентабель-
ності всебічно відбиває ефективність виробничої (операційної), інвес-
тиційної та фінансової діяльності підприємства і відповідає інтересам
учасників економічного процесу (рис. 9) [41].
Основні показники рентабельності, наведені в табл. 10, розрахову-
ють за вихідними даними фінансової звітності, а саме: за формами № 1
“Баланс” і № 2 “Звіт про фінансові результати” (див. дод. 1.1 і 1.2 з
вихідними даними для наскрізного прикладу). Розширений перелік по-
казників рентабельності наведений у дод. 2.
На рівень показників рентабельності, які, по суті, є узагальнюючи-
ми, впливає багато чинників, що відбивають різні аспекти діяльності
підприємства. Певна річ, позитивні чинники сприяють підвищенню
рентабельності. Завдання фінансового аналітика — кількісно оцінити
вплив кожного чинника на рентабельність, тобто оцінити саме його
внесок. Регулюючи розмір чинників з урахуванням їх взаємозв’язку,
можна досягти бажаного рівня рентабельності.
5.2. Факторний аналіз рентабельності
реалізованої продукції [42]
Визначимо вплив на зміну рентабельності таких чинників, як зміна цін
та собівартості реалізованої продукції.
Рішення з виробничої діяльності
Управління виручкою
Умови ціноутворення
від реалізації
Показники
рентабельності
Ринковий потенціал
Ціна
Види продукції
виробничої
діяльності
Умови постачання
Управління витратами
матеріальних ресурсів
Ринок праці
Оплата
Накладні
Матеріали
праці
витрати
Інвестиційні рішення
Управління інвестиційним портфелем
Оборотність
Управління капітальними вкладеннями
основного капіталу
Управління основними засобами
Рентабельність
Оборотність
і нематеріальними активами
капіталу
капіталу
Управління запасами
Оборотність
оборотного
Управління дебіторською
капіталу
і кредиторською заборгованістю
Фінансові рішення
Стратегія залучення джерел
фінансування
Показники
Рентабельність
Реінвестування прибутку
фінансової
власного
Фінансовий важіль
незалежності
капіталу
Дивідендна політика
Рис. 9. Управлінські рішення за основними видами діяльності підприємства і показники рентабельності
Таблиця 10
Основні показники рентабельності
Рентабельність
Формула для розрахунку
Джерело інформації
Операційний прибуток
ф. № 2, р. 100
Чиста виручка від реалізації
ф. № 2, р. 035
2. Реалізованої
ф. № 2, р. 05 –
Прибуток від реалізації
продукції
– р. 070 – р. 080
за прибутком
Чиста виручка від реалізації
ф. № 2, р. 035
від реалізації RQ
3. Реалізованої
продукції
Чистий прибуток
ф. № 2, р. 220
за чистим
Чиста виручка від реалізації
ф. № 2, р. 035
прибутком Rч
Q
4. Капіталу
Чистий прибуток
ф. № 2, р. 220
(активів) RА
Актив балансу*
ф. № 1, р. 280
5. Власного
ф. № 2, р. 220
Чистий прибуток
капіталу RВК
ф. № 1, р. 380 + р. 430 +
Власний баланс*
+ р. 630
6. Виробничих
ф. № 2, р. 220
Чистий прибуток
фондів RВФ
ф. № 1, р. 030 + р. 100 +
Виробничі фонди*
+ р. 120
* Розраховують як середню арифметичну за даними на початок та завершення
звітного періоду.
Позначимо рентабельність продукції попереднього та звітного пе-
ріодів відповідно RQ0 та RQ1 . Загальна зміна рентабельності
\x2206RQ = RQ1 - RQ0 .
Рентабельність реалізованої продукції
P
P
RQ0 = 0 ; RQ1 = 1 ,
V1
V0
де Р0, Р1 — прибуток від реалізації продукції за період відповідно по-
передній та звітний,
Р0 = V0 - S0 ; Р1 = V1 - S1 ;
S0 , S1 — собівартість реалізованої продукції за період відповідно по-
передній та звітний; V0 , V1 — чиста виручка від реалізації продукції
за період відповідно попередній та звітний.
Тоді
V - S0
V -S
RQ0 = 0
; RQ1 = 1 1 .
V1
V0
Вплив на зміну рентабельності цінового чинника \x2206RP розрахову-
ють за методом ланцюгових підстановок. При цьому поки що припус-
каємо, що собівартість не змінюється, тобто залишається на рівні по-
переднього року:
V1 - S0 V0 - S0
RP =
-
.
V1
V0
Припускаючи, що виручка від реалізації не змінюється, а береться
на рівні звітного року, вплив фактора змін собівартості
V - S V - S0
RS = 1 1 - 1
.
V1
V1
Сума впливу двох наведених чинників відповідає загальній зміні
рентабельності за період
\x2206RQ = \x2206RP + \x2206RS .
Приклад розрахунку (за вихідними даними табл. 4 або 6):
777
RQ0 =
= 0,0847, або 8,47 коп. (на 1 грн);
9167
1000
RQ1 =
= 0,10, або 10 коп. (на 1 грн);
10000
DRQ = 0,10 – 0,0847 = 0,0153, або 1,53 коп. (на 1 грн);
10000 - 8390 9167 - 8390
\x2206RP =
-
= 0,0763, або 0,763 коп. (на 1 грн);
10000
9167
10000 - 9000 10000 - 8390
RS =
-
= - 0,061, або –6,1 коп. (на 1 грн);
10000
10000
\x2206RQ = \x2206RP + \x2206RS = 0,0763 - 0,061 = 0,0153, або 1,53 коп. (на 1 грн).
Отже, рентабельність реалізованої продукції збільшилась завдяки
підвищенню цін. Водночас збільшення собівартості зменшило рента-
бельність. Якщо зміни рентабельності (0,0153) узяти за 100 %, то
вплив ціни дорівнюватиме +498,7 %, а собівартості — –398,7 %. Інак-
ше кажучи, завдяки підвищенню цін (при стабільній собівартості) рен-
\xF8EB 0,0763
\xF8F6
= 4,99\xF8F7 . Але
\xF8EC
табельність могла збільшитись майже в 5 разів \xF8ED
\xF8F8
0,0153
збільшення собівартості (за умов стабільних цін реалізації) призвело
\xF8EB 0,061
\xF8F6
= 3,99\xF8F7 .
до зменшення рентабельності майже в 4 рази \xF8EC
\xF8ED 0,0153
\xF8F8
5.3. Аналіз рентабельності капіталу (активів)
Рентабельність капіталу (активів), або економічна рентабельність
[37], визначається за формулою
PQ
RA =
,
A
де PQ — прибуток від реалізації продукції; А — активи (валюта ба-
лансу).
Якщо чисельник і знаменник помножити на чисту виручку від реа-
лізації продукції V, то рентабельність активів можна вважати добут-
ком двох показників-співмножників, а саме: рентабельності реалі-
зованої продукції RQ та ресурсовіддачі, або оборотності активів ОА,
або коефіцієнта трансформації Kт. Економічний зміст коефіцієнта Kт
полягає в тому, що він показує, скільки виручки підприємство отри-
має від реалізації з кожної грошової одиниці, вкладеної в активи
підприємства, тобто
PQV
PQV
RA =
=
= RQ OA .
AV
VA
У розглядуваному прикладі рентабельність капіталу за звітний
період
PQ
1000
RA =
=
\x22C5100 \x2248 12 % ,
8000 + 8730
A
2
або
PQV
1000
10000
RA =
= RQ OA =
\x22C5
= 0,1\x22C51,195 \x22C5100 \x2248 12 % .
8000 + 8730
VA
10000
2
Взаємозв’язок впливу на рентабельність капіталу (активів) двох
чинників — рентабельності реалізації та оборотності капіталу — по-
казано на рис. 10.
40
30
4) = 20 %
20
10
4) = 12 %
0
0,5
1
1,5
2
2,5
3
Рис. 10. Двофакторна модель рентабельності активів (крива трансформації)
Кожна точка кривої трансформації показує, яким має бути по-
єднання рентабельності продукції і оборотності капіталу, щоб рента-
бельність капіталу становила 12 % (суцільна лінія). Штрихова лінія
відповідає рентабельності активів у розмірі 20 %.
Регулювання рентабельності капіталу зводиться до впливу на рен-
табельність продукції та оборотність активів. Якщо рентабельність
продукції збільшити неможливо, то, збільшуючи оборотність за-
лучених ресурсів, збільшують рентабельність капіталу.
Оборотність капіталу в цілому та його складових (основних та обі-
гових коштів, у тому числі запасів, дебіторської заборгованості, кош-
тів тощо) має виняткове значення для оцінювання фінансового стану
підприємства, його ділової активності.
Показники оборотності капіталу разом з формулами для їх визна-
чення, узгодженими з діючими формами фінансової звітності, наведені
в дод. 2.
5.4. Аналіз рентабельності власного капіталу
У практиці фінансового аналізу в розвинених країнах рентабельність
власного капіталу вважають найважливішим підсумковим показни-
ком, де фокусуються результати всіх напрямків діяльності підприєм-
ства [17; 30; 31; 41]. При цьому розглядаються три- і п’ятифакторні мо-
делі рентабельності.
5.4.1. Трифакторна модель рентабельності
власного капіталу
Ще понад 100 років тому фінансові менеджери фірми “Дюпон” [41]
запропонували рентабельність власного капіталу RВК визначати як
*
x
добуток рентабельності реалізації за чистим прибутком RQ , оборот-
ності активів ОА та коефіцієнта фінансової залежності (відношення
сукупного капіталу до власного) КФЗ , тобто
P V A=П
Р
x
RВК = RQ \x22C5 OA \x22C5 К ФЗ =
=\x22C5\x22C5
,
ВК V A ВК
де Р — чистий прибуток; V — чиста виручка від реалізації продукції;
A — активи; П — пасиви.
Отже, рентабельність власного капіталу залежить від змін рента-
бельності продукції (операційна діяльність підприємства), ресурсовід-
дачі (інвестиційна діяльність) і співвідношення сукупного та позико-
вого капіталу (фінансова діяльність). Це ілюструє рис. 10.
* Можливі варіанти відповідно до показника прибутку, за яким обчислюється
рентабельність власного капіталу: балансовий, чистий, операційний, від реа-
лізації продукції, тощо.
Приклад. Чистий прибуток становить 840 тис. грн, середньорічний
розмір власних коштів — 5240 тис. грн (р. 380, 430 та 630 форми № 1),
чиста виручка від реалізації — 10000 тис. грн, середньорічна валюта
балансу — 8365 тис. грн.
Розрахуємо рентабельність власного капіталу за звітний період (за
вихідними даними дод. 1.1 та 1.2):
840
840 10000 8365
RВК =
=
\x22C5
\x22C5
=
5240 10000 8365 5240
= 0,084 \x22C51,195 \x22C51,596 = 0,16, або 16 %.
З наведеної трифакторної моделі рентабельності власного капіта-
лу випливає, що на її значення істотно впливає збільшення частки по-
зикових коштів, тобто так званий фінансовий ліверидж (важіль), який
супроводжується підвищенням ризику втрати підприємством фінансо-
вої незалежності.
З огляду на цей ризик фінансовий аналітик визначає і регулює
рівень фінансового важеля, з’ясовує, на скільки відсотків зміниться
рентабельність власного капіталу при зміні валового прибутку (ВП)
на 1 % за умов різних часток позикового капіталу в пасивах підпри-
ємства.
Проілюструємо дію фінансового важеля на прикладі, наведеному
на рис. 11 та в табл. 11.
П/К = 80 %
0,35
0,3
П/К = 50 %
0,25
0,2
П/К = 30 %
0,15
0,1
0,05
0
1000
2000
500
1500
2500
Рис. 11. Фінансовий ліверидж (важіль)
Таблиця 11
Рівень фінансового важеля
Номер
Частка позикового капіталу П/К, %
Показник
рядка
30
50
80
1
8000
8000
8000
Капітал, тис. грн., разом
У тому числі:
2
4000
1600
5600
Власний капітал, тис. грн.
3
4000
6400
2400
Позиковий капітал, тис. грн.
Прибуток до сплати відсотків
4
і податку, валовий прибуток
(варіанти), тис. грн.
2000
1500
1300
2000
1500
1300
2000
1500
1300
Відсотки за позики (20 % Ч р. 3)
5
1280
1280
1280
800
800
800
480
480
480
6
Прибуток, тис. грн. (р. 4 – р. 5)
720
220
20
1200
700
500
1520
1020
820
7
Податок на прибуток, тис. грн.
(30 % Ч р. 6)
216
66
6
360
210
150
456
306
246
8
Чистий прибуток, тис. грн.
(р. 6 – р. 7)
504
154
14
840
490
350
1064
714
574
Рентабельність власного капіталу, %
9
(р. 8 : р. 2)
0,315
0,096
0,009
0,21
0,122
0,087
0,19
0,127
0,102
Аналогічно до дії механічного важеля, що передбачає внаслідок
прикладання невеликих зусиль отримання помітного результату, дія
фінансового важеля полягає в тому, що незначні зміни валового при-
бутку можуть спричинити істотні зміни рентабельності власного ка-
піталу.
Рівень фінансового важеля
\x2206RВК , %
РФВ =
;
\x2206ВП, %
0,19 - 0,102
\x22C5100
86,27
0,102
=
=
= 1,60;
РФВП/К = 30 %
2000 - 1300
53,85
\x22C5100
1300
0,21 - 0,087
\x22C5100
141,38
0,087
=
=
= 2,62;
РФВП/К = 50 %
53,85
53,85
0,315 - 0,009
3400
0,009
РФВП/К = 80 % =
=
= 63,14 .
53,85
53,85
Якщо частка позикового капіталу становить 30 %, то зміна ва-
лового прибутку на 1 % спричинює збільшення RВК на 1,6 %,
при П/К = 50 % — на 2,62 %, при П/К = 80 % — на 63,14 %. Точка
перетину на рис. 11 відповідає валовому прибутку 1600 тис. грн, тоб-
то значення показника RВК не змінюється при різних значеннях П/К
(фінансовий важіль нейтральний). Якщо прибуток менший, підприєм-
ству доцільно нарощувати капітал за критерієм RВК, використовуючи
власні джерела (від’ємний фінансовий важіль), якщо прибуток біль-
ший, доцільно залучати позикові кошти (додатний важіль).
Слід зважати також на зворотний напрямок дії фінансового важе-
ля. При незначному зменшенні валового прибутку рентабельність
власного капіталу істотно знизиться на підприємстві з високим фінан-
совим важелем і несуттєво — з низьким.
5.4.2. П’ятифакторна модель рентабельності
власного капіталу [42]
Перелік показників-співмножників, що визначають рентабельність
власного капіталу, можна розширити. Йдеться про такі важливі по-
казники фінансового стану підприємства, як ліквідність, оборотність
поточних активів, співвідношення термінових зобов’язань і капіталу
підприємства.
Розширена формула для визначення впливу чинників на рента-
бельність власного капіталу має вигляд
Р A = П ПП ПА V
Р
RВК =
=\x22C5
\x22C5
\x22C5
\x22C5
,
ВК V ВК
А ПП ПА
де ПА, ПП — відповідно поточні активи та пасиви за даними балан-
су підприємства.
П’ятифакторна модель включає такі показники: рентабельність ре-
алізації, коефіцієнт фінансової залежності, частка термінових зобо-
в’язань у валюті балансу, коефіцієнт загального покриття (поточної
платоспроможності), оборотність поточних активів.
Для розглядуваного наскрізного прикладу рентабельність власно-
го капіталу за звітний період обчислюється як добуток наведених по-
казників:
840
840 8365 1975 4170 10000
RВК =
=
\x22C5
\x22C5
\x22C5
\x22C5
=
5240 10000 5240 8365 1975 4170
= 0,084 \x22C51,596 \x22C5 0,236 \x22C5 2,11\x22C5 2,398 = 0,16, або 16 % ,
де 1975, 4170 — середньорічні поточні пасиви і поточні активи.
Наведену формулу з метою розширення аналітичних висновків
можна доповнити таким співмножником, як коефіцієнт реінвестування
чистого прибутку Кр (частка чистого прибутку, що спрямовується на
нагромадження; за визначенням [3] — нерозподілений прибуток). У ре-
зультаті отримаємо коефіцієнт нарощування власного капіталу за ра-
хунок прибутку \x2206ВКр, який визначається відношенням реінвестовано-
го прибутку до власного капіталу:
Pr А ПП ПА V Pr
\x2206ВК р =
\x22C5
\x22C5
\x22C5
\x22C5
\x22C5 ,
ВК ВК А ПП ПА P
де Pr — частка реінвестованого прибутку.
У розглядуваному прикладі RВК за розміром власного капіталу на
початок звітного періоду
840
\x2032
RВК =
= 0,1791.
4500 + 150 + 40
Коефіцієнт реінвестування чистого прибутку
Pr 600
Кр =
=
= 0,714 ,
P 840
де 600 — реінвестований (нерозподілений) прибуток, тис. грн.
Темп збільшення власного капіталу
P
'
\x2206ВК = RВК r = 0,1791\x22C5 0,714 = 0,1279, або 12,8 % .
P
5290
\x22C5100 - 100 = 12 % , де 5290 —
Перевірка за даними балансу:
4690
власний капітал на кінець звітного періоду (без урахування його збіль-
шення за рахунок пайових внесків), тис. грн.
Підвищення рентабельності власного капіталу і коефіцієнта реін-
вестування прибутку за умов збереження пропорцій між фінансовими
показниками, визначеними за три- або п’ятифакторною моделлю, де-
термінує темп збільшення виручки від реалізації продукції [23]:
К рRВК
\x2206V =
.
1 - К рRВК
У розглядуваному прикладі прогнозний рівень темпу збільшення
виручки
0,714 \x22C5 0,16
0,114
\x2206V =
=
= 0,129, або 12,9 %.
1,0 - 0,714 \x22C5 0,16 0,886
5.5. Аналіз рентабельності
виробничих фондів [42]
Факторна модель рентабельності виробничих фондів може бути пода-
на так:
P
S
1-
Р
V
V
=
=
=
=
Rв.ф
ОВФ + ОбВФ ОВФ ОбВФ ОВФ ОбВФ
+
+
V
V
V
V
\xF8EB ЗП М Aм \xF8F6
1- \xF8EC
+
+
\xF8F7
\xF8EDV
V \xF8F8
V
=
,
ОВФ ОбВФ
+
V
V
P
S
де
— рентабельність продукції;
— витрати на 1 грн продукції
V
V
ЗП M Aм
,
,
за повною собівартістю;
— частка відповідно зарплати,
VVV
вартості матеріалів та амортизації у реалізованій продукції V; ОВФ,
ОбВФ — середня за період вартість виробничих фондів відповідно ос-
ОВФ
— фондомісткість продукції за основни-
новних та оборотних;
V
ОбВФ
ми виробничими фондами;
— коефіцієнт закріплення обігових
V
коштів.
Кількісну оцінку впливу окремих чинників на рівень рентабель-
ності виробничих фондів визначають методом ланцюгових підстано-
вок або інтегральним методом оцінювання впливу чинників.
Наведемо приклад аналізу впливу чинників на рівень рентабель-
ності виробничих фондів. Вихідні дані та розрахункові показники на-
ведені в табл. 12, першоджерело даних — дод. 1.1 та 1.2.
Рівень рентабельності виробничих фондів за звітний рік становить
26,29 %, а за попередній — 22,49 %, тобто рентабельність збільши-
лась на 3,8 пункта.
Таблиця 12
Вихідні дані для факторного аналізу рентабельності виробничих фондів
Період
Номер
Показник
рядка
попередній
звітний
1
Прибуток від звичайної діяльності,
1200
967
тис. грн.
2
Чиста виручка від реалізації про-
10000
9167
дукції, тис. грн.
3
Середньорічна вартість основних
2400*
2650
виробничих фондів, тис. грн.
4
Середньорічна вартість оборотних
1900*
1915
виробничих фондів (запасів), тис. грн.
5
Середньорічна вартість виробничих
4300
4565
фондів (р. 3 + р. 4), тис. грн.
6
Коефіцієнт фондомісткості продукції
26,18
26,50
(р. 3 : р. 2), коп. на 1 грн
7
Коефіцієнт закріплення обігових
20,73
19,15
коштів (р. 4 : р. 2), коп. на 1 грн
8
Рентабельність реалізованої продукції
10,55
12,0
(р. 1 : р. 2), коп. на 1 грн
9
Рентабельність виробничих фондів
22,49
26,29
(р. 1 : р. 5), коп. на 1 грн
* Умовно береться як середньорічна вартість.
Вплив чинників на зміну рівня рентабельності розраховують мето-
дом ланцюгових підстановок.
1 . Збільшення частки прибутку на 1 грн реалізованої продукції
спричинило підвищення рівня рентабельності на 3,09 пункта (25,58 –
– 22,49), де 25,58 = 12 : (26,18 + 20,73) \x22C5 100 %.
Інакше кажучи, визначаємо, на скільки пунктів змінився б рівень
рентабельності фондів, якби вони використовувались з ефективністю
попереднього періоду. Тим самим виокремлюємо вплив прибутку реа-
лізованої продукції.
2 . Збільшення фондомісткості, або зменшення фондовіддачі основ-
них виробничих фондів, призвело до зниження рентабельності фондів на
0,17 пункта (25,41 – 25,58), де 25,41 = 12 : (26,5 + 20,73) \x22C5 100 %.
У цьому разі виключається вплив коефіцієнта закріплення обіго-
вих коштів, оскільки в розрахунку він береться на рівні попереднього
періоду.
3 . Зменшення коефіцієнта закріплення оборотних виробничих фон-
дів, тобто прискорення їх оборотності, спричинило підвищення рента-
бельності виробничих фондів на 0,88 пункта (26,29 – 25,41).
Таким чином, рентабельність фондів за наведеними чинниками за-
галом підвищилася на 3,8 пункта (3,09 – 0,17 + 0,88), що відповідає
загальній зміні рентабельності фондів за звітний період порівняно з по-
переднім.
Контрольні питання
1. Поняття та основні показники рентабельності.
2. Основні чинники рентабельності реалізованої продукції і методика їх кіль-
кісного визначення.
3. Двофакторна модель рентабельності капіталу (активів).
4. Трифакторна модель рентабельності власного капіталу.
5. П’ятифакторна модель рентабельності власного капіталу.
6. Показники оборотності капіталу та їх вплив на показники рентабельності.
7. Поняття фінансового важеля і його вплив на рентабельність власного капі-
талу.
8. Основні чинники рентабельності виробничих фондів і методика їх кількісно-
го визначення.
Розділ 6
АНАЛІЗ СОБІВАРТОСТІ
ПРОДУКЦІЇ
6.1. Поняття і складові собівартості
Собівартість продукції — один з найважливіших показників фінан-
сового аналізу. У ньому фокусуються у грошовому вираженні витра-
ти матеріально-технічних, трудових та фінансових ресурсів у зв’язку
з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією
продукції. Собівартість належить до вирішальних чинників, що впли-
вають на прибуток підприємств і показники рентабельності.
Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку
інформації про витрати підприємства та її відображення у фінансовій
звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського
обліку 16 “Витрати”.
Залежно від мети та предмета аналізу використовують різні класи-
фікаційні ознаки витрат. Розглянемо основні з них.
Класифікацію за рахунками класу 9 здійснюють згідно з діючим
Планом рахунків бухгалтерського обліку, що був запроваджений од-
ночасно з міжнародними стандартами фінансової звітності, тобто з
1 січня 2000 р. Згідно з класифікацією облік витрат виконують так:
· собівартість реалізації;
· загальновиробничі витрати;
· адміністративні витрати;
· витрати на збут;
· інші операційні витрати;
· втрати від участі в капіталі;
· інші витрати.
Такий розподіл витрат не має аналогів у вітчизняній практиці.
Істотна особливість наведеної класифікації полягає в тому, що, ос-
кільки “собівартість реалізованої продукції” не включає адміністра-
тивних витрат і витрат на збут, з’являється можливість визначити вит-
рати на виробництво без перекручень та застосування штучних ме-
тодів розподілу накладних витрат за видами продукції. Витрати за
наведеними статтями відображають у розд. І форми № 2 “Звіту про
фінансові результати” (дод. 1.2).
Класифікація за економічними елементами операційних витрат:
матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціа-
льні заходи; амортизація; інші операційні витрати (собівартість реа-
лізованих виробничих запасів, сумнівні борги та втрати від знецінен-
ня запасів, визнані економічні санкції тощо). Дані про економічні
елементи витрат обліковуються за класом 8 Плану рахунків і ві-
дображаються у фінансовій звітності (форма № 2, розд. ІІ “Елементи
операційних витрат”). Витрати за цією ознакою визначають по під-
приємству в цілому з метою аналізу структури витрат (вертикальний
аналіз), порівняння її зі структурою економічних елементів витрат
інших підприємств галузі, а також аналізу динаміки зміни економіч-
них елементів витрат у часі (горизонтальний аналіз), виявлення тен-
денцій змін (трендовий аналіз).
Класифікація за калькуляційними статтями собівартості на одини-
цю продукції (робіт, послуг). Собівартість реалізованих товарів виз-
начають за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “За-
паси”. Собівартість реалізованої продукції складається з виробничої
собівартості продукції, нерозподілених постійних загальновиробни-
чих витрат та наднормованих виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції включаються:
· прямі матеріальні витрати (вартість сировини та основних мате-
ріалів, купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів,
допоміжних та інших матеріалів), які можуть бути віднесені
безпосередньо до оплати праці;
· прямі витрати на оплату праці;
· інші прямі витрати (інші виробничі витрати, які можуть бути
безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокре-
ма відрахування на соціальні заходи, плати за оренду земельних
і майнових паїв, амортизація тощо);
· загальновиробничі витрати (витрати на управління виробницт-
вом, амортизація основних засобів загальновиробничого при-
значення, витрати на вдосконалення технології і організації ви-
робництва, витрати на опалення, освітлення, охорону праці та
техніку безпеки, оплату простоїв тощо).
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості
продукції встановлює підприємство.
Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються
до собівартості реалізованої продукції, поділяються на адміністра-
тивні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Основна
мета калькулювання собівартості на одиницю продукції — проаналі-
зувати витрати за калькуляційними статтями у часі, порівняти витра-
ти на виробництво продукції з ринковими цінами, визначити її прибут-
ковість або збитковість, оцінити власну конкурентоспроможність і в
разі потреби скоригувати структуру виробничої програми.
Класифікація витрат за ознакою залежності їх розміру від обсягів
виробництва: змінні та постійні (див. підрозд. 4.4).
Класифікація витрат за способом віднесення на собівартість про-
дукції: прямі та непрямі. Використовують її для складання кальку-
ляцій на одиницю продукції, а також для розподілу непрямих витрат
за економічними елементами (табл. 13). До прямих належать техно-
логічні витрати матеріалів та заробітна плата працівників, до непря-
мих — витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конк-
ретного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом: загально-
виробничі витрати, адміністративні витрати і витрати на збут.
Таблиця 13
Розподіл непрямих витрат за економічними елементами
Дебет рахунків
Розподіл за елементами
Кредит рахунків
за елементами
Матеріальні витрати
Собівартості
Собівартість
(80)*; витрати на оплату
реалізованої продукції
реалізації (90)
праці (81); відрахування
Загальновиробничих
Загальновиробничі
на соціальні заходи (82);
витрат
витрати (91)
амортизація (83); інші
Адміністративних
Адміністративні
операційні витрати (84);
витрат
витрати (92)
платежі до бюджету (88)
Витрат на збут
Витрати на збут (93)
* У дужках наведені номери рахунків, узяті з [7].
На рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” за місцями виникнен-
ня, центрами відповідальності та статтями обліковуються такі непрямі
витрати: на управління виробництвом; амортизацію основних засобів
і нематеріальних активів загальновиробничого призначення (цехово-
го, дільничого, лінійного); утримання, експлуатацію та операційну
оренду основних засобів; удосконалення технології і організацію ви-
робництва та обслуговування виробничих процесів; охорону праці й
довкілля та ін.
На рахунку 92 “Адміністративні витрати” обліковуються і в по-
дальшому розподіляються загальногосподарські витрати, у тому
числі загальні корпоративні витрати на утримання: адміністративно-
управлінського персоналу, основних засобів і нематеріальних активів
загальногосподарського призначення; на зв’язок; судові; представ-
ницькі та ін.
Непрямі витрати обліковуються також на рахунку 93 “Витрати на
збут” — це витрати на утримання підрозділів, що займаються марке-
тингом, збутом, рекламою, витрати на тару та ін. [21].
Класифікація витрат за місцями виникнення: цехи, дільниці, брига-
ди, функціональні підрозділи (використовують для відповідного кон-
тролю та аналізу собівартості).
Аналіз собівартості продукції за наведеними класифікаційними
ознаками має на меті підвищити ефективність виробничої і управлін-
ської діяльності підприємства завдяки виявленим резервам зниження
витрат.
Факторний аналіз собівартості продукції передбачає аналіз [42]:
· динаміки операційних витрат;
· чинників зміни витрат на 1 грн реалізованої продукції за по-
рівнянними і непорівнянними виробами, а також за групами
продукції за віком їх випуску;
· впливу на собівартість окремих груп продукції за рівнем їх рен-
табельності;
· структури операційних витрат за економічними елементами;
· собівартості за калькуляційними статтями витрат.
6.2. Аналіз динаміки операційних витрат
на 1 грн вартості реалізованої продукції
Вихідні дані для цього аналізу, що відповідають наскрізному прикла-
ду (див. дод. 1.2), наведені в табл. 14.
Операційні витрати за попередній період становлять 8390 тис. грн,
за звітний — 9000 тис. грн. Збільшення витрат спричинюється
збільшенням матеріальних витрат: сукупні витрати збільшились на
7,27 %, а матеріальні — на 11,66 % (їх частка в сукупних витратах
найбільша — 50 %).
Таблиця 14
Вихідні дані для аналізу динаміки операційних витрат
тис. грн
Період
Відхилення
Номер
відносні
абсолютні
попе-
Показник
звітний
рядка
(гр. 2 – (гр. 3 : гр. 1 Ч
редній
Ч 100 %)
– гр. 1)
а
4
б
1
2
3
1
Виручка від реалізації
9,09
833
10000
9167
продукції
2
11,66
470
4500
4030
Матеріальні витрати
3
1,71
50
2975
2925
Витрати на оплату праці
4
Відрахування на соціальні
1,78
20
1145
1125
заходи
5
33,3
50
200
150
Амортизація
6
12,5
20
180
160
Інші операційні витрати
7
Операційні витрати разом
7,27
610
9000
8390
(р. 2 + р. 3 + р. 4 + р. 5 + р. 6)
Витрати на 1 грн вартості реалізованої продукції:
за попередній період
8390
= 0,9152 грн = 91,52 коп.;
9167
за звітний період
9000
= 0,9 грн = 90,0 коп.
10000
Витрати зменшились на 1,66 % завдяки тому, що темпи збільшення
виручки від реалізації продукції перевищили темпи збільшення со-
бівартості відповідно на 9,09 та 7,27 %. Випередження становить 1,82
пункта.
Витрати на 1 грн реалізованої продукції за звітний період у по-
S1,0
6571
=
= 90,43 коп., що нижче, ніж
рівнянних цінах становлять
7266,5
V1,0
за попередній період, на 1,19 %.
Розрахунки виконані за даними табл. 6 (див. підрозд. 4.3).
6.3. Аналіз впливу чинників зміни витрат
на 1 грн вартості реалізованої продукції
Витрати на 1 грн вартості реалізованої продукції змінюються зі зміною
цін реалізації продукції, собівартості одиниці продукції та структури
виробництва.
Методику кількісного оцінювання впливу наведених чинників роз-
глянемо на наскрізному прикладі.
Вихідні дані та проміжні розрахункові показники для подальшого
аналізу наведені в табл. 15 і доповнюють дані табл. 6.
З метою кількісного оцінювання впливу на рівень відносних вит-
рат на 1 грн вартості реалізованої продукції таких чинників, як зміни
цін на продукцію, собівартість та структурні (асортиментні) зміни,
в аналізі потрібно виокремити порівнянні та непорівнянні вироби.
У розглядуваному прикладі до першої групи належать вироби А, В, Г,
Д, Є, до другої — Б і Ж. Аналітичні розрахунки, що виконані за вихі-
дними даними табл. 15, наведені в табл. 16.
За гр. 3 (табл. 16) для непорівнянної групи виробів замість середніх
фактичних витрат на 1 грн вартості реалізованої продукції визначає-
мо відношення суми фактичних витрат на виробництво у звітному пе-
ріоді до фактичної вартості продукції в попередньому періоді. У роз-
2522
= 157,62 коп.
глядуваному прикладі маємо
1600
Сукупні витрати на 1 грн вартості реалізованої продукції за звіт-
ний період порівняно з попереднім зменшились на 1,52 коп.: у тому
числі у групі порівнянних виробів витрати зменшилися на 7,42 коп., а
в групі непорівнянних виробів, навпаки, збільшилися на 5,9 коп.
У свою чергу, у першій групі витрати на 1 грн вартості реалізованої
продукції зменшилися завдяки ціновому та структурному чинникам і
збільшились унаслідок підвищення собівартості одиниці продукції.
Значне збільшення витрат у групі непорівнянних виробів зумовлене
насамперед збільшенням собівартості та структурними змінами
15
Вихідні дані та проміжні розрахункові показники для аналізу собівартості продукції
Обсяг
Ціна за
Собівартість
Виручка від
Собівартість
Прибуток від
Рента-
реалізації,
одиницю,
одиниці продук- реалізації, реалізованої про- реалізації,
бельність
од.,
тис. грн.,
ції, тис. грн.,
тис. грн.,
дукції, тис. грн.,
тис. грн.,
продукції
Вид Вік
за період
за період
за період
за період
за період
за період
за період
ви-
ви-
звітний
звіт- попе- звітний
попе- звіт- попе- звіт- попе-
ро- пуску,
бів років звіт- попе- звіт- попе-
попе- ний редній план факт редній ний редній ний редній
ред- план факт ред- ( г р . 3 ( г р . 4 ( г р . 3 ( г р . 3 (гр. 4 (гр. 10 ( г р . 1 1 (гр. 15 (гр. 16
ред-
ний
ний
ній
ній
ній
Ч
Ч
Ч
Ч
Ч
–
–
г р . 5 ) г р . 6 ) г р . 7 ) г р . 8 ) гр. 9) гр. 13) г р . 1 4 ) гр. 10) гр. 11)
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
>8
55
80
20
19
19,5 18
17,3
1100 1520
1072
990 1384
110
136
А
0,100
0,089
Б
7
—
160
—
10
—
—
11,32
—
1600
—
—
1812
—
–212
—
– 0,132
В
5
30
46
50
39,9
40,0 47,7 35,9
1500 1835
1200 1430 1651
70
184
0,047
0,10
Г
2
50
55
35
35
31,9 30,0 29,8
1750 1925
1595 1500 1639
250
286
0,143
0,149
Д
4
55
79
30
23,5
23,6 22,1
18,77
1650 1857
1298 1215 1483
435
374
0,264
0,201
Є
2
34
10
41,2
43
38,5 39,5 42,1
1400
430
1309 1343
421
57
9
0,041
0,021
Ж
1
52
—
50
—
50,5 48,5
—
2600
—
2626 2522
—
78
—
0,03
—
Ра-
зом
—
—
—
—
—
—
—
—
10000 9167
9100 9000 8390
1000
777
0,10
0,085
Таблиця 16
Аналіз впливу чинників змін витрат на 1 грн вартості реалізованої продукції
Структура
Витрати на 1 грн Фактичні ви-
Зміни витрат на 1 грн
продукції за
трати на 1 грн
реалізованої
реалізованої продукції, коп.
продукції, коп., реалізованої вартістю, частки
у тому числі за рахунок змін
Вид виробів
од., за період
продукції
за період
разом
за цінами
ціни структури
попе-
собі-
звіт-
попе-
звіт-
попереднього
реалі-
вироб-
редній
вартості
ний
редній
ний
періоду
зації
ництва
а
1
2
3
4
5
6
7
8
9
Розрахунки за даними табл. 16
Розрахунки за даними табл. 15
гр. 13 гр. 3 Ч гр. 8
гр. 7 + (гр. 3 – (гр. 2 – (гр. 5 –
До
До
гр. 14
+ гр. 8 + – гр. 1) Ч – гр. 3) Ч – гр. 4) Ч
суми
суми
гр. 10 гр. 3 Ч гр. 6
гр. 11
Ч гр. 5
Ч гр. 1
Ч гр. 5
+ гр. 9
гр. 11
гр. 10
1. Порівнянні вироби:
0,17
А
91,05
90,0
94,74
0,11
–5,57
+0,41
– 0,52
–5,46
89,97
95,33
119,55
0,15
–3,69
+4,44
–3,63
–4,50
0,20
В
0,21
85,14
85,71
85,71
0,175
–1,88
+0,10
0,00
–2,98
Г
0,20
79,86
73,66
94,04
0,165
–3,81
+2,34
–3,36
–2,79
Д
0,05
97,91
95,93
91,86
0,14
+8,53
– 0,85
+0,57
+8,81
Є
0,83
86,98
87,54
96,08
0,74
–7,42
+6,73
–6,32
–7,83
Разом за групою 1
2. Непорівнянні вироби:
0,17
Розраховується за групою разом
113,25
—
—
—
Б
—
—
97,00
—
0,26
Ж
0,17
113,25
97,00
157,62
0,26
+5,9
+11,5
–15,8
+10,2
Разом за групою 2
Сукупний обсяг
1,0
реалізованої продукції
91,52
90,00
—
1,0
–1,52
+18,23
–22,12
+2,37
6.4. Аналіз впливу складу продукції
за віком її випуску на зміни витрат
на 1 грн вартості реалізованої продукції
У ринкових умовах природним є прагнення підприємств оновлювати
склад своєї продукції. На основі маркетингових досліджень підпри-
ємство відмовляється від виробництва застарілої продукції і розпочи-
нає виробляти нову (у розглядуваному прикладі підприємство відмо-
вилось від виробництва продукції Б і почало освоювати вироби
Є і Ж). При цьому нова продукція в початковий період може мати
низьку рентабельність, а тимчасові витрати в подальшому компенсу-
ються. Приклад визначення впливу віку продукції на динаміку її со-
бівартості наведений у табл. 17.
Таблиця 17
Витрати на 1 грн вартості реалізованої продукції
Попередній період
Звітний період
Зміни
показника
відсоток
відсоток
Група виробів
до першої витрат на 1 грн,
до першої
коп.
коп.
за віком
(гр. 3 : гр. 1) Ч
вікової
вікової
Ч 100 %
групи
групи
а
1
2
3
4
5
Є, Ж
1 — 1–2 роки
97,91
100
97,0
100
99,1
Г, Д
2 — 2–4 роки
82,55
84,3
71,79
74,0
87,0
(Б, В)
3 — 5–7 роки
100,7
102,8
95,33
98,3
94,7
А
4 — понад 8 років
91,05
92,99
90,00
92,8
98,8
У середньому за всіма
віковими групами
91,52
90,00
98,3
Найменші витрати на 1 грн реалізованої продукції мають вироби,
вік яких становить 2–4 роки. У цій групі виявились найістотніші зміни
витрат за звітний період порівняно з попереднім, а саме: на 13 % (100 –
87) при середньому зменшенні на 1,7 % (100 - 98,3). Найбільші вит-
рати в попередньому періоді мали вироби, вік яких становив
5–7 років. Один з виробів цієї групи був знятий з виробництва як
нерентабельний, що сприяло зменшенню витрат у цій віковій групі на
5,3 % (100 – 94,7). Витрати на 1 грн реалізації нової продукції (Є і Ж)
поки що високі, але за рік вони мають зменшитись і відповідно до тен-
денції з переходом до виробів вікової групи 2–4 роки ще більшою
мірою зменшаться.
6.5. Аналіз впливу на собівартість окремих
груп продукції за рівнем їх рентабельності
Для того щоб виконати такий аналіз, продукцію, яку виробляють,
поділяють за рівнем рентабельності (щодо середньогалузевого рівня)
на групи: нерентабельна (збиткова), низько-, середньо- та високорен-
табельна.
У розглядуваному прикладі середньогалузевий рівень рентабель-
ності реалізованої продукції становить 10 %. З огляду на це вироби
Г і Д зараховуємо до високорентабельної групи, А — до середньорен-
табельної, В, Є та Ж — до низькорентабельної. У звітному періоді не-
рентабельної продукції не було. Виріб Б як нерентабельний було зня-
то з виробництва.
Аналіз впливу планових та фактичних витрат за зазначеними гру-
пами продукції наведено в табл. 18.
Таблиця 18
Аналіз впливу змін витрат за групами продукції за рівнем їх рентабельності
Собівартість
Відхилення
Внесок до
продукції
Структура від планово-
загального
Група продукції
за звітний період, випуску, го рівня, %
зменшення
за рівнем
тис. грн.
(гр. 2 :
витрат, %
відсоток
рентабельності
: гр. 1) Ч
(гр. 3 Ч
до підсум-
пла-
фак-
Ч 100 % –
Ч гр. 4) :
ку гр. 1
нова
тична
– 100 %
: 100 %
а
1
2
3
4
5
Низькорентабельні
+1,76
+3,12
56,43
5295
5135
В, Є, Ж
Середньо-
–0,90
–7,65
11,78
990
1072
рентабельна А
Високорентабельні
–1,96
–6,15
31,79
2715
Г, Д
2893
–1,10
–1,10
100,00
9000
Разом
9100
Наведені дані свідчать, що найбільшу частку у структурі випуску
має низькорентабельна продукція — майже 60 %. Незважаючи на ви-
рішальне значення виконання планових завдань для зниження со-
бівартості, саме щодо цієї групи фактичні витрати перевищили запла-
новані на 3,1 %. Загальне зменшення фактичних витрат на 1,1 % по-
рівняно з плановими було досягнуто переважно завдяки позитивним
змінам у групах продукції середньорентабельної (на 7,65 %) і високо-
рентабельної (на 6,15 %). З урахуванням частки кожної групи їх вне-
сок до загального зменшення витрат на 1,1 % (див. гр. 5 табл. 18) ста-
новить для групи високорентабельної продукції — –1,96, середньо-
рентабельної — –0,90, низькорентабельної — +1,76. В останній групі
є нові вироби (Є і Ж) і слід переконатись, що саме додаткові витрати,
які пов’язані з їх освоєнням, спричинюють низьку рентабельність і що
така ситуація тимчасова. Стосовно виробу В з цієї самої групи слід
переконатися в доцільності його подальшого випуску. При цьому тре-
ба враховувати критичний для підприємства обсяг виробництва, а та-
кож визначити, чи не призведе відмова від певних обсягів виробниц-
тва навіть низькорентабельної продукції до непокриття постійних вит-
рат (див. підрозд. 4.4).
6.6. Аналіз структури операційних витрат
за економічними елементами
Узагальнені вихідні дані для аналізу структури операційних витрат
за економічними елементами містить форма № 2 фінансової звітності
“Звіт про фінансові результати”, а саме розд. ІІ “Елементи операцій-
них витрат” (дод. 1.2). За цими даними можна визначити, до якого
типу виробництва належить підприємство за переважанням викорис-
товуваних ресурсів (матеріало-, трудо- чи фондомістке). На основі та-
кого аналізу визначають найактуальніші для підприємства напрямки
зниження собівартості. Аналіз структури операційних витрат за еко-
номічними елементами потрібний також для того, щоб підприємство не
потрапило у “ножиці” еластичного попиту на свою продукцію та не-
еластичного власного попиту на ті чи інші виробничі ресурси. Вихідні
дані й розрахунки для аналізу собівартості продукції за економічними
елементами наведені в табл. 19.
Таблиця 19
Економічні елементи операційних витрат
Витрати, тис. грн.,
Частка, %,
Відхилення
за період
за період
(+, –)
відсотки,
Елемент витрат
тис. грн.,
попе-
звіт-
попе-
звіт-
(гр. 5 :
(гр. 2 –
редній
ний
редній
ний
: гр. 1) Ч
– гр. 1)
Ч 100 %
а
1
2
3
4
5
6
Матеріальні
+11,7
+470
50,0
48,0
4500
4030
витрати
Витрати на оплату
+1,7
+50
33,1
34,9
2925
2925
праці
Відрахування
+1,8
+20
12,7
13,4
1145
1125
на соціальні заходи
+33,3
+50
2,2
1,8
200
150
Амортизація
Інші операційні
+12,5
+20
2,0
1,9
180
160
витрати
+7,3
+610
100,0
100,0
9000
8390
Разом
Дані табл. 19 свідчать про матеріаломісткий характер виробництва:
частка матеріальних витрат у попередньому періоді становила 48 %, у
звітному — 50 %. Темпи збільшення витрат за цією статтею на 4,4 пун-
кта перевищили темпи збільшення повної собівартості. Лише на трети-
ну сукупні витрати зумовлені оплатою праці: відповідно в попередньо-
му періоді — 34,9 %, у звітному — 33,1 %. Темпи збільшення витрат на
оплату праці в 4,3 раза нижчі, ніж загальні темпи збільшення витрат
(7,3:1,7). Найвищими темпами збільшувалась амортизація, що призвело
до збільшення частки витрат засобів праці в сукупних витратах.
Аналогічно виконують аналіз собівартості за елементами з по-
рівнянням планових та фактичних рівнів витрат.
У процесі аналізу доцільно вдаватися до більшої, ніж у фінансовій
звітності, деталізації елементів витрат, наприклад: у складі “матеріальні
витрати” виокремити “сировина”, “основні матеріали”, “комплектуючі”,
“напівфабрикати”, “паливо”, “енергія”; у складі “амортизація” — “амор-
тизація основних засобів“ і “амортизація нематеріальних активів”.
Найдоцільніше виконувати аналіз за елементами за кілька років,
відстежуючи тенденції змін з метою вчасного здійснення відповідних
заходів
6.7. Аналіз собівартості за калькуляційними
статтями витрат
Для такого аналізу використовують дані внутрішньогосподарського
(управлінського) бухгалтерського обліку. Аналізують кожний виріб з
метою порівняння його ринкової ціни із собівартістю для подальшого
виявлення резервів зниження витрат за різними статтями.
Наведемо як приклад калькуляцію собівартості виготовлення 1 м3
фундаментних блоків (табл. 20).
Таблиця 20
Калькуляція собівартості виготовлення 1 м3 фундаментальних блоків
Витрати
Но-
Витрати
на 1 м3
мер
ресурсів
Ціна, грн.
Стаття витрат
виробу, грн.
на 1 м3
рядка
(гр. 1 Ч гр. 2)
а
б
1
2
3
Сировина та матеріали
1
73,09
У тому числі:
цемент, т
70,0
0,21
14,7
щебінь, м3
6,0
0,58
3,48
пісок, м3
3,0
0,26
0,78
сталь арматурна, т
640,0
0,037
23,68
керамзит, м3
43,0
0,06
2,58
пінопласт, м3
75,0
0,37
27,75
вода, м3
1,0
0,12
0,12
Допоміжні матеріали, грн.
2
3,65
Разом матеріалів
3
(р. 1 + р. 2), грн.
76,74
Транспортно-заготівельні
4
витрати (30 % від 76,74), грн.
23,02
Паливо, г/кал
5
30
0,34
10,20
Енергія (стиснуте повітря),
6
тис. м3
10,0
0,19
1,90
Заробітна плата основних
7
працівників, грн.
15,24
Відрахування на соціальні
8
заходи, грн.
7,24
Закінчення табл. 20
а
б
1
2
3
9
Загальновиробничі витрати,
47,49
грн.
10
Адміністративні витрати,
12,36
грн.
11
Разом заводська
собівартість
194,19
(р. 3 — р. 10), грн.
001,94
12
Витрати на збут, грн.
13
Повна собівартість
196,13
(р. 11 + р. 12), грн.
220,10
14
Ринкова ціна, грн.
За калькуляційними статтями аналізують також собівартість по
підприємству в цілому для того, щоб оцінити відхилення фактичних
витрат від запланованих і визначити вплив цих відхилень на загальну
зміну собівартості реалізованої продукції. Приклад розрахунків для
аналізу наведений у табл. 21.
Таблиця 21
Аналіз собівартості за калькуляційними статтями витрат
Обсяг реалізова-
Зміни витрат, %
ної продукції
Відхилення
за повною
у звітному періоді витрат,
собівар-
за собівартістю, тис. грн.:
Но-
за
тістю реа-
тис. грн.
мер
економія
статтею лізованої
Стаття витрат
ряд-
(–),
(гр. 3 : продукції
ка
: гр. 1) Ч
перевит-
разом
плано- фактич- рати (+),
Ч 100
(гр. 3 :
вою
ною
(гр. 2 –
: р. 13
– гр. 1)
гр. 1) Ч
Ч 100
а
б
1
2
3
4
5
1
Сировина
–70
–2,9
– 0,77
2300
2370
та матеріали
2
Допоміжні
0
0
0
140
140
матеріали
3
Транспортно-заго-
+30
+2,9
+0,33
1050
1020
тівельні витрати
табл. 21
а
б
1
2
3
4
5
4
Загальна вартість
матеріалів
3530
3490
–40
–1,1
–0,44
5
Паливо, енергія,
пара, стиснуте
повітря на техно-
логічні цілі
950
1000
+50
+5,3
+0,55
6
Заробітна плата
основних праців-
ників (основна і
додаткова)
900
870
–30
–3,3
–0,33
7
Відрахування на
соціальні заходи
430
430
0
0
0,33
8
Утримання
та експлуатація
устаткування
900
890
–10
–1,1
–0,11
9
Загальновиробничі
витрати
950
920
–30
–3,1
– 0,33
10 Адміністративні
витрати
1350
1300
–50
–3,7
–0,55
11 Разом заводська
собівартість
9010
8900
–110
–1,2
–1,21
12 Витрати на збут
90
100
+10
+1,1
+0,11
13 Повна собівартість
реалізованої
продукції
9100
9000
–100
–1,1
–1,10
Як бачимо з даних табл. 21, понадпланове зменшення витрат на
100 тис. грн відбулося завдяки економії за статтями “Сировина та ма-
теріали” (70 тис. грн), “Заробітна плата основних працівників” (30
тис. грн), “Загальновиробничі та адміністративні витрати” (відповід-
но 30 і 50 тис. грн). Водночас підвищилися порівняно з планом витра-
ти на енергоносії (на 50 тис. грн, або на 5,3 %) і транспортно-заготі-
вельні витрати (на 30 тис. грн, або на 2,9 %). Внесок кожної калькуля-
ційної статті до загального зниження витрат (у відсотках) наведений у
гр. 5 табл. 21. Підсумок за цією графою є алгебраїчною сумою даних
за різними калькуляційними статтями.
За “найвпливовішими” статтями слід детальніше проаналізувати
чинники і на цій основі відшукати резерви зменшення витрат. Наприк-
лад, проаналізувати витрати за всіма видами сировини та матеріалів
і, можливо, змінити їх структуру, проаналізувати схеми і види транс-
портування і знайти “найближчих” постачальників; на основі аналізу
витрат на енергоносії запропонувати енергозберігаючі технології
тощо.
Аналіз потрібно виконати також за статтями, де є зміни на краще,
для того щоб виявити чинники, які сприяли цьому, і використовувати
їх позитивний вплив у подальшій роботі.
Контрольні питання
1. Основні класифікаційні ознаки витрат на виробництво реалізованої про-
дукції.
2. Відбиття витрат у фінансовій звітності.
3. Призначення аналізу собівартості.
4. Основні напрямки і методика факторного аналізу собівартості продукції.
Розділ 7
АНАЛІЗ СКЛАДУ І ДЖЕРЕЛ
УТВОРЕННЯ МАЙНА ПІДПРИЄМСТВА
7.1. Інформаційна база аналізу
Фінансовий стан підприємства щодо складу і джерел утворення його
майна на певний момент часу характеризує “Баланс” підприємства
(див. дод. 1.1):
· розмір та структура активів балансу, тобто дослівно “того, що
діє”, чим розпоряджається і що використовує підприємство у
своїй виробничо-господарській діяльності;
· фінансові джерела утворення активів: власні та позикові кошти
(зобов’язання) — пасиви.
Загальна вартість майна підприємства, що перебуває в різних
фізичних формах, дорівнює валюті балансу (форма № 1, р. 280 =
= р. 640).
Підсумок розділу І активу містить дані про сукупну вартість нео-
боротних активів у такому складі: нематеріальні активи (р. 010), неза-
вершене будівництво (р. 020), основні засоби (р. 030), довгострокові
фінансові інвестиції (р. 040) та ін.
Вартість оборотних, тобто поточних активів наведена в розділі ІІ
активу: сукупна вартість (р. 260), виробничі запаси (р. 100), незавер-
\x02DC
c
\x00D0
ae
&
(
>
N
j
v
th
(
>
A
v
|
\x0160
A
A
I
i
\x02DC
@
¬
@
\x017D
ed‘Dp
ed~
ed
ed”
ed
edhg\x0152
gd
gd
(
8
@
R
&
(
4
6
8
>
@
P
R
f
h
‚
„
\x0153
\x017E
\x00AA
¬
®
\x00B8
\x00BA
O
U
Ue
TH
a
a
ae
ae
e
e
i
i
\x6870\x2429%\x1617\x6468\xA237\x4200\x012A\x4A43 \x4A61 \x6870\x2429%\x1617\x6468\xA237\x4200\x012A\x4A43"\x4A61"\x6870\x2429%\x1617\x6468\xA237\x4200\x012A\x4A43$\x4A61$\x6870\x2429%\x1617\x6468\xA237\x4200\x012A\x4A43-\x4A61-\x6870\x2429%\x4700R
h
„
\x017E
®
\x00BA
U
TH
a
ae
e
i
"
$
:
>
F
H
P
R
Z
\
t
v
x
\x20AC
‚
\x0160
\x0152
–
\x02DC
¦
\x00A8
\x00AA
°
\x00B2
\x00BA
1/4
Ae
AE
O
o
u
ue
th
\x6870\x2429%\x4B00
$
>
H
R
\
x
‚
\x0152
\x02DC
\x00AA
\x00B2
1/4
AE
u
th
\x161B\xE568\x9662\x4000\x1488\x4200\x012A\x4A43$\x4A61$\x6870\x2429%\x5503\x0108\x161B\xE568\x9662\x4000\xEC88\x42FF\x012A\x4A43$\x4A61$\x6870\x2429%\x161B\xE568\x9662\x4000\xD888\x42FF\x012A\x4A43$\x4A61$\x6870\x2429%\x1617\xE568\x9662\x4200\x012A\x4A43$\x4A61$\x6870\x2429%\x1617\xE568\x9662\x4200\x012A\x4A432\x4A612\x6870\x2429%\x1617\xE568\x9662\x4200\x012A\x4A43,\x4A61,\x6870\x2429%\x161B\xE568\x9662\x4000\xEC88\x42FF\x012A\x4A43,\x4A61,\x6870\x2429%\x3F00 продукція (р. 130), дебіторська за-
боргованість за товари, роботи, послуги (р. 160) та за розрахунками
(р. 170, 180, 190, 210), поточні фінансові інвестиції (р. 220), грошові
кошти |
