Новини сайту Про проект Рекламодавцям Зворотній зв`язок Контакт Ласкаво просимо! Реферати Бібліотека Портфель Замовлення Net пошук Працевлаштування Знайомства Форум Новини Події Куплю/продам Каталог сайтів Кlubніка МегаДОСТУП Детальна інформація Тема: Інвестування Тип документу: Бібліотека Предмет: Облік та аудит Автор: Б. М. Щукін Розмір: 373.3 Скачувань: 854 МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ Б. М. Щукін ІНВЕСТУВАННЯ Курс лекцій Київ 2004 ББК 65.9(4УКР)-56я73 67.9(4УКР)305я73 Щ9542 Рецензенти: М. Т. Пашута, д-р. екон. наук, проф. В. В. Корнєєв, канд. екон. наук. йнятості Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом (протокол № 9 від 28.10.03) Щукін Б. М. Щ9542 Інвестування: Курс лекцій. — К.: МАУП, 2004. — 216 с.: іл. — Бібліогр.: с. 214. ISBN 966-608-346-9 Розглядаються теоретичні, методичні та практичні питання організації інвестиційного процесу: місце інвестування в системі економічної діяльності, планування інвестицій, розрахунки ефективності й доцільності витрат капіталу, управління інвестиційними проектами, робота з фінансовими інструментами, вра- хування ризиків. Компактно викладено теоретичні засади курсу та загальноприй- няті в інвестиційній діяльності методи кількісних розрахунків. Для студентів вищих навчальних закладів, економістів, практиків, для всіх, кого цікавить питання інвестування. ББК 65.9(4УКР)-56я73 © Б. М. Щукін, 2004 © Міжрегіональна Академія ISBN 966-608-346-9 управління персоналом (МАУП), 2004 ВСТУП Інвестування — складова розвитку економічних об’єктів, основ- ний спосіб поліпшення матеріальних умов життя суспільства. Орган- ізація ефективного інвестування важлива як для інвестора, так і для суспільства в цілому. Добрі результати в роботі кожного конкретного інвестора, підприємства просувають економіку країни вперед і забез- печують зростання рівня життя населення. Опрацювання накопиче- них у цій сфері теоретичних моделей, практичних прийомів і рекомендацій дає змогу раціональніше використовувати ресурси й досягати кращих результатів у інвестиційній діяльності. Інвестування є складовою економічної діяльності, що визначаєть- ся організацією та методами примноження капіталу. Знання і розумін- ня логіки й технології процесу використання капіталу з метою його нарощування дає змогу підприємствам-інвесторам ефективно вести виробничу та фінансову діяльність, раціонально використовувати ма- теріальні, фінансові та трудові ресурси. Інвестування як предмет вивчення є комплексом теоретичних під- ходів, методичних і практичних прийомів управління капіталом з ме- тою забезпечення його постійного зростання з урахуванням зміни зовнішніх та внутрішніх для інвестора умов. Для оптимального управління інвестуванням необхідно опрацюва- ти широкий спектр знань щодо визначення цілей та завдань інвесту- вання, впливу макроекономічного середовища, розробки інвестицій- ної стратегії, формування та управління портфелем (програмою) про- ектів, технології розробки та обґрунтування інвестиційного проекту, визначення ефективності та доцільності інвестування, прийняття рішен- ня стосовно інвестування, методів поточного управління проектом. Завданням курсу є компактне подання інформації щодо планування використання капіталу, організації інвестиційного процесу, розроб- ки та аналізу проектів, проведення кількісних розрахунків для об- ґрунтування рішень інвестора. Опанування цього матеріалу допомо- же студентам набути знань і навичок для роботи у сфері інвестуван- ня, зокрема навчитися планувати, обґрунтовувати, організовувати та безпосередньо реалізовувати інвестиційний процес у виробничій чи фі- нансовій сфері, ефективно керувати ним з метою нарощування інвес- тованого капіталу. Курс “Інвестування” в багатьох аспектах тісно пов’язаний із на- вчальними дисциплінами з фінансового менеджменту, аналізу інвес- тиційних проектів і ринку цінних паперів. Навчальні матеріали саме з інвестування у пропонованому курсі лекцій відбиралися таким чи- ном, щоб уникнути дублювання і не заглиблюватися в ті питання, які мають розглядатися в суміжних дисциплінах. Це стосується перед- усім тематики питань з фінансового інвестування та управління інвес- туванням. Головною перевагою курсу лекцій є його компактність, увага до практичних питань і методів кількісних розрахунків, максимальна відповідність чинній в МАУП програмі вивчення дисципліни. При його підготовці використано загальноприйняті в інвестиційній сфері теоретичні підходи та методики кількісних розрахунків. Список ви- користаних джерел наведено в кінці книжки. Методичні питання про- ілюстровано відповідними прикладами розрахунків. 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ІНВЕСТУВАННЯ У широкому аспекті під інвестуванням розуміють процес “витра- чання коштів сьогодні з метою отримання ще більшої суми завтра”. Інвестування є формою фінансово-економічної діяльності, що має за мету нарощування, примноження капіталу. Це процес зростання вартості активів, якими володіє юридична або фізична особа. Метою інвестування є збільшення капіталу: за рахунок поточних прибутків на вкладений капітал або за рахунок зростання ринкової вартості самого капіталу внаслідок змін ринкової кон’юнктури. Такі цілі, як “розвиток підприємства”, “удосконалення виробниц- тва”, “розвиток науково-технологічного потенціалу”, “виробництво державно важливої продукції”, “збереження наукомістких техноло- гій”, “вирішення соціальних питань”, “створення нових робочих місць”, “розвиток економічного потенціалу”, не стоять на першому місці в інвестора. Якщо досягається зростання капіталу, то вирішуються й ці завдання. Але стратегічною метою інвестора залишається примножен- ня активів, капіталу. Досягається це через реалізацію нових техноло- гій, створення нових робочих місць, через виробництво конкуренто- спроможної продукції, через розвиток підприємств тощо. Отже, цілі не суперечать одна одній за умови, що було досягнуто зростання капіта- лу, а не його проїдання, неефективне використання заради цих самих цілей. Орієнтацію інвестора на приріст свого капіталу можна вважати першим методологічним принципом інвестування. Саме такий підхід забезпечує логіку всіх інших дій інвестора щодо організації інвесту- вання. Інвестиційний проект може бути орієнтований на соціальний ефект і також має ґрунтуватися на кількісних розрахунках приросту вар- тості тих соціальних благ, на які він спрямований. У результаті його реалізації мають зрости відповідні соціальні активи, які належать суспільству або його регіональній, місцевій частині: краща транспор- тна інфраструктура, чистіше екологічне середовище, більші можли- вості для навчання, освіти, кращі умови життя, краще здоров’я насе- лення, більша тривалість життя і т. ін. Ці параметри треба обрахову- вати для оцінки результативності проекту інвестування коштів. Перевага віддається тому проекту, який дає більший соціальний ре- зультат на одиницю витрачених коштів. Інвестиційне середовище є сукупністю об’єктів інвестування та умов для здійснення операцій, пов’язаних з їх купівлею та продажем. Інвестиційний процес складається з послідовності дій інвестора щодо прийняття рішень стосовно операцій з об’єктами інвестування та їх реалізації: вибір об’єкта, встановлення обсягів і строків інвесту- вання, придбання об’єкта, отримання прибутків, зростання вартості активів інвестора. Об’єкти інвестування позначаються також терміном “інструменти інвестування”. Вони можуть бути реальними (матеріальними) та фі- нансовими активами: нерухомість, основні фонди, товарно-матері- альні запаси, пайові та боргові цінні папери, кошти. Інвестиційний процес з боку інвестора є послідовністю кількох ти- пових процедур, етапів, які він здійснює для найефективнішого розмі- щення свого капіталу: · формування інвестиційних намірів (або політики) щодо вико- ристання капіталу для його зростання; · аналіз можливих варіантів інвестування та вибір об’єктів для інвестування; · формування інвестиційної програми, або інвестиційного порт- феля; · управління портфелем за рахунок своєчасних змін його струк- тури (об’єктів інвестування); · моніторинг ефективності інвестиційного портфеля. Залежно від ситуації на інвестиційному ринку і на кожному об’єкті (інструменті) інвестування ці дії інвестора постійно повторю- ються з метою підтримки найвищого з можливих рівня ефективності інвестування. Оцінка ефективності інвестування має бути комплекс- ною, за багатьма критеріями, з урахуванням параметрів дохідності, часу, ресурсів і ризику. З визначення інвестування, яке наведено на початку розділу, по- ходить зміст методологічного принципу формування мети інвесту- вання: воно здійснюється для зростання капіталу. Як саме цього буде досягнуто в межах законодавчого поля країни — то вже є специфі- кою інвестиційного проекту. Критерієм визначення ефективності інвестування є дохідність. Кількісне визначення дохідності будується на співвідношенні активів (коштів) інвестора на початок і на кінець періоду. Темп приросту ак- тивів дає рівень дохідності їх використання. Якщо дохідність інвесту- вання склала за два роки 30 %, то це означає, що активи інвестора (кошти в ліквідній формі оцінки) зросли за цей самий період на 30 %. Він володів активами в різних формах (нерухомість, основні фонди, матеріальні запаси, цінні папери, інші чиїсь боргові зобов’язання то- що) на суму, скажімо, 300 тис. грн, а тепер володіє ресурсами на суму 300 · 1, 3 = 390 тис. грн. У наведеному прикладі основним результатом роботи інвестора стало отримання приросту в 90 тис. грн. Орієнтація на зростання ка- піталу є типовим методичним прийомом в інвестуванні. Наприклад, вартість об’єкта для інвестування визначається як приведена вартість прибутку від володіння цим об’єктом. Такий самий прийом (через ка- піталізацію майбутнього прибутку) застосовується для визначення поточної вартості придбання цінних паперів. Отже, інвестування є процесом такого використання коштів, при якому їх вартість за певний період часу зростає. І цей процес за орга- нізаційною формою тісно переплетений з конкретними формами фінан- сово-господарської діяльності, що використовуються економічними суб’єктами. Якщо у підприємства є прибуток, то обов’язково на яко- мусь етапі вирішується питання щодо його розподілу, і це є елемен- том управління інвестиціями. Формами коштів для інвестицій можуть бути будь-які активи, що використовуються в підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку. Учасниками інвестиційного процесу є всі юридичні й фізичні осо- би, об’єднані матеріальними і фінансовими відносинами з інвестором стосовно його проекту нарощування капіталу. Взаємовідносини інвестора та учасників проекту регулюються від- повідними договорами між ними. Учасники інвестиційної діяльності можуть бути постачальниками обладнання, сировини та матеріалів, споживачами продукції проекту, позичальниками, посередниками, консультантами, проектною організацією, експертами і тощо. Операції з об’єктами інвестування здійснюються на інвестиційному ринку, який у свою чергу поділяється на кілька сегментів залежно від специфіки об’єктів (інструментів), що на них купуються та продаються. 1. Ринок реальних (матеріальних) інвестиційних об’єктів (ринок нерухомості, ринок обладнання, ринок ремонтно-будівельних робіт, ринки сировини та матеріалів). 2. Фінансовий ринок (грошовий ринок, кредитний ринок, ринок цінних паперів). У загальному вигляді інвестиційний ринок є механізмом узгод- ження інтересів учасників ринку щодо володіння об’єктами інвесту- вання, місцем здійснення операцій їх купівлі та продажу. На інвестиційному ринку функціонують категорії попиту, пропо- зиції, ціни, кон’юнктури ринку, ділової активності. Саме тут інвесто- ри шукають недооцінені ринком інструменти, які дають змогу за рахунок їх придбання підвищити через деякий час (а іноді миттєво) вартість капіталу через зростання вартості активів, у які інвестор трансформував свій капітал за допомогою інвестиційного ринку. До елементів інфраструктури інвестиційного ринку, яка сприяє ку- півлі-продажу об’єктів інвестування, слід зарахувати: · кредитні та страхові інститути; · мережу аудиторських фірм; · організації інформаційно-аналітичного обслуговування, у то- му числі спеціалізовану пресу, рейтингові агентства; · установи професійної підготовки фахівців для інвестиційної роботи; · установи наукового обслуговування (наукові дослідження для обслуговування потреб інвесторів); · нормативно-законодавче забезпечення інвестування; · інформаційно-комп’ютерні системи обслуговування ринку (за- безпечення умов доступності та прозорості інформації щодо здійснених операцій купівлі-продажу). Функціонування інвестиційного ринку забезпечують професійні посередники, які надають послуги учасникам ринку щодо спрощення операцій на ринку. Це комплекс підприємств і установ, які сприяють інвесторам (надають їм послуги) та встановлюють “правила функці- онування ринку” (органи державного управління, що регулюють ді- яльність суб’єктів інвестиційної діяльності на ринку). Здійсненню реального інвестування сприяють послуги проектних організацій та установ, підприємств будівельної індустрії, промисло- вості будівельних матеріалів, машинобудування, оптових постачаль- ників матеріальних ресурсів, фінансово-кредитних установ. Спеціалізованими учасниками фінансового ринку (за умови, що вони зареєстровані й допущені до відповідної форми діяльності дер- жавними органами, мають потрібний власний капітал) виступають: · фінансові брокери (посередники); · інвестиційні консультанти; · інвестиційні компанії. Інвестиційний консультант, як юридична особа, надає послуги ін- весторам щодо оцінки та прогнозування ситуації на ринку, аналізу та добору об’єктів для інвестування, підготовки та проведення емісії цін- них паперів, інформаційного та правового обслуговування, оцінки цінних паперів та їх портфеля, організації та оформлення операцій купівлі-продажу на інвестиційному ринку. Фінансовий брокер виконує посередницькі функції під час здій- снення операцій купівлі-продажу фінансових інструментів за рахунок і за дорученням клієнта (комісійна діяльність). Інвестиційна компанія здійснює функції посередництва (дилера) у процесі організації інвестування коштів клієнта в цінні папери (за ра- хунок власних коштів), вкладання власних коштів у цінні папери, ор- ганізації й гарантування емісії цінних паперів для клієнта, управлін- ня активами фондів взаємного інвестування. Згідно з українським законодавством повноправними учасниками фондового ринку є банки, які мають право виступати як професійні учасники, інвестиційні консультанти, фінансові брокери. Окрему групу учасників інвестиційного ринку становлять інститу- ціональні інвестори, тобто такі юридичні особи, діяльність яких без- посередньо пов’язана з накопиченням вільних коштів і їх інвестицій- ним використанням: · страхові фірми; · пенсійні фонди; · інвестиційні фонди; · довірчі товариства. Державні функції регулювання фінансового ринку виконують: · Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку. · Національний банк України. · Міністерство фінансів України. · Фонд державного майна. · Антимонопольний комітет. Процес управління інвестиційною діяльністю (планування, орга- нізація, прийняття рішень, забезпечення ресурсами, їх раціональне використання, доведення проекту до запроектованих кінцевих резуль- татів) забезпечується інвестиційним менеджментом. Держава сприяє інвестиційній діяльності, створюючи інвестицій- но сприятливий клімат в економіці. А тому економічне середовище має бути для інвестора стабільним, легко прогнозованим на перспек- тиву, прозорим (зрозумілим), ліберальним щодо оподаткування, ре- сурсозабезпеченим. З цією метою державне регулювання забезпечує в економіці сприятливу: · податкову систему; · конкурентність ринків, вільних для доступу інвесторів; · макроекономічну стабільність; · гнучку грошову політику; · інфраструктуру інвестиційного ринку. Ринкові механізми збалансування попиту й пропозиції сприяють постійному врівноваженню на інвестиційному ринку. Як наслідок, не буває прибуткових проектів з невеликим ризиком. Якщо з’являється такий об’єкт для інвестицій, попит на нього з боку капіталів зростає, збільшується ціна і зменшується дохідність. Ситуація на ринку дося- гає рівноваги. Можна вважати, що чим більша очікувана дохідність інвестування, тим вищим є ризик інвестування. Інше можливе лише короткочасно, поки інформація щодо перспективності об’єкта не стає доступною більшості учасників ринку. Моделюючи (аналізуючи й прогнозуючи) дії інвесторів, виходи- тимемо з того, що інвестор: · воліє до більш високої дохідності; · хоче зменшити ризик; · працює на конкурентному ринку; · має доступ до інформації. Про останній пункт можна говорити тільки умовно, тому що інди- відуальна, доступна лише обмеженому колу інвесторів інформація (кон- фіденційна) завжди буде і створюватиме нерівність в умовах інвесту- вання для різних інвесторів залежно від їхнього доступу до неї. Загальну схему взаємозв’язку методологічних засад інвестування зображено на рис. 1.1. Крім згаданого вище принципу орієнтації на зростання капіталу, важливими для організації інвестиційного про- цесу слід вважати також такі моменти: · урахування альтернатив; · синтез довгострокових та оперативних планів інвестування; · детальне планування процесу інвестування; · інформаційний моніторинг; · своєчасне прийняття коригуючих рішень. Критерії прийняття рішення Приріст капіталу Ризик Альтернативи Умови для інвестування — середовище Принципи реалізації інвестиційних планів Максимізація Мінімізація ризику прибутку Відповідність Врахування вартості стратегії капіталу Диверсифікація Управління проектами, програмою, портфелем Детальне Постійний Своєчасне планування моніторинг прийняття рішень Якісний менеджмент Рис. 1.1. Базові засади методології інвестування Контрольні питання 1. У чому полягає основна мета інвестування? 2. Які завдання вирішуються в ході інвестування? 3. Головні учасники інвестиційного процесу. 4. Етапи інвестиційного процесу. 5. Фінансовий ефект інвестування. 6. Інвестиційний ринок. 7. Попит і пропозиція на інвестиційному ринку. 8. Суб’єкти та об’єкти інвестування. 9. Інфраструктура інвестиційного ринку. 10. Інвестиційне середовище. 11. Учасники інвестиційного процесу. 12. Дохідність інвестування. 13. Функції управління інвестиційним процесом. 14. Співвідношення інвестиційного і фінансового ринку. 15. Як ви розумієте термін “успішне інвестування” та “успішний інвестор”. 16. Можливі форми інвестицій. 17. У чому полягає сутність соціального ефекту від інвестування? 18. Чи можна вважати отримання соціального ефекту метою ін- вестування? 19. Співвідношення фінансового і соціального ефекту від інвесту- вання. 20. Зміст критеріїв дохідності та ризику в інвестуванні. 21. Об’єктивні та суб’єктивні фактори в інвестуванні. 22. Схарактеризуйте умови, що впливають на рішення інвесто- рів. 23. Яка державна політика максимально сприяє інвестиційним процесам? 24. Які параметри, крім характеристики інвестиційного проекту, впливають на рішення інвестора? 25. Навіщо інвестор ризикує? 26. Як працює інвестиційний підрозділ підприємства? 27. Поясність ваше розуміння терміна “альтернатива інвестуванню”. 28. Чи має капітал вартість? Як її оцінити? 29. Від чого залежить попит на капітал? Хто його формує? 30. Що слід зарахувати до “методології інвестування”? Література [1, 2, 3, 7, 11, 13]. 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙ Інвестування залежно від обставин, організаційних умов, джерел коштів, форми інвестицій, характеру задіяних активів, учасників про- цесу має особливості, які є основою різних типів класифікації інвес- тиційного процесу. Передусім слід виокремити інвестування реальне й фінансове. Це дві досить різні сфери інвестиційного процесу, які мають не лише різні об’єкти інвестування (саме за цією ознакою й визначається ре- альне або фінансове інвестування), а й суттєві відмінності в самій тех- нології процесу інвестування. 1. Реальні інвестиції охоплюють діяльність, пов’язану зі створен- ням нових матеріальних об’єктів, що матимуть прибуток за ра- хунок виробництва й продажу товарів і послуг. Різновидами реального інвестування є “капітальні вкладення”, “виробничі інвестиції”. 2. Фінансові інвестиції є вкладанням коштів у фінансові операції та цінні папери. Наприклад, валютні операції (отримання при- бутку за рахунок різниці курсів валют), операції з векселями, купівля та продаж акцій, облігацій, сертифікатів, доходи від володіння пакетами цінних паперів тощо. Реальне і фінансове інвестування, не зважаючи на різні інструменти та форми активів, взаємопов’язані, обслуговують однакові фінансові потоки в економіці країни. Наприклад, інвестор реалізує проект ство- рення виробничого підприємства. Це процес реального інвестування, в результаті якого капітал інвестора буде трансформовано в матеріальні активи: будови, обладнання, матеріальні запаси тощо. Якщо організа- ційною формою підприємства обрано акціонерне товариство, буде про- ведено емісію акцій і відбувається їх продаж на фондовому ринку. По- купці акцій здійснять фінансові інвестиції в цінні папери. Акціонування буде одним із способів фінансування виробничого (реального) проекту. Звичайно, з метою швидкої консолідації капіталу для реалізації проекту буде задіяно інфраструктуру фондового ринку, в тому числі фінансових посередників. В результаті створення виробничого підприємства (реаль- не інвестування) відбудеться за рахунок форм фінансового інвестування. Отже, різновиди інвестування тісно пов’язані між собою, мають крім відмінностей багато спільного, створюють розмаїття форм інвес- тування і водночас є різними проявами інвестиційного процесу вико- ристання капіталу з метою його нарощування. Інвестиції, спрямовані на відтворення основних фондів і на при- ріст матеріально-технічних запасів з метою організації виробництва й продажу товарів і послуг, є капітальними вкладеннями. Це складо- ва реального інвестування. З урахуванням інших ознак інвестування можна виокремити ін- вестиції: а) залежно від строку життя проекту: · короткострокові (до одного року); · середньострокові (2–3 роки); · довгострокові (понад 3 років); б) залежно від форми власності на інвестиційні ресурси: · державні; · приватні; · іноземні; · змішані; в) інвестиції можуть бути прямими, тобто спрямованими на об’єкт інвестування (інвестор безпосередньо здійснює управління своїм ка- піталом і проектом інвестування, укладає договори щодо викорис- тання свого капіталу від свого імені), а можуть здійснюватися через посередників, які в той чи інший спосіб діють від імені інвестора з ме- тою реалізації його інвестиційних намірів: накопичують фінансові ресурси для вкладання, оперативно керують проектом, ведуть фінан- совий портфель за дорученням інвестора, за договірними, довірчими відносинами з ним. Так відбувається спільне інвестування взаємних інвестиційних фондів від імені дрібних інвесторів; г) інвестиції поділяються за місцем реалізації на внутрішні (реалі- зуються на території країни) чи зовнішні (реалізуються за її межами). Реальне інвестування, що здійснюється в матеріальні активи, мо- же поділятися залежно від ознак і форми активів як об’єкта інвесту- вання. Відповідно до форми діючих основних фондів виокремлюється інвестування в нове будівництво, розширення виробництва, модерні- зацію основних фондів, технічне переоснащення, у повну реконструк- цію. Розподіл капітальних вкладень за наведеними напрямами визна- чає відтворювальну структуру основних фондів: · нове будівництво — це процес інвестування в організацію но- вого виробництва (введення основних фондів). Воно створю- ється на новому місці і не має зв’язку з діючими підприємствами; · розширення виробництва — інвестування з метою розширення виробничого апарату, введення в дію нових основних фондів, подібних до тих, що вже діють на підприємстві. Таким інвес- туванням реалізується екстенсивний розвиток, повторюється технічний рівень виробництва без заміни діючого обладнання; · реконструкція — комплексна заміна виробничого апарату більш продуктивним та економічним, із заміною діючого обладнання. Масштаб заміни потребує розробки нового технічного проек- ту для проведення реконструкції; · технічне переоснащення, модернізація — удосконалення окре- мих елементів технологічного та технічного обладнання замі- ною більш сучасним продуктивним або вдосконалення вже ді- ючого обладнання заміною окремих його вузлів. Інвестування з боку виробничого підприємства може розрізняти- ся за ознакою кінцевої мети: · інвестиції в удосконалення продукції з метою збереження по- зицій на ринку; · інвестиції в оновлення основних фондів з метою вдосконален- ня технології; · інвестиції в удосконалення технології з метою зменшення вит- рат на виробництво; · вимушені інвестиції, які не підвищують конкурентоспромож- ності підприємства (для зменшення впливу на навколишнє середовище, для вимушеного перенесення виробництва в інше місце, для підвищення безпеки праці); · ризиковані інвестиції в організацію нового виробництва із ви- ходом на нові ринки. Щодо підприємства як організаційно-юридичної форми реалізації інвестування, проект може реалізовуватися на базі вже діючого під- приємства (чи виробництва) і може бути підприємствоформуючий (впроваджується на “рівному місці”, тобто передбачає створення відповідного підприємства). За масштабністю інвестування проект може мати ознаки стратегіч- них або тактичних інвестицій. Стратегічне (що до інвестора) інвесту- вання пов’язане із великими (що до загального обсягу активів інвесто- ра) обсягами інвестованого капіталу, із значною зміною форми акти- вів інвестора чи сфери діяльності, форми його власності. За формою тих реальних активів, у які вкладаються кошти інвес- тора, інвестування може здійснюватися в основні чи в оборотні фон- ди, у нематеріальні активи. Технологічна структура інвестиційного процесу базується на роз- поділі інвестиційних витрат: проектні роботи; навчання персоналу; будівельні роботи; ремонтно-будівельні роботи; вартість машин та обладнання; монтажні роботи. Обґрунтування та планування інвестиційного процесу здійснюєть- ся за допомогою інвестиційного проекту. Цей термін також вживаєть- ся для позначення практичних дій інвестора щодо нарощування капі- талу. Слід виокремити кілька ознак інвестування залежно від його змістовної характеристики. Належна опрацьованість проекту знач- ною мірою впливає на якість (тобто ефективність) інвестування. На- ведемо кілька аспектів інвестування, які можна вважати важливими при визначенні доцільності його реалізації. Водночас ці аспекти мож- на вважати також змістовними ознаками інвестування, що відобра- жують окремі якості цього процесу: · узгодженість інвестування із зовнішніми умовами (стан еконо- міки країни, окремих регіонів і фінансового ринку, альтерна- тивні проекти, галузеві особливості проекту, сумісність про- дукції проекту зі станом ринку, місцеві умови і співробітниц- тво з органами влади, наявність потрібних місцевих ресурсів і т. ін.). Відповідно, за цією ознакою проекти можуть відріз- нятися рівнем узгодженості із зовнішніми умовами для інвес- тування: добре узгоджене, умовно узгоджене, недостатньо уз- годжене, ризиковане інвестування через зовнішні несприятливі умови; · внутрішня збалансованість процесу інвестування за комплек- сом взаємопов’язаних аспектів (маркетингові, організаційні, фінансові, виробничі, соціальні, часові параметри інвестицій- ного процесу). Інвестування за цією ознакою може бути сис- темнозбалансованим (повністю) планом інвестування, умов- нозбалансованим (середній рівень), недостатньозбалансованим (відносно ризикованим за внутрішніми чинниками); · достатність рівня дохідності та прийнятність рівня ризикова- ності інвестування (високодохідні, середньодохідні, низько- дохідні, високоризиковані, середньоризиковані, низькоризи- ковані проекти); · збалансованість і синхронізованість фінансових потоків за їх обсягами і часом. За цими параметрами інвестування може бути фінансово збалансоване, фінансово напружене, фінансово ризиковане (за збалансованістю щодо фінансових потоків), частково напруженим, безперервно напруженим, спланованим із резервами часу (за рівнем передбачених резервів часу при ін- вестуванні ); · наявні можливості для управління проектом, тобто спромож- ність інвестора і його менеджерів впливати на поточний стан проекту, вносити зміни в процес інвестування, поліпшувати ре- зультати використання кожного окремого ресурсу і кінцеві показники інвестування, можливості нейтралізації чинників ризику, зокрема можливість відносно беззбиткового виходу з проекту. За цими ознаками слід виокремити добре керовані проекти, умовно керовані проекти (із очікуваним недостатнім рівнем впливу менеджменту на потенційно можливі кризові по- дії у ході реалізації інвестування), повністю ліквідні проекти (із потенційною можливістю для інвестора припинити інвестуван- ня із повним поверненням вкладених у проект коштів). Визна- чення проекту інвестування за ознакою керованості слід вико- нувати також із урахуванням оцінки запланованої системи управління інвестуванням і ділових якостей менеджерів, які ма- ють реалізовувати проект. Для дослідження процесів фінансового інвестування важливо виз- начити термін “портфельне інвестування”. Під цим терміном розумі- тимемо вкладання коштів у комплекс цінних різного виду паперів з метою отримання поточного доходу від володіння ними (або пере- продажу), але без наміру управляти емітентами цих цінних паперів. Портфельний інвестор завжди має набір (портфель) пакетів цінних паперів, обсяги яких, як правило, недостатні для того, щоб безпосе- редньо впливати на емітентів цінних паперів. На відміну від портфельного пряме стратегічне фінансове інвесту- вання передбачає операції з цінними паперами з метою отримання можливості безпосередньо впливати на діяльність емітента придба- них цінних паперів, управляти ним. Контрольні питання 1. Поясніть термін “реальне інвестування”. 2. Стратегічне інвестування і стратегічний інвестор. 3. Чи можна вважати підприємницьку діяльність інвестицій- ною? 4. Фінансове інвестування. 5. Види фінансового інвестування за відповідними інструментами. 6. Портфельне інвестування. 7. Інноваційне інвестування. 8. Взаємозв’язок реального і фінансового інвестування. 9. Дайте характеристику розподілу інвестування на довгостро- кове й короткострокове. Які стимули на це впливають? 10. Якими є завдання інвестора при здійсненні інвестування? 11. Внутрішні та зовнішні інвестиції. 12. Роль іноземних інвестицій щодо розвитку національної еко- номіки. 13. Технологічна структура інвестицій в основний капітал. 14. Відтворювальна структура інвестицій в основний капітал. 15. Фактори, які враховуються інвестором при виборі строку для інвестування. 16. Шляхи залучення іноземних інвестицій. 17. Чи потрібні іноземному інвестору податкові пільги? 18. Яку політику має проводити держава для залучення інозем- них інвестицій у виробничу сферу національної економіки? 19. Чи справді інвестор віддає перевагу короткостроковим інвес- тиціям над довгостроковими? Чому? 20. У чому відмінність між прямим інвестуванням і через посеред- ників? 21. Роль інвестиційних посередників. 22. Як пов’язані інвестування і базове підприємство? 23. У чому полягає узгодженість інвестиційного проекту і зовніш- нього середовища? 24. Як розрізняються проекти інвестування за рівнем дохідності, ризику? 25. Чи розрізняються проекти інвестування за рівнем організації внутрішнього менеджменту? 26. У чому відмінність між державним і приватним інвестуван- ням? 27. Чи є державне інвестування ефективнішим за приватне? Чому? 28. Чи можна за типом або формою інвестування прогнозувати рівень його ефективності? 29. Чи є іноземні інвестиції ефективніші за внутрішні? 30. Стратегічний інвестор для підприємства. Хто це? У чому його позитивна роль в економіці? Література [3, 4, 10, 12, 14]. 3. ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ Інвестиційна діяльність — це процес організації інвестування в ре- ально існуючих у країні умовах господарювання. Термін “інвестуван- ня” має більш теоретичне значення, визначаючи модель поведінки інвестора щодо нарощування свого капіталу. Інвестиційна діяльність представляє інвестиційний процес в реаль- них умовах, з акцентом на організаційні засади його реалізації та уп- равління цим процесом. Як правило, інвестиційна діяльність розгля- дається стосовно конкретного інвестиційного проекту та підприєм- ства (юридичної особи), що здійснює інвестиційний процес (рис. 3.1). Під “інвестиціями” відповідно до Закону України “Про інвести- ційну діяльність” розуміють кошти, які інвестуються. Це “всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої ство- рюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект”: · кошти; · паї, банківські депозити, боргові зобов’язання, інші цінні папери; · нерухомість; · устаткування, транспортні засоби, товарно-матеріальні цінності; · майнові права (щодо матеріальних, нематеріальних і фінансо- вих активів) або права користування; · інформація у будь-якій формі (документованій, електронній); · знання, навички, досвід і вміння людей, їх ноу-хау. Інвестиційна діяльність за ознакою типу інвестора розподіляєть- ся на: · інвестування недержавними юридичними особами; · інвестування фізичними особами; · державне інвестування, яке здійснюється органами влади всіх рівнів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів або позик, займів; · інвестування державними підприємствами та установами за ра- хунок власних і позичених коштів; · іноземне інвестування, яке здійснюється іноземними фізичними та юридичними особами. Суб’єктами інвестиційної діяльності є всі юридичні, фізичні осо- би, державні та недержавні установи, органи влади України та інших країн, які беруть участь у реалізації інвестиційного проекту. Інвестиційна стратегія Інвестор Базове підприємство Інвестиційний проект Інвестиційне Учасники середовище Партнери Державна Постачальники політика Споживачі Інвестиційна діяльність Умови базового підприємства Ситуація на фінансовому Ситуація на ринку ринку продукції базового підпри- ємства Інвестиційний менедж- Управління ризиками мент інвестування Організація інвестиційної діяльності Результати інвестиційної діяльності Рис. 3.1. Місце інвестиційної діяльності Головним суб’єктом інвестиційної діяльності є інвестор, який вкла- дає власні, позичені або залучені кошти в об’єкти інвестування, прий- має рішення щодо форм і способів їх використання, несе повну май- нову та фінансову відповідальність за результати використання інве- стованих коштів. Учасниками інвестиційної діяльності є фізичні та юридичні особи України та інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій на основі відповідних договірних умов з інвестором і між собою. Вони можуть бути постачальниками обладнання, сировини й матеріалів, споживачами продукції проекту, позичальниками, посередниками тощо. Об’єктом інвестиційної діяльності можуть бути фінансові, матері- альні та нематеріальні активи, у які трансформується інвестований капітал і які забезпечують зростання його вартості. Окрема форма інвестування — інноваційна діяльність, яка перед- бачає проведення і впровадження науково-технічних розробок в ході реалізації інвестиційного проекту або використання в проекті досяг- нутих результатів наукових і проектно-конструкторських досліджень, тобто: · наукові дослідження; · проектно-конструкторські розробки; · випуск принципово нових видів техніки і технології; · випуск принципово нових видів продукції; · використання нових технологій. Інвестиційний ринок має свою інфраструктуру, яка забезпечує послуги учасникам ринку, продавцям і покупцям інвестиційних ін- струментів. Інвестиційний комплекс — це сукупність підприємств, організацій, установ, які своєю діяльністю забезпечують інтереси учасників інвестиційної діяльності. До інвестиційного комплексу входять: · регулювальні органи державного управління; · проектні установи (інститути, дослідницькі центри, проектні, конструкторські бюро); · банківська система; · фінансові посередники (інвестиційні банки, компанії, фонди); · виробничі галузі інвестиційного спрямування: будіндустрія, ма- шинобудування; · біржі та спеціальні торговельні системи, організації, що забез- печують інфраструктуру фондового ринку. У інвестиційній діяльності можна виокремити три достатньо різні за характером періоди. 1. Підготовка до інвестування (розробка стратегії, оцінка ринків, вибір проектів, проектні роботи, організація фінансування, стадії по- годження, планування та матеріально-технічне забезпечення початку робіт). 2. Реалізація інвестиційного проекту (трансформація капіталу в активи проекту, оформлення прав власності інвестора, підготовка об’єкта до експлуатації, набір і підготовка персоналу, організація уп- равління проектом). 3. Експлуатація активів проекту, отримання поточного прибутку, забезпечення окупності інвестицій, подальша робота об’єкта. Період часу, за який загальний накопичений поточний прибуток починає перевищувати обсяг інвестицій, є періодом окупності проекту. У разі фінансового інвестування наведені вище етапи мають ін- ший зміст, але ту саму логіку дій інвестора. 1. Підготовка до інвестування (розробка стратегії, аналіз фінан- сового ринку, вибір інструментів для інвестування). 2. Безпосереднє інвестування — формування інвестиційного пор- тфеля — управління портфелем (проведення переговорів, підготовка договору на придбання цінних паперів, переоформлення прав влас- ності на цінні папери). 3. Отримання прибутку (отримання поточних прибутків від цін- них паперів, зростання вартості портфеля, продаж цінних паперів, прийняття рішень щодо управління структурою портфеля). При фінансовому інвестуванні про період окупності можна говори- ти тоді, коли інвестор отримує регулярні поточні доходи від цінних па- перів. Якщо інвестор отримує дохід перепродажем цінних паперів, окупність відбувається одночасно з отриманням чистого приросту ка- піталу на різниці цін придбання і продажу цінних паперів. Процес управління інвестиційною діяльністю (планування, орга- нізація, прийняття рішень, забезпечення ресурсами, їх раціональне використання, доведення проекту до кінцевих результатів) визнача- ється терміном інвестиційного менеджменту. У макроекономічному аспекті інвестиційна діяльність є процесом закладання майбутнього економіки країни. Чим більші обсяги інвес- тицій у поточному році, тим більший може бути обсяг валового внут- рішнього продукту країни в майбутньому періоді. Державне регулювання умов інвестиційної діяльності є комплек- сом сфер впливу на поведінку інвесторів за рахунок: · податкової системи; · амортизаційної політики, у тому числі методів прискорення амор- тизації основних фондів; · державних норм (наприклад, екологічних) і стандартів; · антимонопольного законодавства; · визначення умов користування землею, водою та іншими при- родними ресурсами; · забезпечення макроекономічної стабільності; · стабільності та розвитку фінансово-кредитної системи, сприят- ливих умов для користування позиковими коштами; · розвитку інфраструктури фондового ринку. Макроекономічні умови для інвестиційної діяльності створюють- ся відповідною державною політикою, яку реалізують органи цент- ральної виконавчої влади та Національний банк. Для України це пе- редусім Міністерство економіки, Міністерство фінансів, Мінпраці, галузеві міністерства та комітети, Державна податкова адміністра- ція, Антимонопольний комітет. Держава може брати участь в інвес- тиційному процесі як безпосередньо, вкладаючи свої бюджетні кош- ти (централізовані бюджетні інвестиції), розвиваючи підприємства державного сектора економіки, так і опосередковано: 1) впливаючи на інвестиційне середовище (створюючи макроеко- номічний інвестиційний клімат, розвиваючи грошово-кредит- ну сферу, стимулюючи бюджетними витратами сукупний по- пит, розвиваючи і регулюючи банківську діяльність, діяльність інвестиційних посередників, фінансуючи і стимулюючи акаде- мічну науку, діяльність дослідницьких науково-технічних і про- ектних організацій) (рис. 3.2.); 2) регламентуючи умови фінансової та господарської діяльності підприємств (податки, норми амортизації, охорона праці, еко- логічні нормативи, стандартизація продукції). Серед першої групи чинників впливу особливе значення мають бюджетна та грошово-кредитна політика держави. За допомогою податково-бюджетних важелів встановлюють про- порції перерозподілу валового внутрішнього продукту країни через бюджет, а на рівні підприємства пропорції розподілу прибутку під- приємства між підприємством і державою. Державні витрати забез- печують функціонування держави, державного сектора, охорону Обсяг Обсяг інвестицій інвестицій Прибуток Доходи підприємств населення Обсяг Обсяг інвестицій інвестицій Індекс Ставки інфляції (%) податків Обсяг Обсяг інвестицій інвестицій Вартість національної Ставка кредитних грошової одиноці позик (%) Мал. 3.2. Макроекономічні чинники інвестиційної активності громадського порядку та оборону державного кордону, розвиток на- уки й освіти, медицини тощо. Підприємства створюють ВВП, мають повертати зі свого прибутку достатньо ресурсів для подальшого роз- витку і зростання добробуту своїх працівників. Крім того, розумність податково-бюджетної системи — міра розум- ності визначається тезою “держава має жити за рахунок і в межах зібра- них податків” — є першим індикатором фінансової стабільності в країні. Якщо бюджет є бездефіцитним або короткостроково дефіцитним у ме- жах розумного (1–2 % ВВП), то інвестори можуть сподіватися на по- дальшу фінансову стабільність. Якщо ні, то це сигнал економіці щодо майбутньої нестабільності: інфляція, девальвація, збільшення урядових боргів, зростання потреби в коштах для обслуговування боргів, змен- шення соціальних програм, зниження сукупного попиту, тінізація фінан- сових потоків і т. ін. У передбаченні цих негативних процесів інвести- ційна діяльність гальмується і завмирає до кращих часів. Іноді за рахунок зростання урядових боргів держава збільшує витрати бюджету, стимулюючи тим самим сукупний попит і створю- ючи умови для економічного зростання, але це короткостроковий захід. Потрібно виходити з того, що прогнозований в результаті та- кого стимулювання розвиток економіки (передусім це стосується зро- стання ВВП) створює умови для збільшення доходів бюджету. І це зростання буде достатнім для того, щоб потім розрахуватися з дер- жавними боргами, за рахунок яких було простимульовано економіку. Водночас надмірний і довготривалий дефіцит державного бюдже- ту є ознакою майбутньої дестабілізації й гальмування інвестиційної активності в економіці. Інвестиційна діяльність базується на наявних вільних фінансових ресурсах у потенційних інвесторів. Обсяги інвестування будуть біль- шими, якщо у потенційних інвесторів зростають вільні кошти. Цьому може сприяти (або протидіяти) державна грошово-кредитна політика. Це здійснюється через вплив на інвестиційні умови, банківську систе- му та регулювання грошового обігу. Саме банки є першими інституці- ональними інвесторами економіки. Вони за своїми функціональними можливостями забезпечують нарощування коштів в економічній сис- темі (гроші роблять гроші) — а це є завдання інвестиційної діяльності. Національний банк країни має у своєму розпорядженні три типи інструментів грошово-кредитного регулювання: · операції купівлі-продажу урядових цінних паперів; · норми страхового резервування банківських активів; · ставка рефінансування Національного банку. Державні цінні папери випускаються і продаються на первинному ринку для забезпечення бюджетного дефіциту та обслуговування уря- дових боргових зобов’язань. Але на вторинному ринку уряд може їх купувати й продавати також для впливу на кількість вільних коштів у інвесторів. Встановлюючи більш або менш вигідні умови дохіднос- ті за своїми цінними паперами (змінюючи їх цінову пропозицію), дер- жава стимулює їх викуп або продаж юридичним та фізичним особам і в такий спосіб зв’язує, зменшує кількість вільних грошей чи, навпаки, вивільнює додаткові кошти для фінансового ринку та інвестування. Відповідно до встановлених Центральним банком норм страхо- вих резервів комерційні банки частину своїх коштів мають тримати в резервах. Зарезервовані кошти не беруть участі в інвестиційній ді- яльності банку. Змінюючи норму резерву, Центральний банк впливає на інвестиційну активність і спроможність банку. За офіційно встановленою обліковою ставкою Центральний банк кредитує комерційні банки. Чим більшою є ця ставка, тим менше кре- дитних ресурсів придбають у Центрального банку комерційні банки (невигідно). І навпаки. Циклічність залишається поки що основним недоліком ринкової економіки. Періоди економічного зростання переходять у спади ви- робництва та споживання. У цей період зростає рівень безробіття, зни- жується життєвий рівень і ділова активність. Протидія циклічності, за- безпечення рівномірного розвитку є завданням “урядової” політики. У періоди підйому при надмірному інвестиційному “розігріві” еконо- міки, передчуваючи близький економічний спад активності, вдаються до заходів ринкового гальмування інвестиційних намірів підприємств, тобто штучними діями обмежують обіг вільних коштів підприємств: збільшують норми страхових резервів, продають державні цінні па- пери, підвищують облікову ставку НБУ. Ці дії мають назву політики “дорогих грошей”. Навпаки, уряд, воліючи активізувати інвестиційну діяльність, збільшує кількість вільних коштів в економіці: зменшують- ся норми страхових резервів (частина їх вивільняється для інвестицій), викуповуються державні цінні папери у приватних інвесторів, змен- шується ціна (відсотки) кредитних ресурсів Національного банку. Це політика “дешевих грошей”. Створення ефективного середовища для інвестиційної діяльності в країні є способом державної участі у стимулюванні й захисті інте- ресів інвесторів, як комплекс організаційних, технічних і правових заходів, спрямованих на створення умов, що сприяють ефективній діяльності, захисту прав та інтересів інвесторів. Інвестиційна діяльність реалізується у відповідному середовищі, що має багатоаспектну характеристику. Вона має бути врахована при плануванні й прийнятті рішення інвестором як параметр узгодженос- ті із зовнішніми умовами. Важливою частиною зовнішніх умов реалізації інвестицій є про- гноз параметрів макроекономічного стану економіки на глибину (за часом) його реалізації: · очікуваний рівень фінансової стабільності; · стан валютного ринку, достатність міжнародних резервів На- ціонального банку для підтримки стабільності національної валюти ринковими засобами; · стан платіжного балансу країни; · збалансованість державної бюджетної політики, стан і графік виплат за державними борговими зобов’язаннями; · параметри монетарної політики, схеми проведення грошової емісії і їх вплив на економіку; · податкова система (рівні ставок оподатковування, простота й організація бухгалтерського обліку, прогнозованість змін у сис- темі оподатковування); · стан банківської системи, її надійність і здатність до кредиту- вання інвестиційних проектів; · стан фінансового ринку й ціна кредитних ресурсів; · середньоринкова прибутковість та ризикованість фінансових інструментів; · загальна збалансованість пропорцій бюджетної системи, моне- тарної політики, пов’язаної з платіжним балансом країни; · наявність і темпи економічного розвитку в країні; · темпи й рівень споживання, пропорції, що склалися між спожи- ванням і нагромадженням, їх прогнозована динаміка; · прогнози ділової активності на наступний період. Інвестиційна діяльність завжди орієнтована на перспективу. Отже, побудова реалістичних інвестиційних планів неможлива без прогнозу того середовища, у якому розвиватиметься проект. Такий прогноз може будуватися за вищенаведеним переліком основних ха- рактеристик макроекономічного середовища проекту. Кожний із зазначених вище аспектів зовнішніх умов може зміню- вати майбутнє економіки в країні, впливати на інвестиційну діяльність і відповідно її формувати. При розробці чи оцінці проекту важливий прогноз відносної фі- нансової стійкості економіки та її основних характеристик: зміна внутрішніх цін (рівень інфляції) і прогноз зміни валютного курсу на- ціональної грошової одиниці (рівень девальвації). Прогнозоване економічне зростання у країні на період реалізації проекту формує економічний фон, на якому реалізовуватиметься про- ект. Загальна для економіки тенденція зростання дає потенційну впевненість, що проект розвиватиметься в умовах зростання попиту, у тому числі і на продукцію проекту. Деякі помилки проекту можуть бути із запасом компенсовані зростаючим попитом. Прогнозований загальноекономічний спад означає, що для проекту умови погіршу- ються, а це підвищує загальноекономічний ризик проекту. Збалансована державна бюджетна й грошово-кредитна політика створює атмосферу сприятливого зовнішнього середовища для про- екту. І навпаки. До зовнішніх умов інвестиційної діяльності, крім макроекономіч- них, варто також зарахувати галузеві й регіональні умови, існуючу інженерну, транспортну інфраструктуру для реалізації інвестицій, на- явність необхідних трудових і природних ресурсів, екологічних умов тощо. Також важливо мати суміжні підприємства чи виробництва, що можуть бути використані в інвестиційній діяльності як постачальники продукції чи послуг, споживачі, посередники, консультанти і т. ін. У процесі планування інвестиційної діяльності зовнішні умови без- посередньо присутні при: · оцінці рівня ризику і врахуванні його в критерії прибутковості проекту; · урахуванні можливих змін цін при формуванні грошових по- токів за проектом; · виборі відповідної норми приведення грошових потоків за про- ектом; · виборі кількісного рівня критеріїв для оцінки прибутковості за проектом; · урахуванні рівня ціни за використання позик; · урахуванні альтернативних варіантів використання капіталу. Можна вважати, що в цих аспектах інвестиційна діяльність безпо- середньо стикається із зовнішнім середовищем і має відповідний зво- ротний вплив. Вона має бути узгоджена за своїми параметрами із зов- нішнім середовищем. Інвестування здійснюється з урахуванням організаційних, адмініст- ративних, юридичних аспектів реалізації проекту, а також його відпо- відності зовнішньому середовищу (загальнодержавному, галузевому і регіональному рівню економіки й умовам для підприємництва). Інвестиційний процес у практичній площині реалізується і виявля- ється як сукупність фінансових потоків (припливів і відпливів коштів). Усі платежі, доходи та витрати підприємства оформлюються відпо- відними договорами (або контрактами) між юридичними особами. Комплекс договорів, укладених між підприємствами з метою здійснен- ня інвестиційних планів інвестора, складає договірне супроводження інвестування. Якість і детальність розробки договорів між інвестую- чим підприємством і учасниками проекту є важливою складовою інвестиційного процесу. Особливе значення має відображення в дого- ворах прав і обов’язків сторін у випадку нестандартних ситуацій. В ос- нові опрацювання цих аспектів договорів лежить мистецтво якісного договірного супроводження інвестування. У ширшому розумінні юридичне забезпечення інвестиційної діяль- ності передбачає врахування: · існуючої в країні законодавчої та нормативної бази щодо дер- жавного регулювання тієї сфери діяльності, на яку орієнтова- ний проект (у тому числі стосовно навколишнього середови- ща, заробітної плати, охорони праці, цін, зовнішньоекономіч- ної діяльності, обміну валюти), і того, як узгоджений проект з цією базою; · комплексу юридичних документів, що визначають проект (ус- тановчі документи, авторські права, свідоцтва про право влас- ності на майно, інтелектуальну власність, підтвердження фі- нансових внесків у проект його учасників тощо); · укладених чи підготовлених проектів договорів, що визнача- ють економічні та майнові відносини між учасниками проекту, між інвестором й базовим підприємством, страхові договори; · юридичних документів, які визначають права власності інвес- тора й учасників проекту на активи проекту, його майбутні ма- теріальні й фінансові результати. Обсяги інвестицій формуються залежно від приватних інтересів власників вільних або відносно вільних коштів. Приватні капітальні вкладення зростатимуть, якщо інвестори пересвідчаться в достатньо- му рівні їх прибутковості й надійній прогнозованості. Ці два чинники формують так звані сприятливі для інвестиційної діяльності умови. Поки що інвестиційних можливостей економіки недостатньо, хоча поступово змінюється позитивна тенденція до зростання внутрішніх інвестицій, що склалася з другої половини 1999 р. Підприємствами та організаціями-забудовниками різних форм власності за рахунок всіх джерел фінансування у 2000 р. освоєно 19,5 млрд грн капітальних вкла- день та введено в дію основних фондів на 17, 2 млрд грн. У 2001 р. обсяги інвестицій в основний капітал досягли 32, 6 млрд грн (ВВП склав 208 млрд грн), у 2002 р. — 37 млрд грн (ВВП — 221 млрд грн). У найближчі 2–3 роки прогнозують зростання інвестицій за раху- нок всіх джерел фінансування темпами, які випереджатимуть темпи ВВП на 3–5 відсотків. Близько 65 % з них становитимуть власні кош- ти підприємств, 9 % — кошти державного і місцевих бюджетів, до 5 % — позики. Прямі іноземні інвестиції у 2003 р. становили 1186 млн дол. Надалі прогнозують іх зростання приблизно до 1,4–1,5 млрд дол. на рік. З метою розширення банківського кредитування інвестицій у ре- альний сектор економіки НБУ знизив облікову ставку до 7 % річних і зменшив нормативи обов’язкового банківського резерву залежно від виду та строку депозиту (середня норма обов’язкових резервів з 13 % на початок року зменшилася до 10 %). Як наслідок, середня процент- на ставка за кредитами банків знизилася до 19 % у 2003 р. Відставання реакції банківської системи є, як і раніше, значним. Але якщо ці темпи у 5–7 відсоткових пунктів на рік збережуться, то вартість кредитів у 15 %, про яку виробничники давно говорять, може бути реальністю вже у 2004–2005 рр. Важливою для інвестицій є ситуація із кредитами для реального сектора. Обсяг кредитів в економіку в січні-червні 2003 р. зріс на 17, 5 % (з них у національній валюті — на 19,4 %) і на 01. 07. 2003 р. становив 32,7 млрд грн. Середньо- та довгострокове кредитування економіки (саме ці кредити потрібні виробничим підприємствам) зрос- тало швидшими темпами (23, 4 %), ніж короткострокове (15, 9 %). Частка довгострокових кредитів хоч і зросла, але є низькою — 21 %, у 2001 р. вона становила 17 %. Зростає довіра дрібних інвесторів до банків: депозити фізичних осіб у банках в національній валюті за 6 місяців 2002 р. збільшилася на 22,8 % і становили 13,6 млрд грн, причому це збільшення випе- реджало зростання доходів населення. У 2002 р. банківська система України як головне джерело позик для інвесторів налічувала 185 зареєстрованих банків. Серед них два державних, 23 — за участю іноземного капіталу. Статутний капітал банків хоч і зростав на 8–12 % на рік, залишався недостатнім для повноцінного кредитування інвестиційного розвитку економіки; загальні активи банків зростали швидше і становили у 2002 р. 53 млрд грн. Тридцять два банки перебували у стадії ліквідації. Банківська система за обсягами ресурсів, що впливають на еконо- міку, поступається власним ресурсам підприємств. Прибуток прибут- кових підприємств у 2001 р. становив близько 40 млрд грн (збитки збиткових підприємств — 21 млрд грн). Обсяги кредитування реаль- ного сектора економіки не перевищували 14 % ВВП. Ураховуючи важливість грошово-кредитної сфери для стимулю- вання інвестицій, до основних проблем поточного стану, які можна розуміти і як вузли відповідної політики, доцільно зарахувати: · перехід до гнучкої грошової політики. Поки що вплив Націо- нального банку на зростання економіки був, перш за все, зосе- редженим на підтримці фінансової стабільності. Методи сти- мулювання економіки монетарними важелями використовува- лися не повністю; · недостатня розвиненість банківської системи за рівнем як ста- тутного капіталу, так і загальних активів; · внутрішні недоліки банківської системи, високі операційні вит- рати, низький рівень менеджменту, недоліки у формуванні кре- дитного портфеля; · недостатній, хоч і зростаючий рівень довіри фізичних та юри- дичних осіб до банківської системи, що призводить до нагро- мадження завеликої частки готівки в грошовій масі, до виник- нення тіньових грошових потоків, не сприяє розвиткові бан- ківської системи, мобілізації через банки фінансових ресурсів домашніх господарств для інвестиційної діяльності; · низька капіталізація, інвестиційна непривабливість фондового ринку, зокрема, фіскальний характер ринку державних цінних паперів, що унеможливлює його використання як повноцінно- го інструмента грошово-кредитної політики і одного з регуля- торів грошового ринку України; · рівень монетизації економіки має підвищуватися через вико- ристання форм первинної емісії, які стимулюють економіку; · підтримання взаємопов’язаних, урівноважених і сприятливих для розвитку економіки рівня інфляції та змін валютного кур- су; збільшення міжнародних валютних резервів Національного банку до рівня рекомендованого нормативу; · урахування інтересів українських експортерів при формуванні валютної політики, підтримка монетарними важелями пози- \x2032 тивного сальдо платіжного балансу. Саме завдяки позитивно- му сальдо платіжного балансу, досягнутому немонетарними за- ходами, НБУ виявився здатний виконувати активну роль на валютному ринку та вдалося проводити впевнену валютну по- літику; · невирішеність проблеми взаємних боргів між підприємствами, припинення відволікання фінансових ресурсів економіки на зро- стання боргів. Збитки збиткових підприємств досягають поло- вини прибутків прибуткових підприємств і дорівнюють майже 60 % інвестицій в основний капітал. У цілому в грошовій і бюджетній сферах продовжується політика фінансової стабілізації. Водночас у кризовому стані перебуває фінан- сова система багатьох виробничих підприємств, де рівень фінансово- го і маркетингового управління низький, відсутні жорсткі механізми майнової відповідальності за збиткову діяльність і невиконані бор- гові зобов’язання. Зважаючи на наведені вище ознаки сучасного стану економіки Ук- раїни, потрібно виокремити такі прогнозні тенденції, що мають ура- ховуватися при розробці інвестиційних проектів. 1. Позитивні: · посилення процесів фінансової стабілізації (впевнене державне регулювання інфляційних процесів і валютного курсу); · продовження економічного зростання в країні (темпи його ма- ють бути на рівні 5–8 %); · монетарна політика очікується гнучкою (стимулюючою для ін- вестицій), а бюджетна — збалансованою (без дефіциту і над- мірних запозичень з боку Уряду); · кон’юнктура зовнішніх ринків буде сприятливою до експорто- орієнтованих проектів; · посилення ролі дрібних інвесторів (населення) в акумуляції фінан- сових ресурсів для інвестицій через банківську систему; · зростання доходів населення і посилення сукупного попиту в економіці. 2. Негативні: · поки що надто високі (нереальні для виробничих проектів) ціни за використання банківських кредитів; · продовження тенденції ревальвації гривні стримуватиме екс- портоорієнтовані виробництва; · поганий фінансовий стан більшості виробничих підприємств, незадовільне фінансове управління з боку чинних дирекцій; · жорсткіші умови щодо обов’язковості поточних розрахунків за використані ресурси (у тому числі з оплати праці), за боргови- ми зобов’язаннями перед партнерами й бюджетом. Нейтральними чинниками залишаться державна амортизаційна політика і податкова система. Бажано, щоб протягом 2–3 років ви- робнича сфера відчула їх позитивну дію. Як приклад форм прямого впливу держави на інвестиційну діяль- ність можна навести наступний перелік спеціальних нормативно- правових актів: Указ Президента України від 18 серпня 1999 року № 1004 “Про основні напрями інвестиційної політики на 1999– 2001 роки”; Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо збільшення надходжень інвестицій в економіку України” № 108 від 22 лютого 2001; Указ Президента України “Концепція амортизацій- ної політики” № 169 від 7 березня 2001; Указ Президента України “Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні” № 512 від 12 липня 2001; розпорядження Кабінету Міністрів України від 22. 02. 01 №55 “Про заходи щодо поліпшення інвестиційної при- вабливості України”; постанова Кабінету Міністрів України від 02. 04. 2001 № 312 “Про розподіл державних централізованих капі- тальних вкладень і державних капітальних вкладень на реалізацію Чорнобильської будівельної програми та перелік об’єктів, що фінан- суються за їх рахунок у 2001 році”. Інвестиційна діяльність загалом поки що має безліч проблем на рівні підприємств. Ці проблеми заважають більш інтенсивному зрос- танню економіки. Серед них: · нерозвиненість фондового ринку; · низький рівень фінансового управління багатьма приватизова- ними підприємствами, велика кредитна заборгованість; · технічна відсталість виробничих підприємств; · неефективна амортизаційна політика, що обмежує права під- приємств і організацій щодо формування та використання влас- них амортизаційних коштів. Розв’язати ці проблеми вдасться не одразу: потрібні роки, аби сформувати довіру інвесторів до державної політики, і відповідні зва- жені заходи щодо створення належних прогнозованих, прозорих умов для інвестиційної діяльності. У тому числі: · розвиток інфраструктури функціонування фінансового ринку; · підвищення культури корпоративного управління щодо диві- дендної політики; · розвиток форм акумулювання коштів дрібних інвесторів; · забезпечення захисту прав та інтересів інвесторів; · підвищення інноваційної спрямованості інвестиційної діяль- ності; · удосконалення амортизаційної політики; · стимулювання процесу заощаджень вільних коштів населення через зменшення податкового тиску; · упровадження через банківські та небанківські фінансові уста- нови форм стимулювання довгострокового заощадження кош- тів населення; · розширення діяльності консультаційних, юридичних установ на фінансовому ринку; · розвиток інфраструктури ринку та інвестиційної діяльності не- банківських фінансових установ (пенсійних фондів, страхових і довірчих компаній); · підтримання системи страхування інвестиційних ризиків; · уведення обов’язкової системи надання інформації щодо об’єктів інвестування. Контрольні питання 1. У чому полягає відмінність між інвестуванням і інвестицій- ною діяльністю? 2. Що входить до складу інвестиційного комплексу країни? 3. Суб’єкт інвестиційної діяльності. 4. Об’єкт інвестиційної діяльності. 5. Чотири етапи в реалізації інвестиційного проекту. 6. Економічний зміст періоду окупності інвестиційного проекту. 7. Форми коштів, що можуть бути інвестиціями. 8. Учасники інвестування. 9. Що чи хто визначається як “дрібний інвестор”? 10. Інвестиційна компанія може бути брокером або дилером. У чо- му відмінність? 11. Інвестиційний ринок. 12. Як інвестор приймає рішення щодо інвестування? 13. Інституційні інвестори. 14. Інвестиційний фонд. 15. Інвестиційне середовище. 16. Чи має інвестор якісь особливі права? 17. Чи є підприємництво та інвестиційна діяльність одним понят- тям? 18. Як ви оцінюєте сучасні умови в Україні для інвестиційної діяль- ності? 19. Де взяти кошти для інвестиційної діяльності? 20. Кон’юнктура інвестиційного ринку. 21. Чи входить фінансовий ринок до інвестиційного ринку? 22. Що важливіше для інвестора: стабільність в економіці чи пільги? 23. Партнери інвестора: їхнє місце в інвестиційній діяльності. 24. Що є джерелами коштів для інвестиційної діяльності? 25. Чи можуть негрошові активи виступати як інвестиції? 26. Чи можуть інвестуватися тільки кошти? 27. Що означає акумулювання коштів дрібних інвесторів? Хто цим займається? 28. Якщо банк кредитує інвестиційний проект підприємства, хто є інвестором, суб’єктом і об’єктом інвестування? 29. Недержавний пенсійний фонд — це інвестиційна чи соціальна установа? 30. Підготовчий період до інвестування. Що робить інвестор у цей час? 31. Акціонування — це спосіб позичення чи залучення капіталу до проекту? 32. Чи потрібно інвестору реалізовувати реальний проект із дохід- ністю 15 %, якщо банки пропонують депозити під 20 % річних? 33. У чому роль банків в інвестиційній діяльності? 34. Інвестор — це фізична чи юридична особа? 35. Як страховий бізнес пов’язаний з інвестиційною діяльністю? 36. Розширене відтворення основних фондів. 37. 25 млрд грн інвестицій за рік: багато це чи мало для України? 38. 800 млн дол. іноземних інвестицій за рік для України: багато це чи мало? 39. Як працює інвестиційна компанія? 40. Як політика “дорогих грошей” впливає на інвестиційну ді- яльність у країні? 41. Що має робити Уряд для розвитку інвестиційної діяльності у країні? 42. Амортизаційна політика держави. 43. Що в першу чергу турбує інвестора при прийнятті рішення стосовно якогось проекту? 44. Як ви оцінюєте сучасні умови в Україні для інвестиційної ді- яльності? 45. Як Уряд регулює циклічність економічного розвитку ринко- вої економіки? 46. У чому роль банків в інвестиційній діяльності? 47. Як розраховуються “чисті” інвестиції? 48. Які ви знаєте макроекономічні пропорції, що пов’язані з ін- вестиційною діяльністю. 49. Фінансова стабільність у країні. Як її визначити? 50. Як бюджетно-фінансова політика впливає на інвестиційну ді- яльність? 51. Ділова активність у країні. Що це таке? 52. Якщо річний ВВП становить 300 млрд грн, яких річних інвес- тицій в основний капітал буде достатньо для нормального роз- витку економіки? Література [1, 2, 3, 9, 10, 12]. 4. ІНВЕСТИЦІЙНА СТРАТЕГІЯ Інвестиційна стратегія є довгостроковим узагальненим планом управління капіталом. Вона обирається відповідно до стану та про- гнозів щодо макроекономічного середовища, інвестиційного ринку, самого інвестора, сфери його бізнесу та ділових інтересів. Стратегія дає відповіді на головні питання організації інвестицій- ної діяльності: 1. Глибина довгострокового планування інвестиційного процесу. 2. Поточний стан об’єкта, для якого розроблюється стратегія. 3. Джерела та обсяги коштів для інвестування. 4. Стратегічна мета та етапи просування до неї. 5. Проміжні цілі та суміжні завдання. 6. Пріоритетні сфери та об’єкти для інвестування. 7. Прогнозна оцінка зовнішнього середовища для інвестування. 8. Прогнозна оцінка розвитку фінансового ринку. 9. Альтернативні напрями використання коштів. 10. Цільові настанови щодо очікуваної дохідності інвестицій. 11. Фактори ризику та довгострокові заходи їх нейтралізації. 12. Прогнозні сценарії розвитку інвестиційного ринку та розвит- ку інвестора. 13. Бажані результати інвестиційної діяльності (стан активів ін- вестора, мережа підприємств, права власності і т. ін. ) на кі- нець стратегічного періоду. Формування стратегії є дослідженням довгострокових напрямів розвитку інвестора. Виконання цих робіт може бути представлено, наприклад, послідовністю дій, відображених на рис. 4.1. Інвестиційна стратегія — це довгостроковий план, система кон- цептуальних цілей і важелів для їх досягнення. Стратегія — це те, що поєднує тактичні короткострокові дії інвестора в систему, яка забез- печує високий результат не стільки “сьогодні”, скільки в цілому за стратегічний період часу. До цільових установок при формуванні стратегії розвитку можна зарахувати: збереження капіталу (у несприятливих фінансових умовах); приріст вартості капіталу; приріст поточних доходів від капіталу; зміна структури активів інвестора; Оцінка поточних актів інвестора Аналіз Юридичні Власність Вартість бізнесу аспекти Прогноз ресурсів інвестора Вибір Галузь Регіон Бізнес Сфера діяльності Підприємство Аналіз інвестиційного ринку Фінансові Реальні Інноваційні інструменти проекти Нерухомість проекти (виробничі) Вибір цілей Дохідність Ризик Часові критерії Обмеження за ресурсами Джерела інвестиційних ресурсів Власні Залучені Позики Лізингові Структура інвестування — диверсифікація інвестиційної програми Етапи реалізації, послідовність дій, проміжні цілі Активи інвестора на кінець стратегічного періоду Приріст Структура Власність Оцінка активів активів стратегії Рис. 4.1. Розробка інвестиційної стратегії зміна галузевої чи регіональної спрямованості капіталу; диверсифікація активів інвестора; вихід на нові ринки, засвоєння нових видів продукції; оновлення виробничого апарату; швидке зростання активів незважаючи на ризик. малоризикований розвиток. Вибір інвестиційної стратегії є компромісом між багатьма чинни- ками, що впливають на рішення інвестора. Врахувати одночасно всі неможливо. Наведемо перелік найсуттєвіших чинників, які мають для інвестора стратегічне значення: · достатність ресурсів інвестора; · визначеність (гарантованість) результатів. · ефективність — переважання доходів над витратами; · максимізація дохідності і мінімізація ризику; · визначеність із часовими параметрами інвестування; · узгодженість із внутрішньою спроможністю інвестора; · узгодженість із зовнішнім середовищем. Залежно від співвідношення дохідності й ризику виокремлюють агресивну, ризиковану стратегію (орієнтовану на високу дохідність при високому ризику) і консервативну (малоризиковану) стратегію. За параметром часу може бути стратегія швидкого зростання і стра- тегія поступового розвитку. Якщо вдається розробити стратегію, яка цілком відповідає очіку- ванням і критеріям інвестора, її називають збалансованою. Якщо на- явні на ринку об’єкти інвестування не дають змогу оптимізувати стра- тегічні плани інвестора і задовольнити всі його умови та критерії, стратегію вважають незбалансованою. Базовим моментом розробки стратегії є обсяги фінансових ресур- сів для інвестування. Джерелами коштів можуть бути (рис. 4.2): · власні фінансові ліквідні ресурси інвестора (прибуток, аморти- заційні відрахування, доходи від реалізації майна, страхові над- ходження, грошові нагромадження і заощадження фізичних та юридичні осіб); · позикові кошти (з оформленням боргових зобов’язань інвесто- ра щодо повернення коштів: облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити); · залучені кошти (із передачею частини прав щодо керування ак- тивами проекту, але без боргових зобов’язань інвестора); · кошти іноземних інвесторів; · кошти державного бюджету або місцевих бюджетів; · кошти, надані в тимчасове користування на правах оренди у формі матеріальних активів. Використані при інвестуванні фінансові ресурси мають ціну, яку інвестор платить за користування ними. Вартістю власних коштів ін- вестора є сума, що могла б бути отримана (зароблена) інвестором, якби він використовував свій капітал не в даному проекті, а вкладав його в інші фінансові інструменти (безризикові). Це так звана альтер- нативна вартість власного капіталу інвестора. Власні фінансові ресурси підприємства-інвестора можуть склада- тися з нерозподіленого (невикористаного) прибутку, накопиченої час- тини амортизаційного фонду й коштів від мобілізації внутрішніх активів. До останнього належать засоби від продажу зайвого устат- кування, продажу (для зниження запасів) частини зарезервованих ма- теріальних ресурсів, здачі майна в оренду, продажу дебіторської Власні кошти: Власні кошти: амортизація прибуток Оренда та лізинг Кошти Фінансові ресурси державного для інвестування бюджету Кредити (позики) Боргові Акціонерний капітал зобов’язання (залучення) (запозичення) Кошти місцевих бюджетів Рис. 4.2. Джерела для інвестиційного розвитку заборгованості інших підприємств тощо. Додаткова мобілізація внутрішніх ресурсів стає можливою завдяки, наприклад, тому, що у ході реалізації на підприємстві проекту капітальних вкладень може уповільнюватися виробничий процес і вивільняється частина оборот- них коштів. Позикові фінансові ресурси, як правило, складаються з довгостро- кового банківського кредиту, емісії боргових зобов’язань підприєм- ства (облігації й векселі) й позик інших юридичних осіб. Близькі до позикових лізингові форми використання матеріаль- них активів (як правило, це основні фонди). Інвестор дістає право використання матеріальних активів під фінансові зобов’язання по- гасити їх вартість у формі орендної плати за графіком і у встанов- лених сумах. Використання лізингових форм фінансування активів проекту не знижує загальної вартості проекту, але розподіляє її час- тинами в часі. Це робить проект більш реальним за необхідними коштами і більш ліквідним, тому що орендоване майно при визна- чених у договорі оренди умовах може бути повернуто орендодавцю в разі невдачі проекту. В умовах розвинутого ринку лізингові фор- ми фінансування реальних проектів широко (до 15 % інвестиційних витрат) використовуються. Залучені до інвестування фінансові ресурси складаються, зазви- чай, із коштів від продажу акцій, боргових зобов’язань і залучення пайових внесків (юридичних і фізичних осіб) у статутний фонд під- приємства. Це потребує передачі новим акціонерам частини прав на керування проектом, а також частини поточного прибутку (у формі дивідендів). Однак інвестор при цьому не зобов’язаний повертати за- лучені за допомогою акціонування кошти. Загалом використання позикового чи залученого капіталу вва- жається вигідною інвестиційною стратегією, що дає змогу збільшити прибутковість власного капіталу. Підвищення показника дохідності власного капіталу інвестора після залучення позикових коштів нази- вається “використанням фінансового важеля”. Однак ця вигідність можлива лише в тому разі, якщо ціна (відсотки за використання) по- зикового капіталу нижча, ніж прибутковість використання всього ка- піталу (прибутковість інвестування загалом). Структура обраної інвестиційної стратегії формує інвестиційну програму — рекомендовані до реалізації проекти інвестування. При формуванні стратегії інвестиційна програма є структурним інс- трументом довгострокового планування розвитку і досягнення страте- гічних цілей. З початком реалізації інвестування програма стає ін- струментом інвестиційної діяльності. Ключовим моментом вибору стратегії є визначення інвестиційної привабливості сфер і напрямів вкладання коштів. Варто розглянути схему оцінки інвестиційної привабливості галузі й регіону для визна- чення пріоритетів у стратегії. Інвестиційна оцінка галузі може будуватися за такою схемою: 1. Місце галузі в економіці: частка у валовому внутрішньому про- дукті країни, соціальна орієнтація й значення продукції галузі, спо- живчі особливості продукції, частка експорту, залежність від імпор- ту, енергомісткість, сировинна забезпеченість, рівень забезпеченості внутрішніх потреб країни, основні споживачі продукції. 2. Організація галузі: тип конкуренції на ринку галузевої продук- ції, рівень конкуренції, наявність монополістів і галузевих об’єднань, фінансово-промислових груп, зв’язок з іншими галузями, горизон- тальні й вертикальні зв’язки в галузі, наявність бар’єрів для входу на галузевий ринок, сегментація галузевого ринку, динаміка активності на ринку, еластичність попиту й цін. 3. Характеристика ринку, попиту й споживання продукції галузі: рівень конкуренції чи монопольності, особливості ринку збуту, фак- тичні й потенційно можливі обсяги місткості галузевого ринку, стій- кість галузі до загальноекономічних спадів. 4. Технічна база й виробничий апарат галузі: застосовані техно- логії, їх відповідність світовому рівню, складність продукції й вироб- ництва, капіталомісткість і наукомісткість продукції, рівень іннова- цій, стан науково-дослідної та проектної роботи в галузі, середній вік основних фондів, коефіцієнт зносу. 5. Рівень державного втручання (або можливості для цього) в роз- виток галузі: наявність галузевого органу державної влади в особі міністерства чи комітету, агентства, комісії і т. ін., державні капітальні вкладення в розвиток галузі, податкові пільги, можливість прискоре- ної амортизації, вплив на механізм ціноутворення, соціальні й еко- логічні нормативи й вимоги до підприємств і роботодавців тощо. 6. Соціальна значимість галузевої сфери діяльності: кількість ро- бочих місць, дисциплінованість працівників, плинність кадрів, рівень зайнятості в галузі, регіональне розміщення виробництв, середня за- робітна плата, коефіцієнт змінності роботи виробничого персоналу, травматизм, вплив громадських організацій, робота й вплив проф- спілок, виробничі відносини колективів і дирекцій підприємств, еко- логічна безпека виробництва чи продукції, статистика страйків і кон- фліктів та збитків від них. 7. Фінансові умови галузі: середньогалузевий рівень рентабель- ності, фондовіддача, середня віддача на вкладений капітал, оборот- ність активів, їх середня ліквідність, типовий порядок розподілу і ви- користання прибутку, фінансовий стан підприємств і зміни в ньому. 8. Перспективи розвитку галузі: технології, продукції, наукові до- слідження, конкуренція. Інвестиційна привабливість регіону оцінюється за такими показ- никами: · рівнем економічного розвитку регіону (обсяги створюваного ВВП на душу населення, доходи населення); · наявністю інвестиційної інфраструктури (будівельні фірми, за- безпеченість місцевими будматеріалами, банківська система в регіоні, енергозабезпечення регіону); · рівнем інженерної й транспортної інфраструктури; · рівнем соціального розвитку регіону (рівень життя й доходи населення, демографічні показники, наявність трудових ресур- сів, статево-віковий склад населення, розподіл на сільське і міське населення, рівень злочинності); · роллю (і діловими якостями) регіональних органів влади в забез- печенні розвитку регіону, сприянні виробництву і підприємниц- тву; · станом місцевих ринків (їх організація й наповнення, міжрегіо- нальні економічні зв’язки); · наявністю в регіоні необхідних для потенційного інвестиційно- го проекту сировинних, матеріальних, енергетичних і трудових ресурсів. Важливим моментом є безпосередній вибір юридичної особи для організаційного забезпечення інвестування. Адже будь-який проект (реального чи фінансового інвестування) реалізується через юридич- ну особу. Її надійність, стабільність, фінансова спроможність аналізу- ються і прогнозуються з багатьох боків. Це важливо і щодо реально- го інвестування у підприємство, і щодо інвестування в емітовані нею фінансові інструменти. Комплексна оцінка інвестиційної привабливості підприємства має складатися з оцінки конкурентоспроможності продукції, маркетин- гової стратегії, технічного стану основних фондів (рівень технології), ділових якостей дирекції та кваліфікації персоналу, системи управлін- ня підприємством, екологічної безпеки, виробничої спроможності підприємства. Аналіз фінансового стану підприємства передбачає комплексне дослідження поточного фінансового стану і його прогноз на глибину реалізації інвестування. Схема аналізу може бути представлена шість- ма етапами: 1. Аналіз грошових потоків підприємства: доходи, витрати, при- буток, його використання, амортизаційні відрахування, серед- ньомісячний приріст фінансових ресурсів. 2. Аналіз ліквідності балансу підприємства: оцінка активів і па- сивів, зміна ліквідних активів, оцінка короткострокових зобов’я- зань, середньомісячні обсяги прибутку й продажу. 3. Аналіз фінансової стійкості підприємства, співвідношення влас- них і позикових коштів, джерела формування запасів і витрат, власні оборотні кошти. 4. Аналіз платоспроможності підприємства, співвідношення ак- тивів і боргових зобов’язань підприємства, показники рента- бельності продукції й капіталу. 5. Оцінка поточної ринкової вартості підприємства та її прогноз у разі реалізації проекту. 6. Організація обліку і фінансове планування на підприємстві. Ана- літичний облік грошових потоків. Ділові якості фінансових ме- неджерів. За результатами аналізу будується узагальнена оцінка якості фі- нансового керування підприємством і його інвестиційної привабли- вості для реалізації на його базі інвестування. Сучасна економічна ситуація в Україні в цілому нестабільна, із підвищеним рівнем ризику, як правило, відзначається незадовільним фінансовим станом і управлінням виробничими підприємствами, від- сутністю платіжної дисципліни, майнової відповідальності дирекцій за фінансові результати своєї роботи. Усе це повинно відповідним чином відбиватися на технології розробки й аналізі інвестиційних проектів. Експертам слід ураховувати такі рекомендації. 1. При інвестуванні має бути оцінена узгодженість із зовнішніми умовами, насамперед макроекономічними параметрами, прог- нозованими на глибину реалізації проекту. Комплекс такої ма- кроекономічної оцінки може включати показники фінансової стабільності (інфляція, девальвація, рівень бюджетного дефіци- ту, ріст державного боргу, стан платіжного балансу країни), кон’юнктуру внутрішнього ринку у формі прогнозованого рос- ту чи зниження ВВП, зміну параметрів податкової системи кра- їни, стан банківської системи, фінансового ринку (які відбива- ються на вартості кредитних ресурсів). Відповідно макроеко- номічні прогнози повинні відбиватися в проекті на механізмах обліку грошових потоків і на виборі ставки дисконтування для приведення грошових потоків у порівнянні умови. 2. Особлива увага має приділятися оцінці рівня ризику при інве- стуванні: проведення варіантних розрахунків прибутковості при різних рівнях зовнішніх і внутрішніх умов. Відповідно у біз- нес-плані проекту має бути представлений спеціальний розділ, присвячений аналізу ризику і плануванню заходів, що компен- сують чи дають змогу знизити ймовірність кризових подій при здійсненні проекту. Необхідно оцінити чутливість проекту на найважливіші фактори і перевірити стійкість проекту стосовно цих факторів. 3. З урахуванням великої ймовірності незадовільного стану під- приємства, на базі якого планується інвестування, має прово- дитися всебічний аудит підприємства й оцінка ділових якостей його дирекції. Такий самий підхід слід обрати до підприємств- партнерів і учасників проекту, яку б малу роль у проекті вони не відігравали. 4. Найважливішим для комерційної цінності проекту в україн- ських умовах є рівень маркетингового і фінансового опрацю- вання проекту. 5. Нестійкість економічної ситуації в Україні диктує жорсткий під- хід до вибору ставки дисконтування при приведенні грошових потоків по проекту до сучасних умов. Для розрахунків у сучас- них умовах рекомендована норма дисконтування може стано- вити, наприклад, від 13 до 18 %. Нижня межа визначена з таких складових, що відтворюють сучас- ний стан економіки України: – альтернативна ставка потенційно можливого нарощування капіталу на фінансовому ринку (реально існуюча в економіці України) при використанні відносно безризикових інструмен- тів — 5 %; – рівень ризику, пов’язаний з нестабільністю економіки в цілому (як експертна оцінка ймовірності змін у макроекономіці, що критично вплинуть на проект) — 3 %; – рівень ризику, пов’язаний з конкретним інвестиційним проек- том (як експертна оцінка ймовірності подій у самому проекті, у тому числі через помилки і невдале управління) — 5 % (більш ризиковані проекти можна не розглядати). Разом це становитиме 13 %, що орієнтовно збігається із середньою дохідністю малоризикованих операцій на поточному фінансовому ринку. Контрольні питання 1. Інвестиційна стратегія. 2. Які ресурси мають ураховуватися при розробці стратегії? 3. Як проаналізувати інвестиційну привабливість галузі або сфе- ри діяльності? 4. Які параметри поточного стану підприємства характеризу- ють його інвестиційні перспективи? 5. Технологія розробки інвестиційної стратегії. 6. У чому полягає узгодженість стратегії із зовнішнім середо- вищем? 7. Для чого потрібна інвестору стратегія? 8. У якій формі має існувати інвестиційна стратегія підприєм- ства? Це письмовий документ? 9. Якими можуть бути стратегічні цілі інвестування? 10. Наведіть перелік обмежень, які можуть ураховуватися інвес- тором при розробці стратегії. 11. Чим стратегія відрізняється від інвестиційного плану? 12. У чому особливості українських умов для інвестування? 13. Яким чином в інвестиційній стратегії слід ураховувати спе- цифіку українських умов? 14. Як при інвестуванні зменшити ризики “українських умов”? 15. З чого починається розробка стратегії і чим вона закінчується? 16. Як зовнішнє середовище впливає на стратегію? 17. Як часто можна коригувати інвестиційну стратегію? Чи по- трібно це робити? 18. Які можуть бути альтернативи в стратегії інвестора? 19. Як оцінювати фінансову спроможність підприємства? 20. З якою метою виробничий інвестор має аналізувати фінансо- вий ринок? 21. Яким може бути стратегічний критерій дохідності для стра- тегії інвестування в українських умовах? 22. Наведіть приклади формулювання мети для стратегії інвестора. 23. Що стоїть за терміном “сценарій розвитку”? Якими можуть бути сценарії для стратегії? 24. Як стратегія узгоджується із зовнішнім середовищем? 25. Як у стратегії відображається внутрішня спроможність інвес- тора? 26. Які сполучення рівнів ризику і дохідності можуть бути в інве- стора? 27. Як ви розумієте терміни “агресивна”, “обережна”, “консерва- тивна”, “погоджена” стратегія? 28. Чи є “диверсифікація” стратегічним універсальним принци- пом інвестування? 29. Чи потрібно фінансовому інвестору займатися реальним інве- стуванням? І навпаки. 30. Хто це — “стратегічний інвестор”? Коли використовується цей термін. 31. Що мають на увазі, коли говорять, що Україні бракує страте- гічних інвесторів? 32. Що мають на увазі, коли говорять, що на приватизовані під- приємства не прийшов ефективний господар? 33. Як ви розумієте вислів “стратегія портфельного інвестування”? 34. Хто більше потрібен українській економіці — стратегічний чи портфельний інвестор? Література [3, 6, 12, 14]. 5. ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПРОЕКТ Проект є організаційною формою реалізації процесу інвестування. У цьому понятті зосереджені як стратегічне планування інвестиційної ді- яльності, так і практична реалізація щоденного оперативного керування нею. Для того щоб повніше охопити багатофункціональність поняття “проект”, визначимо інвестиційний проект у двох аспектах: як доку- мент і як конкретні дії інвестора щодо реалізації своїх інвестиційних намірів. Інвестиційний проект — це спеціальним способом підготовлена документація, що містить максимально повний опис і обґрунтування всіх особливостей майбутнього інвестування. У такому розумінні про- ект є документованим інвестиційним планом. Інвестиційний проект — це комплекс заходів, що здійснюються інвестором з метою реалізації свого плану нарощування капіталу. Дії інвестора мають бути оптимальними для досягнення поставлених ці- лей при обмежених часових, фінансових і матеріальних ресурсах. Така подвійність визначення дає змогу надалі точніше і повніше представити питання розробки й експертизи інвестиційного проекту. На відміну від поняття “інвестиційний проект” терміном “бізнес-план” позначають спеціальний документ, що містить тільки економічний план реалізації проекту та його обґрунтування. Бізнес-план є складо- вою інвестиційного проекту. Слід зазначити, що інвестиційний проект як план дій інвестора в обраному напрямку істотно впливає на якість (тобто ефективність) інвестування. Можна стверджувати, що за наявності плану інвестор (чи його менеджер по проекту) досягне вищих результатів, аніж за відсутності плану (проекту) інвестування. Проект вносить системність та організованість у процес інвестування. Розробка інвестиційних проектів здійснюється з урахуванням кіль- кох важливих моментів, що становлять методичну основу проекту. До них слід зарахувати: · комплексність представлення процесу інвестування (маркетин- гові, організаційні, фінансові, виробничі, трудові, часові пара- метри, які становлять єдину систему); · урахування зв’язку проекту із зовнішніми умовами (стан економі- ки країни, регіональні, галузеві особливості проекту, сумісність продукції проекту з поточним станом ринку, узгодженість з місцевою інженерною інфраструктурою, місцеві умови і співро- бітництво з органами влади, екологічна сумісність, соціальна безконфліктність проекту, відповідність ситуації на місцевому ринку праці); · інтегрована оцінка ефективності проекту на основі співвідношен- ня результатів (зиску) і інвестиційних витрат проекту, соціально- го ефекту, наслідків для економіки країни в цілому (останнє сто- сується великих проектів); · урахування майбутньої невизначеності проекту і потенційних ризиків (адже проект на етапі прийняття рішення є лише прогно- зом); · урахування альтернативних варіантів використання капіталу інве- стора та відповідної зміни вартості грошових потоків у часі, засто- сування методики приведення грошових потоків до єдиних умов обліку; · прагнення представити прогнозну модель проекту з максималь- ною деталізацією і конкретизацією (у часі й у розрізі кожного етапу реалізації проекту); · урахування соціальних умов і наслідків реалізації проекту як для власного персоналу, так і для зовнішнього соціального се- редовища; · урахування важливості управлінських аспектів проекту для май- бутньої успішності проекту. Проекти класифікуються за багатьма ознаками. Основними серед них можна вважати: · період реалізації проекту (коротко-, середньо-, довгострокові проекти); · відношення до вже діючого підприємства чи виробництва (про- ект, що впроваджується в уже діюче підприємство, і проект, що реалізується на “рівному місці”, тобто підприємствоформуючий проект); · відношення до діючих основних фондів (проект розширення виробництва, проект модернізації устаткування, проект техніч- ного переоснащення, проект повної реконструкції); · масштаб проекту (тактичні й стратегічні проекти, тобто такі, що пов’язані зі значною зміною активів чи сфери, обсягу діяль- ності, форми власності); · форма реальних активів (проекти інвестицій в основні чи в обо- ротні фонди). Період часу, протягом якого готуються й реалізуються інвести- ційні наміри інвестора, становить життєвий цикл проекту. Він розби- вається на кілька типових етапів інвестування: · формування інвестиційних намірів; · розробка концепції інвестування (конкретизація завдань, вибір продукту проекту, визначення джерел фінансування, вибір учасників проекту, попереднє опрацювання маркетингового і фінансового плану); · розробка проекту як документованого плану (деталізованого інвестиційного обґрунтування і плану дій на всю глибину жит- тєвого циклу проекту (рис. 5.1); · передінвестиційний аналіз проекту (вивчення потенційних мож- ливостей проекту, оцінка реальності фінансових планів, зовніш- ньої й внутрішньої узгодженості проекту, його комерційної ре- алістичності та доцільності); · створення чи придбання інвестиційного об’єкта “під ключ” і підготовка до початку його експлуатації; · експлуатація інвестиційного об’єкта і повернення через нако- пичення поточного прибутку інвестованих у проект коштів. Цей етап має назву періоду окупності проекту; · отримання чистого прибутку за проектом (понад вкладені в про- ект кошти); · ліквідація інвестиційного проекту (демонтаж основних фондів, продаж оборотних коштів та інших активів, вирішення організа- ційних і юридичних питань припинення фінансово-господарсь- кої діяльності з використанням активів проекту). Наведені етапи можуть бути ще більш деталізовані, але в будь- якому разі їх можна об’єднати в три етапи: передінвестиційний (роз- робка проекту як документованого плану інвестування), інвестицій- ний (формування активів проекту “під ключ”) і експлуатаційний (запуск і фінансово-господарська експлуатація активів і регулярне отримання поточного прибутку, поступове повернення вкладених коштів). Учасниками процесу інвестування є всі юридичні та фізичні осо- би, пов’язані матеріальними і фінансовими відносинами з інвестором щодо виробництва й реалізації продукції (чи послуг) проекту. Вони є основними, крім інвестора, зацікавленими сторонами в існуванні проекту як документованого плану і як конкретних збалансованих дій інвестора щодо його реалізації. Формування інвестиційної ідеї Макроеко- Вибір мети номічний Визначення цілей прогноз і завдань Вибір регіону Оцінка стану інвестиційних Вибір ринків підприємства Аналіз джерел Обмеження: фінансування Розробка концепції · за ресурсами проекту · за часом Вибір · за доходністю партнерів · за ризиком Продукт проекту Прогноз Аналіз ринку інноваційних змін Можливості Маркетинговий конкурентів Споживачі аналіз, прогноз, Вибір місця стратегія Прогноз попиту на ринку Рис. 5.1. Технологія розробки інвестиційного бізнес-плану Фінансові потоки Використання Доходи проекту проекту: прибутку Поточний Повернення Прогноз бюджет позик Перевірка достатності Капітальний Вартість та узгодженості бюджет капіталу Фінансовий план Прогноз активів Норми проекту і пасивів амортизації Разработка концепции Податки проекта Можливість Оцінка Зовнішні загрози: впливати на ризикованості макроекономіка фактори ризику проекту Зовнішні загрози: Резерви проекту Можливості управління конкуренти ризиком Посилення Внутрішні План нейтралізації стабільності фактори ризику ризику проекту Рис. 5.1. Продовження                           HYPERLINK "http://chitalka.info/" \t "_top" Безкоштовна електронна бібліотека :: HYPERLINK "file:///D:\\Бібліотека\\Бухгалтерський%20облік%20і%20аудит\\Б.%20М.%20Щукін%20ІНВЕСТУВАННЯ\\index.html" \t "_top" Інвестування Методи Розрахунок Урахування розрахунку ефективності зовнішнього проекту середовища Стан фінансового ринку Рівень ризику Оцінка Досвід достатності попереднього для прийняття Альтернативні інвестування проекти рішення Зв’язок збазовим Регіональні Організаційний план підприємством органи влади Юридичний аспект Відносини Нормативно- з учасниками законодавча база Адміністрування проекту Транспортна, Забезпечення Управління проектом інженерна, місцевими матері- ринкова альними ресурсами Соціальні питання інфраструктура і управління регіону Соціальне персоналом зовнішнє Вплив проекту середовище Екологічна на зовнішнє дія проекту Можливості середовище менеджерів Рис. 5.1. Продовження Можливості Матеріально- Виробничий технології технічне постачання план проекту Обмеження Продуктивність за запасами обладнання План продажу Кваліфікація Графіки персоналу виробництва Обмеження: і соціальні і постачання контроль обмеження якості Потреба Потреба Технічна база в приміщеннях в технічному ( виробничий аппарат обслуговуванні проекту) Підготовка приміщень Організація Вибір ремонтів бладнання Монтаж Кваліфікація Графіки завантаження і налагодження технічного обладнання обладнання персоналу Прийняття рішення Оформлення проекту Рис. 5.1. Закінчення Інвестиційний проект потрібний інвестору, його партнерам, його кредиторам, які сформували позичену частину інвестованого капіта- лу. За відсутності проекту зникає предмет переговорів і ухвалення рішення між інвестором, його партнерами й майбутніми кредитора- ми. А на етапі реалізації інвестування без наявності документовано- го проекту неможлива ефективна координація зусиль учасників про- екту. Координуюча роль проекту, звичайно, поступово замінюється реальними укладеними договорами між учасниками, але як довго- строковий план проект не втрачає свого значення щодо повного здійс- нення намірів інвестора. Інвестиційний проект як документований план інвестування скла- дається з таких документів. 1. Економічний опис — бізнес-план і матеріали для його обґрун- тування. 2. Технічна документація. 3. Технологічна документація. 4. Контрактне супроводження, тобто набір уже укладених або під- готовлених контрактів (договорів) чи більш м’яких форм за- кріплення майбутніх взаємовідносин між можливими і реаль- ними учасниками проекту. 5. Експертне супроводження як набір експертних висновків, оці- нок або інших форм представлення висновків фахівців (фізич- них або юридичних осіб), компетентних в оцінці процесів та явищ, з якими буде пов’язана реалізація проекту. 6. Інші документи, їх копії або аналітичні матеріали, що характе- ризують: учасників проекту, ситуацію на ринку, установчі до- кументи підприємств, копії звітів підприємств про фінансово- господарську діяльність, прогнози, свідоцтва про права влас- ності, нормативно-законодавчі акти державного та місцевого рівня, які впливають на проект. Проект як план інвестування відіграє важливу роль на етапі прий- няття рішення щодо початку реалізації проекту. Рівень конкретності та продуманості проекту залежить від бажання й можливостей інвес- тора, особливостей сфери інвестування і чинних у країні деяких пра- вил і умов. Проект є також найбільш наочним засобом інформування щодо намірів інвестора всіх зацікавлених осіб: партнерів, банків, майбутніх споживачів, преси, громадськості, трудового колективу, органів вла- ди, акціонерів. Економічний аспект проекту у формі бізнес-плану має прийняту структуру розділів, хоча вона може змінюватися залежно від галузе- вих і регіональних особливостей проекту й бажань інвестора та його партнерів. Як правило, бізнес-план інвестиційного проекту склада- ється з 10–50 і більше сторінок описів, коментарів, розрахунків, об- ґрунтувань. Можливий склад розділів інвестиційного бізнес-плану наведено нижче. Взаємозв’язок між ними ілюструє рис. 5.2. 1. Основні положення проекту: резюме Цей розділ є концентрованим викладом основної ідеї проекту: про- дукція, інвестиції, технологія виробництва, фінансові потоки, марке- тингова стратегія, можливі учасники, очікувані результати. Мета пер- шого розділу — за п’ять хвилин зацікавити й переконати в перевагах проекту, заохотити до подальшого ознайомлення з проектом. Інші розділи інвестиційного пpоекту ґрунтовно і послідовно роз- кривають зміст проекту за головними аспектами, планують дії щодо реалізації проекту. 2. Маркетинговий план проекту Завдання маркетингового плану проекту — прогнозування попи- ту на продукцію і можливих цін на ринку, план забезпечення збуту. Цілком імовірні помилки в прогнозах поводження ринку після вихо- ду на нього продукції проекту і відповідна розбіжність у прогнозах місткості ринку щодо продукції проекту. Прогнози попиту вимагають постійних коригувань навіть уже в ході реалізації проекту. Прогнозування змін у технології, доходах спо- живачів, цінах на сировину й матеріали досить невизначене за резуль- татами, особливо на тривалу перспективу. Тому маркетинговий план повинен мати достатній запас міцності в оцінці майбутнього попиту, щоб непередбачені коливання ринкової кон’юнктури не позначилися негативно на прибутковості проекту. Те саме стосується й ринкової стратегії, стосовно якої завчасно слід розробити заходи щодо нейтралізації значних змін у ситуації на ринку: 1. Опис ринкових якостей продукції проекту: · опис продукції проекту; · порівняння з іншими продуктами, представленими на ринку; · конкурентоспроможність продукту проекту; · можливості посилення конкурентних якостей продукту проекту. 2. Дослідження майбутнього ринку продукції проекту: · оцінка рівня конкуренції й типу ринку; · учасники ринку; · аналіз ситуації на ринку; · динаміка цін на ринку за останні два роки; · ціноутворюючі фактори; · адміністративні елементи на ринку. 3. Аналіз попиту на продукцію проекту: · споживачі продукції; · потреба в продукції; · оцінка платоспроможності підприємств-споживачів (чи насе- лення); · експорт продукції; · умови для експорту (тарифи й правила); · прогноз попиту на глибину проекту. 4. Аналіз пропозиції: · обсяг виробництва; · виробники продукції; · імпортери продукції; · обсяг імпорту; · співвідношення імпорту та внутрішнього виробництва; · тарифи й правила для імпорту продукції; · прогнози пропозиції на глибину проекту. 5. Обґрунтування стратегії й методів реалізації продукції: · канали реалізації; · методи і прийоми реалізації; · рекомендована цінова політика; · організація реклами; · ринкова стратегія. Під час опрацювання маркетингового розділу досліджуються: 1) повнота і комплексність маркетингових заходів щодо проекту; 2) розробленість і привабливість продукції проекту. Репутація підприємства і продукції; 3) правильність вибору цінової політики; 4) план просування товару на ринок; Інвестиційні наміри Макроситуація: Фінансовий ринок: аналіз аналіз прогноз прогноз Аналіз ринку Маркетингове дослідження Вартість проекту Оцінка базового Обсяги підприємства: продажу аналіз прогноз Джерела коштів Оцінка комерційної реальності проекту Рис. 5.2. Технологія розробки інвестиційного бізнес-плану Маркетинговий план: витрати на забезпечення продажу Технична база проекту амортизація Персонал: Витрати на оплата праці виробництво (поточні) Виробничий план: витрати сировини, матеріалів, палива, енергії Фінансовий план: Управління проектом: прибуток адміністративні витрати активи пасиви погашення боргів грошові потоки Розрахунок ефективності проекту Ризик проекту Прийняття рішення Коригування проетку Рис. 5.2. Закінчення 5) ефективність зв’язку продавця і покупця. Організація роботи із споживачами (особливо постійними) продукції проекту; 6) організація збуту продукції; 7) опис ринку продукції проекту і його можлива реакція на про- дукцію проекту; 8) використані методи прогнозування попиту. Можлива конку- ренція з боку товарів-замінників; 9) організація впливу на ринок для адаптації продукції проекту; 10) оцінка ключових факторів успіху продукції проекту (якість, організація продажу, можливість розробки нових продуктів, репутація підприємства, реклама, витрати виробництва, ціна, фінансова стійкість підприємства). 3. Матеріально-технічне забезпечення проекту Так само як і ринкова стратегія проекту, мають бути відпрацьо- вані питання забезпечення проекту необхідними матеріальними ре- сурсами. Потрібно проаналізувати не тільки поточного стан, а й спрогнозувати зміну сировинних (для проекту) ринків на всю його глибину. Під календарні плани виробництва готуються аналогічні за дета- лізацією календарні плани матеріально-технічного забезпечення ви- робництва кожного виду продукції, представленого в планах вироб- ництва. Вони оформлюються у формі шахових таблиць-матриць, де ліва частина містить номенклатурні позиції сировини і матеріалів, необхідних для виробництва щодня (чи на зміну). З урахуванням що- денної потреби в сировині, матеріалах, комплектуючих виробах і прийнятих норм мінімально необхідних запасів складаються плани закупівлі й завезення сировини, матеріалів і комплектуючих виробів на місяць. При цьому визначається найоптимальніший розмір партії постачань з урахуванням місткості транспортних засобів доставки та вартості транспортування. З урахуванням наявних площ складських приміщень визначаєть- ся оптимальна величина запасів по кожній номенклатурній позиції сировини, матеріалів і комплектуючих. Оптимальність полягатиме в такому виборі обсягів матеріальних запасів, за якого забезпечува- тиметься мінімум сумарних витрат (вартість транспортування і збе- рігання) на одиницю матеріальних ресурсів, що постачаються. Вар- то враховувати, що створення кожного додаткового місця зберігання потребує капітальних вкладень, а транспортування буде тим дешевшим, чим більший розмір партії. Місячний план матеріально-технічного забезпечення виробниц- тва складається для кожної товарної позиції сировини, комплекту- ючих виробів із зазначенням кількості, що поставляється в цьому місяці, і дати (числа місяця) доставки партії на підприємство. Від- повідно до таких місячних планів будується робота служби матеріаль- но-технічного постачання: укладення договорів із постачальниками, організація транспортування і приймання вантажів, вхідний кон- троль якості, організація розміщення і зберігання матеріально-тех- нічних ресурсів, що надходять. Як і при прогнозуванні збуту, для ресурсного забезпечення проек- ту важливим є обґрунтоване прогнозування цін на необхідні матері- альні ресурси для проекту. Помилки в оцінці вартості ресурсного за- безпечення проекту збільшуються на кінцевому етапі реалізації, який найбільш віддалений від поточного періоду, коли розроблюється і обґрунтовується проект, як наслідок, об’єктивно якість прогнозу по- гіршується. При аналізі чутливості проектів щодо окремих факторів ризику типовим є те, що на першому місці за впливом на загальну прибут- ковість проекту стоїть прогноз очікуваної ціни реалізації продукції проекту, а на другому — прогноз цін на основні матеріальні ресурси. Еластичність зміни прибутковості проекту у разі зміни цих факторів на 1 % виявляється для проекту найбільшою серед інших факторів (вартість обладнання, вартість проектування, залишкова вартість про- екту, вартість підготовки персоналу, кількісні обсяги реалізації про- дукції тощо). Помилки у прогнозуванні цін збуту та цін на матері- альні ресурси мають найгірші наслідки для інвестування. Співвідношення цін ресурсного забезпечення і цін збуту продукції проекту формує резерв прибутковості продукції, що розраховується як різниця між витратами на виробництво одиниці продукції та ці- ною її реалізації. Те саме стосується співвідношення тенденцій зміни цін продажу та цін ресурсів. Бажано, щоб за прогнозом ціни прода- жу продукції проекту зростали більшими темпами, ніж ціни на ресур- си. Це дає додатковий запас фінансової міцності проекту. Робота із забезпечення проекту ресурсами за рівнем значущості для проекту поступається тільки роботі із забезпечення реалізації про- дукції. 4. Фінансовий план проекту Аналіз фінансової спроможності проекту передбачає планування грошових припливів і відпливів по проекту з метою визначення його сумарної вигоди в найліквіднішій, грошовій формі. Фінансові потоки проекту становлять результативні підсумки ке- рування ресурсами проекту: фінансовими, матеріальними, трудови- ми. Вони агрегують і відбивають у вартісній формі результативність усіх аспектів проекту. Фінансовий план проекту складається останнім, після розробки інших розділів бізнес-плану, адже він на них ґрунту- ється. Після фінансового плану розраховуються тільки показники ефективності проекту, які можна вважати продовженням фінансового плану, тому що інформацією для розрахунку ефективності є сконцен- тровані у фінансовому плані прогнозні грошові потоки. Фінансовий план проекту містить такі складові: · прогноз доходів і витрат; · прогноз грошових потоків протягом терміну реалізації проекту; · прогноз активів і пасивів проекту (бухгалтерського балансу); · розрахунок потреби в інвестиційних витратах для реалізації про- екту; · джерела засобів для фінансування проекту, порядок фінансу- вання та обсяги позик, що потрібні для реалізації проекту; · графіки погашення боргів; · прогноз фінансового стану базового підприємства. · обсяги та напрями використання прибутку. Стосовно “виробничих” проектів особлива увага при аналізі має приділятися рівню опрацьованості організації виробничого процесу і технічного обладнання. 5. Управління проектом Представлення запланованої системи керування проектом — мож- ливості для цього з’ясовуються через визначення можливостей ви- робничого менеджменту, на який орієнтований проект, і тих людей, які проект ініціювали, представляють і матимуть право власності на його результати: · загальний опис питань організації керування проектом; · процес моніторингу й прийняття рішень, розподіл відповідаль- ності, структура підрозділів проекту і їх взаємна підпорядко- ваність у процесі керування; · досвід і кваліфікація майбутніх менеджерів проекту; · зацікавленість і мотивація менеджерів для роботи в даному проекті; · організація оплати праці, стимулювання й мотивація для пер- соналу проекту й виконавців на всіх рівнях; · належна кваліфікація менеджерів і персоналу для роботи в про- екті; · розробка етапів або робіт, потрібних для здійснення проекту; · визначення відповідальних менеджерів за кожний етап або за роботу загалом; · календарні плани та бюджети; · критерії можливого припинення проекту. 6. Організаційний план проекту містить комплекс питань, пов’яза- них з обґрунтуванням реалістичності інвестування з боку адміністра- тивних і юридичних аспектів, узгодженості із зовнішнім середовищем (загальнодержавним, галузевим і регіональним рівнем економіки й умовам для підприємництва). У цьому розділі наводиться характеристика масштабу і головних ознак проекту: · склад проекту; · масштаб, стратегічність проекту; · відповідність стратегії підприємства; · період реалізації: характеристика часових параметрів організа- ції проекту, розбивка по періодах і оцінка їх особливостей (підго- товчий, період створення інвестиційного об’єкта, період окуп- ності, період отримання чистого прибутку по проекту); · тип проекту за формою його майбутніх активів, форма відтво- рення основних фондів; · галузева орієнтація проекту; · регіон реалізації (аналіз транспортної й інженерної інфра- структури місця, обраного для реалізації проекту, географічні й регіональні умови для проекту); · підприємство, на базі якого реалізовуватиметься проект; · джерела коштів для проекту. Оцінюється інвестиційна привабливість галузі й регіону, стан та перспективи підприємства, на базі якого планується проект. До адміністративних умов реалізації проекту належить надійність партнерів і учасників проекту. Варто оцінити їх слабкі та сильні сто- рони стосовно матеріальних, фінансових і людських ресурсів, органі- заційну будову, ділові якості дирекцій та персоналу. Юридичні умови реалізації проекту включають чинну законодав- чу базу країни, установчі документи базового підприємства, підго- товлені проекти договорів з учасниками інвестування. 7. Виробничий план проекту становить внутрішнє середовище про- екту й організаційно майже не пов’язаний із зовнішніми умовами. Успішність організації виробничого процесу, надійність технічної бази проекту цілком залежить від роботи менеджерів проекту й персоналу. Виробничий план проекту складається з метою забезпечення добре організованого, взаємопов’язаного (за часом, матеріальними ресурса- ми, наявною технічною базою і персоналом) виробничого процесу на кожному робочому місці й загалом по проекту. Особливе значення цей аспект проекту має в разі організації багатономенклатурного вироб- ництва зі складною внутрішньовиробничою (подетальною чи поопе- раційною) системою внутрішньоцехових переміщень продукції. Виробничий план зазвичай складається з кількох складових, син- хронізованих між собою в єдину постійно діючу виробничу систему проекту: · виробничий апарат; · календарні плани випуску продукції; · забезпечення належної якості продукції; · організація зберігання та транспортування матеріальних ре- сурсів і готової продукції; · плани технічного обслуговування устаткування. Плани виробництва мають забезпечуватися ресурсами через пла- ни матеріально-технічного постачання. Вони також потребують де- талізованості щодо номенклатури необхідних сировини і матеріа- лів. Детальність у часі таких планів може бути до одного дня і навіть зміни. Стандартна форма подання календарних планів — спеціальна шахова таблиця-матриця, у лівій частині якої (по рядках) перелічу- ються ті види продукції (кінцевої і на проміжних етапах виробницт- ва), що мають випускатися протягом, наприклад, тижня, місяця. У правій частині (по стовпцях) наводиться перелік одиниць часу (день, зміна), для яких плануються обсяги виробництва. На перетині кож- ного рядка (вид продукції) і стовпця (день чи зміна) записується за- планована до виробництва кількість продукції в натуральних оди- ницях. Такі календарні плани готуються для кожного структурного підрозділу із самостійною системою керування: цех, ділянка, бри- гада. Частина проекту, що пов’язана з технічними засобами його реалі- зації, називається інжинірингом проекту. До нього відносять набір дій з планування й обслуговування виробничого апарату проекту: · вибір місця розташування виробництва з урахуванням місцевої інженерної й транспортної інфраструктури; · вибір і обґрунтування технології; · вибір, придбання й монтаж устаткування; · вибір і підготовка приміщень для монтажу устаткування; · технологічна схема розміщення устаткування у виробничих при- міщеннях; · технічне забезпечення системи приймання матеріальних ресур- сів і відправлення готової продукції; · підготовка й освоєння виробничих процесів; · забезпечення якості продукції технічними засобами; · устаткування складського господарства; · організація транспортних перевезень; · підготовка технічних фахівців для обслуговування устаткування. Типове подання технічних питань у бізнес-плані: перелік і опис не- обхідного устаткування, опис його переваг, умови роботи й продук- тивність устаткування, запланований режим роботи, організація тех- нічного обслуговування і його вартість. Особливе значення має етап вибору технології. Прийняте рішення має бути обґрунтоване порівнянням з альтернативними варіантами. Порівняння технологій здійснюється за багатьма критеріями. Зважа- ючи на те, що зазвичай кращі технології зосереджені у виробників із розвинених країн, до цієї роботи на стадії аналізу і виб